21червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., ГулькаБ.І., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бабенко Вікторія Вікторівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності, усунення від права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування за касаційною скаргою представника ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року,
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 1994 року вона та ОСОБА_8 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.
За життя він хворів на ряд захворювань і внаслідок тяжкого стану здоров'я перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги.
Такий догляд здійснювала вона, самостійно дбала про нього та несла витрати на його лікування.
Спадкоємцем першої черги є його син - ОСОБА_5, який мав можливість надавати як матеріальну, так і моральну допомогу батькові, проте свідомо ухилявся від виконання цього обов'язку.
Враховуючи викладені обставини, просила з урахуванням уточнень встановити факт проживання однією сім'єю її та ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу з грудня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2, визнати спільним майном подружжя квартиру за зазначеною адресою; земельну ділянку, площею 0,063 га, що розташована на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, з цільовим призначенням для садівництва; одноквартирний житловий будинок (будівельні матеріали), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та розташований на земельній ділянці, площею 0,063 га, що розташована на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, з цільовим призначенням для садівництва; транспортний засіб марки «Daewoo Lanos», номер кузова НОМЕР_1, визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного майна, усунути ОСОБА_5 від права на спадкування після смерті батька ОСОБА_8, змінити черговість спадкування нею після померлого ОСОБА_8 та визнати за нею право на прийняття спадщини разом із спадкоємцями першої черги.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. 74 СК України, ст. ст. 1224, 1259 ЦК України, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із недоведеності факту проживання позивачки і ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період із 1994 року по 2015 рік, а також факту того, що спірне майно було набуте ними внаслідок спільної праці.
Суди правильно зазначили, що за життя ОСОБА_8 не перебував у безпорадному стані, оскільки постійно працював, самостійно керував автомобілем, міг себе обслуговувати і забезпечити свої життєві потреби, та, крім того, ОСОБА_5 відвідував свого батька, цікавився станом його здоров'я, тому відсутні підстави для усунення його від права спадкування.
Колегія погоджується з такими висновками.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до оцінки доказів, проте згідно зіст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддіВ.І. Журавель
Б.І. Гулько С.П. Штелик