19 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідача Волкова О.Ф.,
суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -
розглянувши заяву Тернопільської митниці ДФС (далі - Митниця) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега» до Митниці про скасування податкового повідомлення-рішення,
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 лютого 2017 року залишив без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року про задоволення позову.
Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду Митниця звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року з підстави передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах статті 313 Митного кодексу України.
Обґрунтовуючи наявність різного правозастосування у подібних правовідносинах, Митниця посилається на рішення Вищого адміністративного суду від 7 серпня 2013 року, 3 квітня 2014 року, 28 січня 2015 року (справи №№ К/800/16148/13, К/9991/30522/12, К/800/13829/14, відповідно).
Проте аналіз оскаржуваного судового рішення та рішень суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.
Так, в оскаржуваній ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року суд виходив із того, що митні органи, приймаючи вантажно-митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера.
Проте, у постановах Вищого адміністративного суду України від 7 серпня 2013 року та 28 січня 2015 року, які додані до заяви касаційний суд дійшов висновку, що митниця, прийнявши рішення про визначення коду товару та класифікувавши товар, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому немає підстав для скасування рішення про визначення коду товару.
В ухвалі від 3 квітня 2014 року касаційний суд зазначив, що спір виник щодо можливості застосування контролюючим органом до позивача повторності визначення податкового зобов'язання згідно з вимогами статті 123 Податкового кодексу України.
Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої Митницею заяви.
За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі.
За таких обставин керуючись пунктом 6 розділу ХІІ Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,
Відмовити у допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега» до Тернопільської митниці ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Ф. Волков
Судді: М.І. Гриців
О.Б. Прокопенко