79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" липня 2017 р. Справа № 909/400/17
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Кравчук Н.М., Матущак О.І.,
при секретарі судового засідання Коростенська О.І.,
за участю представників:
від позивача (скаржника) - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, вих.№4580/06 від 29 травня 2017 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року (підписане 22.05.2017 року), суддя Ткаченко І.В.
у справі №909/400/17
за позовом Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, м. Калуш, Івано-Франківська область
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Оріана», м. Калуш, Івано-Франківська область
про стягнення 698,17 грн. незаконно виплаченої пенсії
24 квітня 2017 року Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Оріана» про стягнення 698,17 грн. - незаконно виплаченої пенсії.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року по справі №909/400/17 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем пропущено позовну давність, оскільки, право на звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача незаконно виплаченої пенсії у позивача виникло 21 квітня 2011 року, тобто з наступного дня після виявлення розбіжностей між даними, виданої ВАТ «Оріана», довідки про зарплату від 29 грудня 2007 року №179 та особовими рахунками ОСОБА_2, а добровільне відшкодування пенсіонером переплаченої пенсії не може вважатись поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки, на думку суду, це не позбавляло позивача права на звернення до суду із відповідним позовом про стягнення з ВАТ «Оріана» надміру виплаченої пенсії у зв'язку із видачею недостовірних документів. Поряд з тим, суд визнав порушене право позивача, зазначивши, що розмір пенсії по втраті годувальника, визначений органом Пенсійного фонду України на підставі даних, виданої ВАТ «Оріана», довідки із недостовірними даними, відтак, саме вказане підприємство несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну бюджету Пенсійного фонду України.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року по справі №909/400/17 та прийняти нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі: стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Оріана» на користь Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 698,17 грн. незаконно виплаченої пенсії. Зокрема, зазначає, що Калуським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України дотримано порядок відшкодування переплати пенсії, передбачений положеннями ч.1 ст.50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: першочергово проводилося її стягнення з пенсіонера. Щодо пропуску позовної давності, апелянт зазначає, що до 31 грудня 2016 року ОСОБА_3 мав право на отримання пенсії при умові навчання, у зв'язку з чим, позивач не звертався до суду про стягнення переплати, зважаючи на можливість утримання такої переплати з призначеної ОСОБА_3 пенсії, у випадку його звернення про її відновлення. Однак, зважаючи, що ОСОБА_3 не звернувся до позивача про відновлення виплати пенсії у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, після закінчення передбаченого законом строку на можливість отримання таких виплат, позивач у квітні 2017 року звернувся до місцевого суду з даним позовом. Просить суд, беручи до уваги вказані вище обставини, визнати поважними причини пропуску позовної давності.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та витягом з реєстру поштових відправлень суду.
Слід зазначити, що в апеляційній скарзі, позивач просить суд розглядати справу без участі його представника.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача на адресу суду не надходив.
У п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, враховуючи належне повідомлення сторін про судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без їхньої участі.
Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2008 року, Управління ПФУ в м. Калуші (правонаступником якого є Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України), відповідно до ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначило ОСОБА_4 пенсію по втраті годувальника на неповнолітнього сина - ОСОБА_3 за відповідною заявою ОСОБА_4, та на підставі довідки ВАТ «Оріана» №1793 від 29 грудня 2007 року про заробітну плату годувальника ОСОБА_2 за період роботи з 01 серпня 1991 року по 31 липня 1996 року.
Згідно з даними вказаної довідки, середньомісячний заробіток ОСОБА_2 становив 2437,75 грн.
20 квітня 2011 року Управління ПФУ в м. Калуші провело зустрічну перевірку документів про стаж роботи та зарплату ОСОБА_2, в результаті якої виявлено розбіжності між даними довідки про зарплату №1793 від 29 грудня 2007 року та особовими рахунками, про що складені відповідні акти за №256 та №257 від 20 квітня 2011 року.
21 квітня 2011 року ВАТ «Оріана» видало нову довідку №267 про розмір заробітної плати ОСОБА_2, відповідно до даних якої, середньомісячний заробіток останнього становив 733,67 грн.
23 червня 2011 року Управління ПФУ в м. Калуші провело перерахунок пенсії, у зв'язку з чим, виявлено надміру виплачену пенсію на загальну суму 5749,97 грн.
