Справа № 211/7044/14-ц
Провадження № 2/211/30/17
13 липня 2017 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ткаченко С.В., при секретарі Польчик Л.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2, у відсутність відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК Укрфінанс»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК Укрфінанс» про визнання правочину недійсним,-
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК Укрфінанс» про визнання правочину недійсним. В обґрунтування позову вказала, що трикімнатна квартира загальною площею 57,45 кв.м. , житловою площею - 41,4 кв. м., яка знаходиться на п»ятому поверсі п»яти поверхового будинку за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Косіора (Соборності)АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі - продажу квартири укладеного між покупцем ОСОБА_3 з однієї сторони та продавцями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з іншої сторони, який посвідчений 04.04.2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстровано в реєстрі за № 1191 та зареєстрованого КП ДОР «Криворізьке БТІ» за № 31786258 від 25.10.2011 року, про що в книзі реєстрації здійснено запис під № 85, реєстраційний номер об»єкта в держаному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 18569791, продана позивачем. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що зазначену квартиру не продавала та взагалі не мала наміру її продавати. Може зазначити те, що дійсно на початку квітня 2011 року з метою отримання грошових коштів в кредит в розмірі 10000,00 грн. по договору позики дійсно підписала договір в забезпечення виконань договору позики та передала вище зазначену квартиру в іпотеку . Хто був позикодавцем відповідач ОСОБА_3 чи ні позивач не може сказати так як вона не бачила договору , в неї на руках його не було. На руки за договором позики вона отримала 8000,00 грн. Позику виплатила. Позивач стверджує, що квартиру не продавала, 50 тисяч грн. не отримувала , її було введено в оману, а тому просить захистити її права та винести рішення яким визнати недійсний договір купівлі - продажу вищевказаної квартири.
13 07 2017 року справа розглядається у відсутність сторін. Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В минулих судових засіданнях позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 давали пояснення відповідно позову, підтримали його , надали суду заяву про закінчення розгляду справи за їх відсутності, просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з»явився, представник відповідача ОСОБА_6 надав суду письмові заперечення відповідно яких позовні вимоги не визнає, просить відмовити в повному обсязі, так як позиція позивача ґрунтується на припущеннях та домислах, обставини не підтверджені жодним доказом, а звинувачення відповідача в шахрайстві голослівні та нічим не доведені. Договір купівлі - продажу квартири між сторонами позивач та відповідач укладений за законом, нотаріально посвідчений, підписаний сторонами, які усвідомлювали свої дії. Що мав місце обман позивача з боку відповідача не доведено жодним доказом.
Представник третьої особи до суду не з»явився, причини неявки суду не відомі.
Вислухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що трикімнатна квартира загальною площею 57,45 кв.м. , житловою площею - 41,4 кв. м., яка знаходиться на п»ятому поверсі п»яти поверхового будинку за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Косіора (Соборності)АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі - продажу квартири укладеного між покупцем ОСОБА_3 з однієї сторони та продавцями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з іншої сторони, який посвідчений 04.04.2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстровано в реєстрі за № 1191 та зареєстрованого КП ДОР «Криворізьке БТІ» за № 31786258 від 25.10.2011 року, про що в книзі реєстрації здійснено запис під № 85, реєстраційний номер об»єкта в держаному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 18569791, продана позивачем ОСОБА_1 відповідачеві ОСОБА_3 за 50 000, 00 грн. (а.с. 5-6 - договір купівлі -продажу).
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України ).
За змістом вказаної норми, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. З роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», убачається, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного.
Згідно статті 203 ЦК України, - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьої цієї статті встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).
Відповідно до п. 3, 4 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів понять і термінів не дає змоги зясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину із змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
З договору вбачається, що вказану суму коштів , а саме 50 000,00 грн. покупець сплатив продавцеві в момент підписання даного договору в повному обсязі. В договорі прописані всі умови щодо купівлі -продажу квартири, і позивач підписала вказаний спірний договір, усвідомлюючи свої дії та даючи їм оцінку. Договір посвідчений нотаріально 04.04.2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстровано в реєстрі за № 1191 та зареєстрованого КП ДОР «Криворізьке БТІ» за № 31786258 від 25.10.2011 року, про що в книзі реєстрації здійснено запис під № 85, реєстраційний номер об»єкта в держаному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 18569791.
Суд не вбачає жодних доказів, того, що позивача було введено в оману, вона помилилась , що на позивача здійснено вплив, що позивач не усвідомлювала свої дії на момент підписання спірного договору. Договір прописаний чітко, двохзначних слів і понять у ньому немає, удаваним договір бути не може, так як в ньому прописані всі умови купівлі - продажу квартири за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Косіора (Соборності)АДРЕСА_1, з тексту спірного договору не вбачається ніякого іншого змісту, крім купівлі -продажу вказаної квартири.
Позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування позовних вимог.
Тим більше позивач сама в судовому засіданні підтвердила той факт, що вона ознайомлена з спірним договором і підписала його оскільки потрібні були кошти.
Проаналізувавши норми права, законодавства, та обставини справи, законних підстав для визнання спірного договору недійсним суд не вбачає, а отже немає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 229 ЦК України, ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК Укрфінанс» про визнання правочину недійсним - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня проголошення рішення.Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: ОСОБА_7