10 липня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Корольовський районний відділ у місті Житомирі управління державної міграційної служби України в Житомирській області, комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9» Житомирської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 08 лютого 2017 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що ОСОБА_5 з вересня 2014 року без поважних причин не проживала у вказаному жилому приміщенні, квартиру не утримує, комунальні послуги не оплачує. Крім того, він позбавлений можливості отримати житлову субсидію, оскільки не володіє інформацією про доходи останньої.
Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_4 просив задовольнити позов.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2015 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_5 такою, що втратила права користування квартирою АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рушення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з актом комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9» ОСОБА_5 у спірній квартирі не проживає з вересня 2014 року, її особистих речей в ній немає, дійшовши висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_5 такою, що втратила права користування цією квартирою.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, та виходив з того, що відповідачка не втрачала інтерес до спірної квартири, що підтверджується наданими нею копіями квитанцій про оплату комунальних послуг по вказаній квартирі за період з січня 2015 року по січень 2017 року (а. с. 59-68), а також врахував, що у квартирі знаходяться її особисті речі та меблі, при цьому іншого житла вона не має, а тому, виходячи з того, що між сторонами склалися стійкі неприязні стосунки, що підтверджується постановами правоохоронних органів про відмову у порушенні кримінальних справ за зверненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за 2007-2011 роки, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем непроживання відповідачки у спірній квартирі без поважних причин.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М. Завгородня
О.В. Попович