Справа № 161/8030/17
Провадження № 2/161/2738/17
12 липня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Бортнюку А.В.
за участю?
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів. Свій позов мотивує тим, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 04.02.1994 року. Від даного шлюбу у них 01.01.2001 року народилася донька ОСОБА_3. Вказує на те, що спільне життя з відповідачем не склалося. На даний час вони не ведуть спільного господарства, сумісне проживання остаточно припинено, шлюб існує лише формально, вона не має наміру зберегти шлюб. Крім того, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої доньки, яка знаходиться на її повному утриманні. Відповідач є здоровим та працездатним, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Просить розірвати шлюб, укладений 04.02.1994 між нею та відповідачем; стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 40 % від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з дати звернення з позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві. Крім того, позивач пояснила, що шлюбно-сімейні стосунки з відповідачем припинені близько 10 років тому, вона втратила почуття любові та поваги до відповідача, помиритися з ним не бажає.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, суду пояснив, що на розірвання шлюбу він не згідний, оскільки не хоче щоб неповнолітня донька залишилася без батька. Дійсно, з позивачкою вони понад 10 років не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, він втратив почуття любові та поваги до позивачки. Також відповідач пояснив, що він працює офіційно, отримує заробітку плату у розмірі 3200 грн. на місяць. Згідний сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 1/3 частини від його заробітку.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовну заявою такою, що підлягає до часткового задоволенню.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 04.02.1994 року, зареєстрованому відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 122 (а.с. 5 ).
Від даного шлюбу у сторін 01.01.2001 року народилася донька ОСОБА_3 (а.с. 10), яка мешкає з матір'ю - позивачкою ОСОБА_1
Неповнолітня ОСОБА_1 Яка здорова, самостійних доходів не має.
Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч.3 та 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду від 12.06.1998 року № 16 “Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю” встановлено, що проголошена Конституцією охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.
Судом встановлено, що позивач та відповідач тривалий час (понад 10 років) подружніх стосунків не підтримують, шлюб існує лише формально.
Як пояснила самі сторони в судовому засіданні вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, примиритися з відповідачем не бажає.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в даній сім'ї, та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, а також беручи до уваги категоричне заперечення позивачем щодо збереження сім'ї, та з врахуванням вимог ст.ст. 24, 55, 56 СК України, суд приходить до висновку, що шлюб слід розірвати.
Розірвання шлюбу в даному випадку буде відповідати інтересам позивачки.
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як встановлено в судовому засіданні сторони не можуть дійти згоди щодо утримання своєї неповнолітньої дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач працює на посаді охоронця ТзОВ «Волиньзернопродукт», отримує стабільну заробітну плату у розмірі 3200 грн. на місяць.
Відповідач є здоровим, на обліку у лікарів не перебуває, інших неповнолітніх дітей, утриманців не має.
Суд вважає, що у даному випадку неявні підстави для стягнення з відповідача аліментів у частці від його заробітку.
При визначенні розміру аліментів суд врахував стан здоров'я та матеріальне становище неповнолітньої дитини; стан здоров'я та матеріальне становище стягувача та платника аліментів, а також те, що у відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатної дружини, батьків на утриманні немає.
З таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів підлягають до часткового задоволення, з відповідача на її користь підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму визначеного для дитини відповідного віку.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд вважає, що визначений судом розмір аліментів забезпечить рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку неповнолітньої дитини.
Позивачкою не надано суду належних та припустимих доказів, які б об'єктивно підтверджували необхідність стягнення аліментів у більшому розмірі, ніж визначено судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позивач звернулася до суду з даним позовом про стягнення аліментів 23.05.2017 року.
Таким чином аліменти на користь позивача на утримання дитини підлягають стягненню починаючи з дня звернення до суду (23.05.2017 року) та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної або відхиленої частини вимог.
За даною категорією справ позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
На підставі ст.ст. 24, 55, 56, 110-112, 181, 182, 184 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Веселуха), зареєстрований 04 лютого 1994 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 122, розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2, який народився 14.01.1962 року в с. Радомишль Луцького району Волинської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 23 травня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області ОСОБА_4