21 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., ГулькаБ.І., Хопти С.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Духова, Гадяцької районної ради Полтавської області, Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області, Веприцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року,
У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом в обгрунтування якого посилався на те, що його батько ОСОБА_5 працював у СТОВ імені Духова з 1956 року по 1993 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. За життя ОСОБА_5 неправомірно не був включений в список осіб, членів СТОВ імені Духова, яка мають право на земельну частку (пай), земельну ділянку не отримував. Оскільки після смерті його батька відкрилася спадщина, просив визнати за собою право на земельну частку (пай) розташовану у резервному фонді Веприцької сільської ради Гадяцького району, що належала його батьку ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суди першої та апеляційної інстанцій, вірно застосувавши положення ст. ст. 22, 23 ЗК України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», роз'яснень, викладених у п. 24 постанови пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходили із того, що у спадкодавця не виникло право на земельну частку (пай), що виключає можливість спадкування позивачем вказаного майна.
Колегія погоджується з такими висновками.
30 вересня 1996 року Веприцькою сільською радою народних депутатів було видано КСП «Заповіт Ілліча» державний акт на право постійного користування землею.
Відповідно до даних СТОВ ім. Духова ОСОБА_5 працював у товаристві до 1993 року, а розпаювання земель проводилося в 1996 році, тому його не було включено до списку осіб, який додавався до державного акта на право колективної власності на землю та на його ім'я не оформлявся сертифікат на право на земельну частку (пай).
Отже, він не набув права на земельну частку (пай), внаслідок чого успадкування цього права є неможливим.
Доводи скарги висновків судів не спростовують та зводяться до оцінки доказів, проте згідно зіст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддіВ.І. Журавель Б.І. Гулько С.Ф. Хопта