12 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Хопти С.Ф., Журавель В.І., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_6, до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: комунальне підприємство житлово-експлуатаційне підприємство № 21 Дніпропетровської міської ради, орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом їх вселення, зняття з реєстрації та виселення інших зареєстрованих осіб, зобов'язання вчинити дії та визнання таким, що втратив право користування житлом; за зустрічним позовом ОСОБА_10, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Індустріальної районної у
м. Дніпропетровську ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та визнання права користування житловим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_6, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року,
У липні 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року вони були вселені до квартири АДРЕСА_1, але вони не мають можливості там проживати, оскільки відповідачі в цьому їм чинять перешкоди, змінюючи замки на вхідних дверях та іншими діями перешкоджають проживати в квартирі. З приводу протиправних дій відповідачів, вони звертались до дільничного інспектора, однак так в квартиру і не потрапили. У грудні 1988 року, після одруження з ОСОБА_11, з дозволу всіх членів сім'ї, ОСОБА_4 вселилась у спірну квартиру. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_5, яка з дня народження також проживала в спірній квартирі. Після розірвання шлюбу, у квітні 2004 року, ОСОБА_10 змусила їх залишити спірну квартиру, у зв'язку з чим вони вимушені були звернутись до суду за захистом своїх прав. Однак, після ухвалених рішень відповідачі продовжують чинити їм перешкоди, що унеможливлює їх вселення та проживання в квартирі. Також наголошували, що ні усної, ні письмової згоди на вселення в квартиру ОСОБА_7, її сина ОСОБА_12 та ОСОБА_8 вони не надавали, тому вважають, що вони повинні бути виселені з квартири та зняті з реєстрації. Зазначали, що ОСОБА_9 втратив право користування спірною квартирою, оскільки з 1992 року не проживає в ній, а постійно проживає зі своєю дружиною у квартирі АДРЕСА_2. Посилаючись на ст. ст. 64, 71, 72 ЖК України просили суд усунути їм та малолітньому ОСОБА_6 перешкоди у користування квартирою АДРЕСА_1 для реалізації права на визначення порядку користування зазначеною квартирою шляхом виселення з квартири ОСОБА_7, неповнолітнього ОСОБА_12, ОСОБА_8, зняття їх з реєстрації у квартирі та вселення їх до квартири, зобов'язати ОСОБА_10 надати ключі від вхідних дверей вказаної квартири та визнати ОСОБА_9 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
У липні 2015 року ОСОБА_10, ОСОБА_8 звернулись до суду з зустрічним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають в квартирі з 2004 року, не несуть витрати на утримання спірного нерухомого майна, їх особисті речі в квартирі відсутні, перешкод в користуванні квартирою їм ніхто не чинить. Разом з цим, зазначали, що ОСОБА_8 постійно проживає в квартирі разом зі своєю родиною: дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_12, несе поточні витрати на ремонт квартири, сплачує комунальні послуги, здійснює інші поточні витрати на утримання квартири, яка є єдиним його місцем проживання. Просили суд визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщення вказаною квартирою та визнати за ОСОБА_8 право користування цим житловим приміщенням без письмової згоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_6 задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_4, ОСОБА_5 яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_6 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення їх в квартиру.
Зобов'язано ОСОБА_10 надати ОСОБА_4, ОСОБА_5 яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_6 ключі від вхідних дверей зазначеної квартири.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_10, ОСОБА_8 відмовлено.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_6 судовий збір в сумі 243,60 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Отже, судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою та зобов'язання надати ключі від вхідних дверей та вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_8 не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, суди, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), вірно виходили із того, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та малолітньому ОСОБА_6 усунуто перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом їх вселення до цієї квартири та зобов'язано ОСОБА_10 видати їм ключі від вхідних дверей. Проте відповідачі чинять ОСОБА_4, ОСОБА_5, малолітньому ОСОБА_6 перешкоди у користуванні квартирою, не надають ключів від неї.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень суду не впливають.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
В.І. Журавель
С.П. Штелик