З 01 травня 2013 року пенсію по втраті годувальника отримував ОСОБА_3 на підставі відповідної заяви.
Разом з тим, ОСОБА_3 у добровільному порядку відшкодував 5051,80 грн. надміру отриманої пенсії (вказані кошти щомісячно стягувались з пенсії на підставі розпорядження Управління ПФУ в м. Калуші №137553 від 23 червня 2011 року).
Утримання переплати з пенсії ОСОБА_3 проводилось по 31 грудня 2013 року, оскільки по вказану дату у позивача були відомості про навчання ОСОБА_3, відтак і право останнього на пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи, з 31 грудня 2013 року пенсія ОСОБА_3 не виплачувалась, відтак і не відбувалось утримання решти частини переплати пенсії.
Залишок надміру виплаченої ОСОБА_3 пенсії складає 698,17 грн.
У квітні 2017 року Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Оріана» 698,17 грн. - незаконно виплаченої пенсії.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ст.14 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства, установи і організації (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами) є страхувальниками для фізичних осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту), або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, а згідно із статтею 15 - платниками страхових внесків.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі, внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її (ч.2 ст.101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»).
Статтею 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пенсії по втраті годувальника визначений органом Пенсійного фонду України на підставі даних, виданої ВАТ «Оріана», довідки із недостовірними даними, відтак, саме вказане підприємство несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну бюджету Пенсійного фонду України.
Поряд з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено про сплив позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення 698,17 грн. незаконно виплаченої пенсії.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст.260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Положеннями статей 253-255 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).
Беручи до уваги наведені вище положення, право позивача на звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача незаконно виплаченої пенсії виникло 21 квітня 2011 року, тобто з наступного дня після виявлення розбіжностей між даними, виданої ВАТ «Оріана», довідки про зарплату від 29 грудня 2007 року №179 та особовими рахунками ОСОБА_2, відтак, на момент звернення до суду з даним позовом (24 квітня 2017 року) позивач пропустив строк на звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно з ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У п.2.2 (абз.3,4) постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Так, позивач просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності, посилаючись на те, що до 31 грудня 2016 року ОСОБА_3 мав право на отримання пенсії, у зв'язку з чим, позивач не звертався до суду про стягнення переплати, зважаючи на можливість утримання такої переплати з призначеної ОСОБА_3 пенсії, у випадку його звернення про її відновлення. Однак, зважаючи, що ОСОБА_3 не звернувся до позивача про відновлення виплати пенсії у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, після закінчення передбаченого законом строку на можливість отримання таких виплат, позивач у квітні 2017 року звернувся до місцевого суду з даним позовом.
Оцінивши наведені позивачем причини пропуску позовної давності, колегія суддів не вбачає підстав для визнання їх поважними.
Стаття 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає спеціальний порядок повернення надмірно сплаченої суми пенсії, а саме: безпосередньо пенсіонером добровільно, або на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за №374/7695.
У відповідності до п.3 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, пунктом 4 Порядку передбачено, що у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
Враховуючи наведене вище, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача решти переплати пенсії раніше, а саме: з 01 січня 2014 року (в межах позовної давності), після припинення виплати пенсії ОСОБА_3 та утримання з такої пенсії переплати, не чекаючи можливого звернення ОСОБА_3 про відновлення пенсії, у зв'язку з подальшим його навчанням.
З огляду на вказане у позивача не було об'єктивних обставин, які перешкоджали звернення до суду з даним позовом, відтак, причини пропуску позивачем позовної давності суд не може визнати поважними, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно відмовив у позові у зв'язку зі спливом позовної давності, при цьому, визнавши право позивача порушеним.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в позові.
Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними, необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
При прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Враховуючи залишення оскаржуваного рішення без змін, судовий збір за подання та розгляд апеляційної скарги не стягується, з огляду на те, що скаржник звільнений від його сплати на підставі п.18 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року по справі №909/400/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи №909/400/17 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Повну постанову складено 13.07.2017 року
Головуючий-суддя Якімець Г.Г.
Судді Кравчук Н.М.
ОСОБА_5