Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/3940/17 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.
Категорія 34 Доповідач Галацевич О. М.
12 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Галацевич О.М.
суддів Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2017 року,
встановила:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 23399,00 грн. майнової шкоди та 20000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок залиття належної йому квартири з вини відповідача. Також просив стягнути з ОСОБА_2 10000,00 грн. понесених ним витрат на правову допомогу та 640 грн. сплаченого судового збору.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову.
Скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані ним докази щодо розміру завданої матеріальної шкоди відповідно до реальної вартості на час розгляду справи, які, вважає належними та допустимими. На його думку, судом не враховано, що відповідачка частково відшкодувала завдану йому матеріальну шкоду, та те, що порушення права власності є достатньою підставою для відшкодування заподіяної моральної шкоди. Тому, вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях.
Заслухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на норми ст. ст. 10, 60 ЦПК України, виходив із недоведеності позивачем розміру завданої майнової шкоди та факту завдання моральної шкоди.
Колегія суддів частково погоджується висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 11). ОСОБА_2 є власником квартири № 17, що розташована поверхом вище над квартирою позивача (а. с. 3-4).
Актом КП «ВЖРЕП №1» Житомирської міської ради встановлено, що 07.10.2016 відбулось залиття квартири АДРЕСА_2, в результаті чого в кімнаті пошкоджено шпалери на стелі та стінах, електропроводка, меблі, в коридорі пошкоджено шпалери на стелі та стінах, двері. Причиною залиття квартири позивача зазначено халатне відношення до сантехнічного обладнання ОСОБА_2 (а. с. 10).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Вина ОСОБА_2 у залитті квартири ОСОБА_3 підтверджується актом КП «ВЖРЕП №1» від 07.10.2016. Крім того, своєї вини у залитті квартири, співвласником, якої є позивач, не заперечувала відповідачка, посилаючись лише на безпідставність встановленого позивачем розміру матеріальної шкоди. В порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу залиттям квартири, відповідачка 26.10.2016 сплатила йому 4012,00 грн. (а.с. 60), що не заперечували сторони.
Разом з тим, на підтвердження розміру майнової шкоди, ОСОБА_1 надав суду: договірну ціну на будівництво, локальний кошторис на будівельні роботи та підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису на загальнобудівельні роботи (а.с. 12-20), які, як правильно зазначив суд першої інстанції, є інформативними документами щодо ціноутворення на ринку будівельних робіт та не можуть бути належними доказами реальної вартості втраченого майна, що було спричинено залиттям, і реально понесених позивачем збитків, пов'язаних з відновленням стану майна, що передував його пошкодженню.
Посилання представника позивача, на те, що вказаний у наданих документах розмір матеріальної шкоди відповідачем не спростований, а тому суду слід було врахувати його при вирішенні спору, є помилковими, оскільки локальний кошторис містить серед найменування робіт та витрат на ремонт квартири улаштування натяжної стелі, якої, як вбачається із акту КП «ВЖРЕП №1», до залиття квартири не існувало, а стеля була поклеєна шпалерами.
Тому, враховуючи, що відшкодуванню підлягають збитки, пов'язані з відновленням стану майна, що передував його пошкодженню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неналежність наданих позивачем доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження розміру майнової шкоди позивач та його представник не надали, клопотання про призначення по справі судової експертизи після роз'яснення такого права в суді апеляційної інстанції представник позивача не заявив, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення майнової шкоди є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги у цій частині безпідставними.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушенні, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, у тому числі, у порушенні права власності.
Враховуючи, що залиттям квартири, яке сталося з вини ОСОБА_2, порушені права позивача, як співвласника квартири, останній має право на відшкодування моральної шкоди особою, яка її завдала.
Внаслідок неправомірних дій відповідачки був порушений звичайний спосіб життя ОСОБА_1, який виразився у позбавленні можливості нормально користуватися своїм житлом, у необхідності відновлення пошкодженого майна, звернення до суду для відновлення свого порушеного права, тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з врахуванням ст. ст. 23, 386, 1167 ЦК України, роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», колегія суддів стягує з ОСОБА_2 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
У ч. 1 ст. 88 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачений судовий збір в сумі 640 грн. за вимогу про стягнення майнової шкоди та 1600 грн. (при необхідному 640 грн.) за вимогу про відшкодування моральної шкоди (а.с. 26-а) та 704 грн. за подання апеляційної скарги. Крім того, ним понесені витрати на правову допомогу в сумі 1200 грн., які документально підтверджені та доведені (а.с. 47-54).
Враховуючи часткове задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1344 грн. сплаченого ним судового збору (640 грн. + 704 грн. = 1344 грн.) та 600 грн. витрат на правову допомогу.
Оскільки при пред'явленні апеляційної скарги позивачем не доплачений судовий збір за вимогу про стягнення майнової шкоди, рішення суду першої інстанції у цій частині залишено без змін, колегія суддів вважає за необхідне достягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 704 грн. недоплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди скасувати, ухваливши у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1344 грн. сплаченого судового збору та 600 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 704 грн. недоплаченого судового збору.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: