Справа №295/7541/17
Категорія 2
2-з/295/73/17
12.07.2017 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Гумен Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля, -
11.07.2017 року в провадження Богунського районного суду м. Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля. Ухвалою від 12.07.2017 року позовну заяву залишено без руху.
11.07.2017 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль «Mercedes-Benz 412 D», VIN № WDB 9044131Р856595, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний автомобіль неправомірно придбано відповідачем та на даний час перебуває у його власності, тому існує ризик подальшого відчуження вказано автомобіля, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши дану заяву та матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
Відповідно до ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній
За змістом ч. 4 ст. 151 ЦПК визначено, що за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності.
Разом з тим, аналізуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову встановлено, що причиною його звернення до суду із даною завою не є запобігання порушенню його права інтелектуальної власності, а отже, звернення до суду із заявою про забезпечення позову виникає після відкриття провадження у справі сторони, яка бере участь у справі на будь які стадії розгляду справи після відкриття провадження, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У провадженні Богунського районного суду м. Житомира відсутня на розгляді цивільна справа в межах якої необхідно здійснити заходи забезпечення позову з можливістю в подальшому належно виконати рішення суду, оскільки провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля на час подання заяви про забезпечення позову не відкрито.
Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Отже, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля підлягає поверненню, оскільки є передчасною.
Керуючись ст. 151-153, 209-210 Цивільного процесуального кодексу України,На підставі викладеного та керуючись статями 151-153, 209, 210 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля - повернути заявнику.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.