ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 липня 2017 року № 826/15013/16
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Смолій І.В, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович
прозобов'язання вчинити дії
Позовні вимоги заявлено про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) майном у розмірі 312440,00 доларів США відповідно до договору № 001-29597-241214 від 24.12.2014 року банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" (для своїх) у доларах США та 4 756 000 грн. відповідно до Договору № 00006009627451 від 24.12.2014 року банківського вкладу (депозиту) "Найкращий on-line" у гривнях, шляхом надання Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадировим Владиславом Володимировичем можливості доступу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до зазначеного майна, яке їй належать.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з дати початку ліквідації Банку у зв'язку із встановленням низки обмежень в діяльності Банку, у нього наявні перешкоди у можливості мати доступ та розпоряджатися своїми грошовими коштами. При цьому позивач посилався на положення Цивільного кодексу України щодо права власника володіти, користуватися і розпоряджатися на власний розсуд належним йому майном, а також щодо зобов'язань банку за договором банківського вкладу виплачувати вкладникові суму та проценти відповідно до умов договору. Позивач вважає, що створення перешкод та обмежень у користуванні вкладом порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною Конвенції. Крім того, позивач наводить позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішеннях цього Суду щодо зобов'язання Держави здійснити всі необхідні дії для збереження власності, а саме вкладів фізичних осіб.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.
В судове засідання 29.06.2017 року сторони по справі не з'явились, та відповідно до зазначеного, судом було прийнято рішення на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно з умовами договору банківського вкладу "Найкращий" (для своїх) у доларах США № 001-29597-241214 від 24.12.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 (вкладник) та Акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк), вкладник передав банку у депозит грошові кошти в розмірі 292 000,00 доларів США. Факт зарахування вкладу підтверджується випискою по угоді 001-29527-241214 від 24.12.2014 року з 24.12.2014 по 02.10.2015 рік. За умовами договору вклад залучається на строк по 29.12.2015 року включно. Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору від 24.12.2014 року, розмір процентної ставки на суму вкладу був збільшений з 5,5 до 7 процентів річних.
Крім того, між ОСОБА_1 та АТ "Дельта Банк" був укладений договір № 00006009627451 від 24.12.2014 року "Найкращий on-line" у гривнях, за умовами якого вкладник передав банку у депозит грошові кошти в розмірі 4 100 000 грн. Факт зарахування вкладу підтверджується випискою по угоді 00006009627451 від 24.12.2014 року з 24.12.2014 по 29.05.2015 рік. Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору від 24.12.2014 року розмір процентної ставки на суму вкладу був збільшений з 13 до 16 процентів річних.
02.03.2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України прийнято постанову № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк до категорії неплатоспроможних", згідно з якою виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Згідно з рішенням з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 року, а згідно з рішенням № 147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 року включно.
Постановою Національного банку України № 664 від 02.10.2015 року було відкликано банківську ліцензію банку та ліквідовано АТ "Дельта Банк". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації АТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04.10.2017 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду із делегуванням всіх повноважень ліквідатора банку Кадирова Владислава Володимировича.
Сума недоступного вкладу, із розрахунку наданого позивачем, станом на час звернення до суду становить 312 440,00 доларів США відповідно до Договору № 001-29527-241214 та 4 756 000,00 грн. відповідно до Договору № 00006009627451.
Позивач вважає, що на даний час обмеження його права на користування власними коштами за вкладом, включаючи відсотки, є неправомірним та таким, що порушує основоположні норми Цивільного кодексу України щодо права власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, у тому числі і банківським вкладом.
На думку позивача, держава зобов'язана була здійснити всі дії для збереження вкладів фізичних осіб, а введення тимчасової адміністрації з подальшою ліквідацією банку з розпродажем активів для відшкодування вартості вкладів фізичних осіб не можна розглядати як дії, які спрямовані на захист майна вкладників, оскільки такі дії не гарантують виплату повної компенсації потерпілому вкладнику, а лише дають право на компенсацію. При цьому, такі дії держави в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, мають наслідком лише виникнення права на компенсацію, але ніяк не обов'язки Фонду виплатити таку компенсацію. Таким чином, на думку позивача, здійснюється обмеження та створюються перешкоди у користуванні вкладом позивача.
Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-УІ від 23.02.2012 (далі-Закон № 4452, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами визначений статтею 27 Закону № 4452.
Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Статтею 28 Закону № 4452 передбачено, що фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
Відповідно до Закону № 4452 розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі Положення № 14).
Згідно з пунктами 3,4 Положення № 14, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Частиною 1 статті 52 Закону № 4452-VI встановлено наступну черговість задоволення вимог до неплатоспроможного банку:
Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;
7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку;
8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;
10) вимоги за субординованим боргом.
За результатами висновків Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб та Комісії з перевірки відповідності інформації, внесеної до бази даних про вкладників фізичних осіб позивача включено до Переліку осіб, які на індивідуальній основі отримують від АТ "Дельта Банк" проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, у зв'язку з чим операції щодо виплат було обмежено відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" від 05 жовтня 2015 року № 15, а відповідно до вимог статті 52 Закону № 4452-VI вимоги позивача до АТ "Дельта Банк" за договорами, якими встановлено індивідуальні умови було включено до сьомої черги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вчинив усі передбачені Законом про систему гарантування вкладів фізичних осіб заходи з метою мінімізації втрат вкладника, включивши вимоги по відшкодуванню вкладу понад 200000 грн. до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною 2 статті 124 Основного Закону юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частинами 1,2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України, про що зазначено в пункті 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів".
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, незалежно від того, чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи те, що згідно з положеннями Закону № 4452 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" в межах своєї компетенції було вжито всіх заходів, то позовні вимоги до відповідача щодо усунення перешкод у користуванні належним ОСОБА_1 майном у вигляді банківського вкладу шляхом надання відповідачем можливості доступу до зазначених коштів визнаються судом необґрунтованими.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 122, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.В. Смолій