26 червня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Євтушенко О.І., КадєтовоїО.В., Карпенко С.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину,
за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором,
за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада
2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 01 лютого
2017 року,
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 06 грудня 2013 року між ним та відповідачем укладено договір оренди транспортного засобу
у фізичної особи з відкладальною умовою у простій письмовій формі.
Предметом даного договору є передача ОСОБА_5 в оренду автомобіля марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1, 1998 року випуску, кузов НОМЕР_2 з подальшим переходом права власності на вказаний автомобіль до ОСОБА_4, після сплати його вартості передбаченого п. 1. 3 договору у сумі 150 448, 00 грн.
Відповідно до п. 1. 4 договору оренди, передбачено, що орендар виплачує орендодавцю вартість автомобіля в сумі, встановлений
п. 1.3 договору оренди за 730 днів до 16 грудня 2015 року 1 раз в 7 днів рівними частинами.
Також позивач зазначав, що станом на момент подання позову він сплатив на користь відповідача кошти передбачені п. 1. 4 договору оренди, що підтверджуєтьсябанківськими виписками.
В свою чергу, ОСОБА_5 відмовився вчиняти будь-які передбачені договором дії, направлені на оформлення переходу права власності на автомобіль до позивача у строки встановлені договором оренди. При укладенні вказаного договору сторонами не було дотримано встановленої законом нотаріальної форми.
Ураховуючи наведене, позивач просив застосувати наслідки недійсності договору оренди транспортного засобу та стягнути з відповідача та свою користь грошові кошти в сумі 150 448, 00 грн.
У червні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_4 порушив п. 1. 3 та п. 4. 1 договору, не сплатив кошти в повному об'ємі за отриманий ним у користування автомобіль.
Відповідно до п. 3. 2. 2 договору орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендні та інші платежі, пов'язані із експлуатацією автомобіля,
а також платежі по страхуванню автомобіля за програмою КАСКО, проходження техогляду.
Відповідно до п. 1. 3 договору, вартість автомобіля на момент його передачі в оренду складає 150 488, 00 грн, що по курсу 1 дол. США - 8, 3 грн становить 18 131,10 дол. США.
Відповідно до п. 1. 4 Договору, орендар сплачує орендодавцю вартість автомобіля за 730 днів до 16 грудня 2015 року 1 раз в 7 днів рівними частинами, які дорівнюють орендній платі, у відповідності з даним договором.
Відповідно до п. 4. 1 договору орендна плата встановлюється в розмірі 1 447 грн. за 7 днів, але не менше 174,34 доларів США по середньому курсу обміну на день розрахунку.
Таким чином, починаючи з 16 грудня 2013 року по 16 грудня 2015 року ОСОБА_4 зобов'язався кожні 7 днів сплачувати ОСОБА_5
1 447, 00 грн, але не менше 174,34 доларів США по курсу, встановленому на день розрахунку, для того, щоб загалом сплатити 18 131,10 доларів США на день кінцевого розрахунку за договором - 16 грудня 2015 року.
Незважаючи на умови договору ОСОБА_4 завжди сплачував
в середньому 1 450 грн. за 7 днів, при тому, що курс гривні до долара США в період дії договору коливався з 8, 30 до більш ніж 30 грн за 1 долар США.
ОСОБА_4 сплатив лише 150 488, 00 грн (6 417,40 дол. США) за договором, в той час як станом на дату кінцевого розрахунку (закриття договору) - 16 грудня 2015 року, зобов'язаний був сплатити загалом
18 131,10 дол. США, що відповідно до курсу валют НБУ станом на 16 грудня 2015 року (1 дол. США - 23,45 грн) становить 425 174 грн 29 коп.
Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти 278 686 грн 29 коп та судовий збір у розмірі 2 746 грн 87 коп.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2016 року первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти
у розмірі 150 448, 00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2016 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 11 листопада 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення первісного позову та в цій частині направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що договір оренди транспортного засобу у фізичної особи з відкладальною умовою, укладений між сторонами, нотаріально посвідчений не був, тому в силу ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції,
з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обґрунтування позову не містило посилань на правову норму та позивачем не було заявлено вимог про визнання договору недійсним.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 грудня 2013 року між позивачем (відповідач за зустрічним позовом) та відповідачем (позивач за зустрічним позовом) укладено договір оренди транспортного засобу
у фізичної особи з відкладальною умовою, відповідно до якого, згідно
п. 1. 1 договору, ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 в користування автомобіль марки «Мерседес Бенц», д.н.з НОМЕР_1, 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, для здійснення перевезень вантажів та пасажирів, а також для особистого користування.
Вказаний автомобіль згідно довідки-рахунку серії ВІА № 200649 від
14 грудня 2013 року зареєстрований та належить відповідачу ОСОБА_5
Відповідно до п. 1. 3 вказаного договору вартість автомобіля на момент його передачі складає 150 488, 00 грн, що по курсу 1 дол. США - 8, 3 грн та становить 18 131,1 долю США.
Відповідно до п. 1. 4 договору ОСОБА_7 повинен виплачувати ОСОБА_5 вартість автомобіля за 730 днів до 16 грудня 2015 року 1 на 7днів рівними частинами, які рівні орендній платі, у відповідності до даного договору.
Строк дії оренди становить: з 16 грудня 2013 року по 16 грудня
2015 року, згідно п. 1. 5 договору оренди.
Згідно п. п. 4.1 - 4.3. договору орендна плата встановлюється у розмірі 1 477, 00 грн за 7 днів, але не менше 174,34 дол. США по середньому курсу обміну на день розрахунку.
Факт виплати орендної плати оформлюється розпискою, яку
ОСОБА_8 в момент отримання відповідної суми і передає ОСОБА_4 При виплаті орендної плати, перерахунок попередніх платежів,
у відповідності з курсом валюти на день чергової оплати, не проводиться.
Згідно акта прийому-передачі автомобіля за договором оренди транспортного засобу з фізичною особою з відкладальною умовою від
16 грудня 2013 року, вказаний вище автомобіль в повністю придатному для експлуатації технічному стані був переданий позивачу
На виконання умов договору ОСОБА_4, згідно копій квитанцій, які містяться в матеріалах справи, а також згідно пояснень та змісту зустрічної позовної заяви було сплачено на користь відповідача кошти в сумі орендної вартості автомобіля 150 448, 00 грн.
Згідно із ч. 2 ст . 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину
з власної ініціативи.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 сплачених останнім коштів у розмірі 150 448, 00 грн.
Крім того, суди попередніх інстанцій, встановивши нікчемність укладеного між сторонами договору, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви у зв'язку з її необґрунтованістю.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2016 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 01 лютого
2017 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області
від 01 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О.І. Євтушенко О.В. Кадєтова С.О. Карпенко