33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"11" липня 2017 р. Справа № 902/42/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гулова А.Г.
судді Маціщук А.В. ,
судді Петухов М.Г.
при секретарі Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 23.01.2017 р. №8
відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 16.05.2017р. №398
третьої особи 1: не з'явився
третьої особи 2: не з'явився
прокурора: Лис Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області
на рішення господарського суду Вінницької області від "27" березня 2017 р.
у справі № 902/42/17 (суддя Колбасов Ф.Ф.)
за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, м. Вінниця
до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка (попереднє найменування Публічне акціонерне товариство "Птахокомбінат "Бершадський" )
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1.Війтівська сільська рада, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка
2. Кошаринецька сільська рада, Вінницька область, Бершадський район, с. Кошаринці
про стягнення 125612,37 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.03.2017р. у справі №902/42/17 у задоволенні позову Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Війтівська сільська рада та Кошаринецька сільська рада про стягнення 125612,37 грн., відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулася із апеляційною скаргою, вважає помилковим висновок суду про те, що оскільки до суду з позовом заступник прокурора звернувся 26.12.2016р., та вимоги прокурора є похідними від вимог контролюючого органу, то і перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме контролюючий орган державної влади, а не прокурор, з огляду на таке.
Так, з посиланням на ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10, зазначає, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
Скаржник вказує, що відповідно до листа № 3859/08 від 28.10.2016 року, направленого Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області до прокуратури Вінницької області, саме 28.10.2016р. року прокурор довідався про порушення ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський» вимог природоохоронного законодавства, та саме з 28.10.2016 року згідно із законом починається початок перебігу позовної давності за правилами статті 261 ЦК України.
Зважаючи на викладене, скаржник вважає, що позов подано прокурором в межах встановленого законом строку позовної давності.
Крім того, вказує скаржник, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає з моменту його виявлення до моменту усунення.
За змістом п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464, моментом виявлення порушення є дата складання акта перевірки. Відповідно до п.3.12 ОСОБА_1 № 639 факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема, отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Саме 14.02.2014 року актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства зафіксовано отримання ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський» дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Отже, контролюючим органом (Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області) саме 14.02.2014 року встановлено та зафіксовано уточнення відповідачем порушень вимог природоохоронного законодавства, що також може вважатися, згідно із законом, початком перебігу позовної давності за правилами статті 261 ЦК України. У інший спосіб про усунення порушення ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський», окрім, як проведення перевірки діяльності відповідача, Держекоінспекція дізнатися не могла, а моментом, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, є 14.02.2014 рік.
Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 27.03.2017р. у справі №902/42/17 повністю і прийняти нове рішення - стягнути з Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, у розмірі 125612,37 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Птахокомбінат "Бершадський" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Серед іншого, з посиланням на ст.ст. 257,261, 267 ЦК України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ст. 45 ЦПК України, ч.2 ст. 29 ГПК України, постанову ВСУ від 01.07.2015р. у справі №6-178цс15 вказує, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача, однак в даному випадку орган, уповноважений здійснювати функції держави, є Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, і яка наділена повноваженнями щодо звернення до господарського суду у сфері щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства та саме він являється позивачем по даній справі, що зазначено і в самій апеляційні скарзі позивачем .
Разом з тим, з посиланням на інформаційний лист від 07.04.2016 року №01-06/1187/16 Вищого господарського суду України, "Про доповнення Інформаційоного листа Вищого господарського суду країни від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» зазначає, що під час позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, 24.10.2013 року Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було виявлено порушення, пов'язане з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу. Даний факт зафіксовано актом №03/194 від 24.10.2013 року, а тому господарським судом Вінницької області з матеріалів справи достовірно встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області виявлено порушення саме 24.10.2013р. (дата складання акта).
Просить рішення господарського суду Вінницької області від 27.03.2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім того, відповідач у відзиві заявив клопотання про зміну найменування з публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на приватне акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський".
До відзиву долучено копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.05.2017р. за ідентифікаційним кодом 04366719, у якій зазначено приватне акціонерне товариство "Птахокомбінат "Бершадський", та статут приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" у новій редакції, затверджений рішенням чергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" №1 від 25.04.2017р..
Відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне змінити найменування відповідача з публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на приватне акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський".
Прокурор та треті особи - Війтівська сільська рада, Кошаринецька сільська рада відзивів не надіслали, що, відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Війтівська сільська рада та Кошаринецька сільська рада повноважних представників у судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь.
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.101, 102 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників третіх осіб, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб, за наявними у справі доказами.
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 27.03.2017р. у справі №902/42/17 повністю і прийняти нове рішення - стягнути з Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, у розмірі 125612,37 грн.
Прокурор та представник відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просять рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників позивача, прокурора та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 20-22.03.2012 року державними інспекторами Державної екологічної інспекції у Вінницькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський», у ході якої установлено, що в порушення вимог ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» в ході виробничої діяльності суб'єкт господарювання здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела (гноєсховища), яке не враховано у виданому йому дозволі №520485803-2.
За наслідками перевірки складено акт від 20-22.03.2012р. перевірки вимог природоохоронного законодавства та підприємству 22.03.2012 внесено припис №03/014, яким, зокрема, зобов'язано відповідача негайно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неврахованих джерел.
З метою перевірки стану виконання вимог вищевказаного припису 24.10.2013р. інспекцією, у присутності заступника голови правління ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" ОСОБА_3Б та інженера з охорони праці ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" ОСОБА_4, проведено позапланову перевірку, про що складно акт № 03/194 від 24.10.2013р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
Перевіркою, зокрема, встановлено, що підприємством в порушення п. 2 припису №03/014 від 22.03.2012р. не отримано дозвіл на невраховані джерела та, починаючи з 18.10.2013р., у зв'язку з закінченням терміну дії втратив чинність дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 520485803-2. Таким чином, з 18.10.2013р. підприємством без наявності спеціального дозволу здійснюється діяльність, пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 129 стаціонарних джерел викидів в порушення вимог ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Акт перевірки підписано працівниками Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, заступником голови правління ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" ОСОБА_3Б та інженером з охорони праці ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" ОСОБА_4
У зв'язку із виявленим порушенням, на підставі протоколу №003451 від 24.10.2013р. про адміністративне правопорушення, позивачем винесено постанову №03/288 від 28.10.2013р. про накладення адміністративного стягнення на заступника голови правління ПП "Птахокомбінат "Бершадський" ОСОБА_3 за порушення, з-поміж іншого, ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Штраф сплачено відповідно до квитанції від 26.11.2013р.
14.02.2014р. з метою перевірки стану виконання вимог вищевказаного припису №03/014 від 22.03.2012р. інспекцією проведено позапланову перевірку на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за наслідками якої складено акт № 03/010 від 14.02.2014р. Перевіркою, з-поміж іншого, встановлено, що 17.12.2013р. ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський» отримано дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з терміном дії до 17.12.2018, а саме: №520485803-6 (проммайданчик №1 с. Війтівка) та №520482303-1 (проммайданчик № 2 с. Кошаринці), при цьому джерело викидів - гноєсховище не враховано. У зв'язку з тим, що в ході попередньо проведеної позапланової перевірки вимог природоохоронного законодавства 24.10.2013р. було зафіксовано факт здійснення господарської діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин без спеціального дозволу, підприємством було надано довідку про кількість птиці, що утримується в пташниках, використаного палива теплоенергетичними установками, часу роботи обладнання за період з 24.10.2013р. по 16.12.2013р. (включно).
Враховуючи виявлені порушення, на підставі „ОСОБА_1 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормованих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 та "Матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел" 2013р., державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області проведено розрахунок збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" за період з 24.10.2013р. по 16.12.2013р. (включно), розмір яких склав 125612,37грн.
У подальшому Державна екологічна інспекція в Вінницькій області надіслала ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" претензію №900/03 від 13.03.2014р., у якій було запропоновано в добровільному порядку відшкодувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу у розмірі 125612,37грн..
Однак, ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" збитки відшкодовані не були.
За наведених обставин, заступник прокурора Вінницької області, керуючись, зокрема, ст.ст.121 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 2, 29 ГПК України, ч.5, ст. 11, ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", п.а ч.1 ст. 20-2, ст. 48 , ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639, звернувся із позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Війтівська сільська рада та Кошаринецька сільська рада, про стягнення 125612,37 грн. збитків.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 27.03.2017р. у справі №902/42/17 у задоволенні позову Заступника прокурора Вінницької області відмовлено.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як зазначалося вище, позов було подано прокурором в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.
Так, відповідно до ч.3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Частиною 2 ст. 29 ГПК України передбачено, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Разом з тим, у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як убачається із позовної заяви та апеляційної скарги, прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави наступним.
З посиланням на п.а ч.1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, затвердженого наказом Міністра екології та природних ресурсів від 04.11.2011 № 429, вказує на обов'язок по здійсненню державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.
Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, основними завданнями якої є, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря. У зв'язку з викладеним позов пред'явлено в інтересах Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.
Зауважує, що неналежний захист інтересів держави зі сторони інспекції в даному випадку полягає в тому, що з моменту перевірки суб'єкта господарювання минуло майже 3 роки, при цьому, належні заходи для відшкодування вказаних збитків інспекцією до цього часу не вжито.
Таким чином, у вказаному випадку прокуратура Вінницької області має право вжити заходи представницького характеру відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою відшкодування завданих державі збитків, оскільки орган державної влади (Інспекція), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, здійснює їх неналежним чином.
З огляду на наведене вище, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість прокурором порушення інтересів держави.
Так, як зазначалося вище, предметом даного спору є стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу, нарахованих за період з 24.10.2013р. по 16.12.2013р. в розмірі 125612,37грн.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.
Поряд з цим, ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.
Нормами ст.ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Статтею 35 вказаного Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Як убачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, він здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що підтверджено актом перевірки № 03/194 від 24.10.2013р., підписаним відповідачем без зауважень та заперечень, до отримання нового дозволу.
Результати перевірки Держекоінспекції у Вінницькій області відповідачем у встановленому порядку не оскаржувалися, постанова про накладення адміністративного стягнення, у встановленому законодавством порядку, не скасовувалася, штраф заступником керівника відповідача сплачено. Отже, вина відповідача у здійсненні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є доведеною.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст.ст.68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно п.п. 1, 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема, щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин.
Відповідно до п. 4 Положення Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом. У відповідності до п. 6 Положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Таким чином, здійснення викидів забруднюючих речових в атмосферне повітря допускається виключно після отримання відповідного дозволу, та після отримання якого у суб'єкта господарювання виникає право на забруднення атмосферного повітря із використання стаціонарних джерел забруднення. Видачею вказаного дозволу держава здійснює контроль за охороною навколишнього природного середовища, оскільки, такий дозвіл може бути виданий за наявності наступних умов: неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.
З матеріалів справи убачається, що відповідач, порушуючи ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 24.10.2013 року по 16.12.2013 року за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин, про що працівниками Державної екологічної інспекції у Вінницькій області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 03/194 від 24.10.2013р.
Відповідно до розрахунку, який здійснено позивачем на підставі ОСОБА_1 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.01.2009р. №48/16064 (надалі ОСОБА_1 №639), розмір шкоди, заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу, склав 125612,37грн.
Згідно з п. 3.11 ОСОБА_1 №639 час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
За змістом п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464, моментом виявлення порушення є дата складання акту перевірки. При цьому, відповідно до п.3.12 ОСОБА_1 №639 факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема, отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, колегія суддів дійшла до висновку, що їх розмір у сумі 125612,37 грн. за період з 24.10.2013р. по 16.12.2013р., розрахований правомірно, у відповідності з Методикою №639.
Зважаючи на викладене, факт здійснення стаціонарними джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди є порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, про охорону атмосферного повітря і тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, завданої таким порушенням. При цьому такі викиди забруднюючих речовин незалежно від їх показників уже вважаються наднормативними та заподіюють шкоду навколишньому середовищу.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у пар. 1 гл. 82 ЦК України, зокрема, за ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як вбачається з положень вказаної норми, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вина.
Колегія суддів прийшла до висновку про наявність всіх елементів для настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння шкоди.
Так, матеріалами справи підтверджується факт вчинення відповідачем правопорушення, зокрема, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, а саме - наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
При цьому, зважаючи на норми ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", факт наявності у відповідача дозволів на викиди забруднюючих речовин на 17.12.2013р. жодним чином не спростовує здійснення відповідачем викидів забрудюючих речовин у визначений в акті перевірки період (з 24.10.2013р. по 16.12.2013р.) та не звільняє останнього від відповідальності за вказане порушення.
Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Судом враховується наступне.
Як зазначалося, статтею 29 ГПК України, зокрема, передбачено, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, й на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
У даній справі спір виник у зв'язку із порушенням відповідачем вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Аналіз положень статей 11, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та ОСОБА_1 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, дає підстави для висновку, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення до моменту його усунення. При цьому, відповідно до п.3.12 ОСОБА_1 №639 факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема, отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Отже, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК, а моментом усунення є дата отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Судом встановлено, що порушення відповідачем вимоги Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" виявлено та зафіксовано Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області в акті перевірки від 24.10.2013р.
Зазначені порушення було усунуто ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" 17.12.2013р. (дата отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря).
Позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 125612,37 грн. заявлено за період з 24.10.2013р. по 16.12.2013р. (включно), тобто першим днем правопорушення, за яке нараховано збитки є 24.10.2013р., останнім - 16.12.2013р..
До суду з позовом про стягнення збитків за правопорушення, яке тривало 54 доби у період з 24.10.2013р. по 16.12.2013р., заступник прокурора звернувся 26.12.2016р. (що підтверджується відбитком штемпеля поштового зв'язку на конверті доданому до позовної заяви), тобто за межами 3 - річного строку позовної давності. Зокрема, по першому дню нарахування (24.10.2013р.) строк позовної давності закінчився 24.10.2016р., по останньому (16.12.2013р.) - 16.12.2016р.
За ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи заяву ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, у зв'язку із спливом позовної давності.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище та матеріалами справи.
За наведеного, рішення господарського суду Вінницької області від 27.03.2017р. у справі №902/42/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення господарського суду Вінницької області від 27.03.2017р. у справі №902/42/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - без задоволення.
2. Справу №902/42/17 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.