26 червня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Євтушенко О.І., ЄвграфовоїЄ.П., Кадєтової О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Васильківської Центральної районної лікарні Київської області про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 13 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області
від 14 грудня 2016 року,
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Васильківської Центральної районної лікарні Київської області про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 20 січня 2016 року звернувся до відповідача з метою отримання довідки форми № 122-2/0 щодо проходження психіатричного огляду відповідної форми з метою подальшого виконання ним обов'язків контролера, охоронника, володіння вогнепальною зброєю, отримання права керування транспортним засобом, однак довідку видано не було. Крім того, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду.
Ураховуючи наведене, позивач просив зобов'язати відповідача видати йому медичну довідку форми № 122-2/0 та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 30 000, 00 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2016 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від
13 вересня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня
2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 грудня
2016 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції,
з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до довідки Васильківської ЦРЛ від 15 жовтня 2014 року № 231 позивач у 2008 року отримав черепно-мозкову травму, але на обліку в психіатричному кабінеті не перебуває.
Згідно медичної картки огляду водія № 189 та довідки Васильківської ЦРЛ від 03 грудня 2015 року № 711, під час проходження огляду, починаючи з 15 квітня 2015 року, лікарем психіатром зазначено, що позивач на обліку
в психіатричному кабінеті не перебуває.
ОСОБА_4 є інвалідом III групи та відповідно до п. 4 Приміток до «Переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності, що можуть становити безпосередньо небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих» йому було рекомендовано звернутися за обстеженням до МСЕК та диспансерного відділення
КЗ КОР«Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання».
Відповідно до листів КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» від 05 листопада 2015 року № 24591 та Васильківської ЦРЛ від 03 грудня 2015 року № 710 під час перебування на стаціонарному обстеженні у період з 20-21 квітня 2015 року позивачу був встановлений діагноз: наслідки тяжкої черепно-мозкової травми (в 2008 році забій і перелом лобової кістки, краніопластика 04 вересня 2009 року після видалення здавленого перелому, посттравматична енцефалопатія ІІ-ІІІ ст.) лобовий синдром із вираженою психопатизацією по дисоціальному типу із тенденцією до паранояльного розвитку і кверулянтної поведінки».
Як вбачається з листа Васильківської ЦРЛ від 02 грудня 2015 року
№ 706 амбулаторна карта позивача в реєстратурі відсутня.
Згідно листа Васильківської міжрайонної МСЕК від 07 грудня
2015 року № 32, починаючи з 2009 року (під час першого огляду), позивач визнаний інвалідом ІІІ-ої групи від загального захворювання, а з 01 квітня 2013 року - довічно.
Крім того, у відповідності до посвідчення серії НОМЕР_1 від 30 травня
2000 року НОМЕР_1, позивач є водієм категорій «А», «В» і «С».
З листа КЗОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» від 04 липня 2016 року № 1123, що знаходиться в матеріалах справи (а.с. № 67) вбачається, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному обстеженні з 20 квітня 2015 року по 21 квітня 2015 року,
про що йому видано листок непрацездатності.
При цьому, записи у листку непрацездатності «обстеження» і «здоров» виконані різними почерками та різними мовами. При пред'явленні ксерокопії вказаного документа медичній сестрі з соціальної допомоги ОСОБА_5, що виписує названі документи, остання повідомила про те, що ці записи зроблено не її рукою.
Крім того, заключний діагноз «здоров» не відповідає комісійному висновку про психічний стан ОСОБА_4, встановлений на підставі його стаціонарного обстеження 20-21 квітня 2015 року (медична карта стаціонарного хворого № 1193), відповідно до якого він не може працювати контролером ПАТ «Київоблгаз», керувати транспортними засобами та володіти вогнепальною зброєю.
Таким чином діагнози «обстеження» і «здоров» у листку тимчасової непрацездатності мають характер підроблення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
Згідно з ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції встановив відсутність будь-яких допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог позивача, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача у наданні позивачу довідки форми
№ 122-2/0 щодо проходження психіатричного огляду.
Разом з тим, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди
є похідними від вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії,
у задоволенні яких позивачу відмовлено, тому підстави для їх задоволення відсутні.
У зв'язку із викладеним, суди попередніх дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня
2016 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 14 грудня
2016 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 13 вересня 2016 року хвалу апеляційного суду Київської області
від 14 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Васильківської Центральної районної лікарні Київської області про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О.І. Євтушенко Є.П. Євграфова О.В. Кадєтова