"11" липня 2017 р. Справа № 917/377/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.;
при секретарі Марченко В.О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Щербака М.І. (дов.№б/н від 16.08.2016),
3-ї особи - ОСОБА_2 (дов.№258 від 22.07.2016),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх.№1558П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2017 у справі №917/377/17,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін банк", м.Полтава,
до Приватного підприємства "Панда-М", м.Полтава,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, м.Полтава,
про визнання права власності, -
Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 285,8 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.04.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.04.2017 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю. Визнано за Публічним акціонерним товариством "Марфін банк" право власності на нежитлову будівлю, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 285,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з Приватного підприємства "Панда-М" на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" 41755,50 грн витрат по сплаті судового збору.
ОСОБА_3 з рішенням суду першої інстанції не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2017 у справі №917/377/17 та прийняти нове, яким відмовити ПАТ "Марфін Банк" у задоволенні позову про визнання права власності.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, зокрема, невідповідність способу захисту порушеного права ПАТ «Марфін Банк» вимогам законодавства та укладеним договорам. Як зазначає апелянт, можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335, 376 Цивільного кодексу України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема, з правочинів (частина 1 ст.328 Цивільного кодексу України). Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 22.03.2017 у справі №6-2967цс16. Крім того, апелянт вважає, що позивач має право повторно пред'явити до примусового виконання наказ господарського суду Полтавської області №19/194 від 10.08.2012 та має можливість задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації заставного майна, яке існує в натурі і не вибуло з володіння відповідача. Апелянт зазначає, що ПАТ «Марфін Банк» не позбавлений права задовольнити свої вимоги за виконавчим листом №554/10133/13-ц на виконання рішення Октябрьського районного суду м.Полтави від 18.11.2013 про стягнення на іпотечне майно заборгованості з ПП «Панда-М» та ОСОБА_3 Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: не задоволено клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 про прийняття апеляційної скарги до провадження, її розгляд призначено на 13.06.2017 о 10:30 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.
06.06.2017 від відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№5878) про зупинення провадження у даній справі.
13.06.2017 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№6288) на апеляційну скаргу.
13.06.2017 від відповідача до суду надійшов відзив (вх.№6316) на апеляційну скаргу.
13.06.2017 від апелянта до суду надійшло клопотання (вх.№6315) про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у ПАТ «Марфін Банк» в особі Центрального відділенні ПАТ «Марфін Банк» у м.Полтава документи на підтвердження прийняття нежитлової будівлі, кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 285,8 кв.м, на баланс ПАТ «Марфін Банк» у рахунок погашення боргу на підставі акту державного виконавця від 25.09.2013 (рішення КК або іншого колегіального органу банку, балансову довідку тощо); довідку про те, за якою ціною була прийнята на баланс ПАТ «Марфін Банк» нежитлова будівля, кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 285,8 кв.м, та еквівалент у доларах США на дату прийняття на баланс - який був зарахований у рахунок погашення заборгованості; довідку про стан заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Марфін Банк» за кредитним договором №00024/FP від 01.07.2008.
Позивач проти задоволення заявленого клопотання про витребування доказів заперечував з підстав його необґрунтованості.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є захист права власності шляхом визнання права власності на нежитлову будівлю за позивачем - ПАТ «Марфін Банк», витребування документів, які підтверджуються прийняття спірної нежитлової будівлі на баланс банку та довідки щодо ціни, за якою нежитлову будівлю прийнято на баланс банку, не стосуються предмету даного позову.
Розглянувши клопотання про витребування доказів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про його необґрунтованість та не відповідність вимогам ст.38 Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає задоволенню.
Відповідно до розпорядження від 13.06.2017 у справі №917/377/17, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 розгляд справи відкладено на 11.07.2017 о 10:00 год.
19.06.2017 від представника апелянта до суду надійшов лист (вх.№6542), в якому зазначена правова позиція щодо клопотання про зупинення розгляду справи №917/377/17 до набрання законної сили рішенням суду у справі №917/630/17.
Відповідно до розпорядження від 07.07.2017 у справі №917/377/17, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.
Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.
11.07.2017 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№7258) щодо клопотання про зупинення провадження у даній справі та витребування доказів.
У судовому засіданні 11.07.2017 представники апелянта та відповідача наголошували на задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у справі №917/377/17 до набрання законної сили рішенням господарського суду Полтавської області у справі №917/630/17.
Клопотання про зупинення провадження у справі №917/377/17 заявник обґрунтовує пов'язаністю зі справою №917/630/17.
Відповідно до частини 1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Пунктом 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 передбачено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим зумовлюється неможливість розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що заявник не обґрунтував пов'язаності справ, не зазначив обставин, що можуть вплинути на оцінку доказів у даній справі, а тому у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі слід відмовити.
10.07.2017 від відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№7200) про приєднання до матеріалів справи документа, а саме: копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 у справі №917/630/17.
Враховуючи те, що клопотання про зупинення провадження у справі не задоволено, колегія суддів не бере до уваги копію зазначеної ухвали суду.
У судовому засіданні 11.07.2017 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити ПАТ "Марфін Банк" у задоволенні позову про визнання права власності.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 про відкладення розгляду справи, копію якої отримав 19.06.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, у межах вимог, передбачених ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила.
Як убачається з матеріалів справи, 12.11.2010 банк змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (скорочене найменування - ПАТ "Марфін Банк"), який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Морський Транспортний Банк" у повному обсязі по усім його правам та обов'язкам, що підтверджується статутом банку, затвердженим рішенням позачергових зборів акціонерів, протоколом №36 від 08.07.2010, погодженим Національним банком України 25.10.2010.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.02.2012 у справі №19/194 позов Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до Приватного підприємства "Панда-М" задоволено повністю; звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №00733-СР від 01.07.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", та Приватним підприємством "Панда-М", а саме: на нежитлову будівлю, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 285,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Приватному підприємству "Панда-М" на праві власності, згідно зі свідоцтвом про право власності за №НОМЕР_1 від 15.10.2003, виданого Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення виконавчого комітету Полтавської міської ради та рішенням господарського суду Полтавської області від 09.03.2006, за рахунок вартості якого погасити заборгованість за кредитним договором №00024/FP від 01.07.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", та ОСОБА_3, що складається з: заборгованості за кредитом у сумі 430379,09 дол. США, що в еквіваленті до офіційного курсу НБУ станом на 30.11.2010 становить 3416349,22 грн; заборгованості за відсотками у сумі 62482,65 дол. США, що в еквіваленті до офіційного курсу НБУ станом на 30.11.2010 становить 495987,28 грн; заборгованості за пенею у сумі 207721,86 грн, а також судових витрат, сплачених при поданні позовної заяви, що складаються з державного мита у розмірі 3212,40 дол. США, що в еквіваленті до офіційного курсу НБУ станом на 30.11.2010 становить 25500,00 грн, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн, а також витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з прилюдних торгів, у межах процедури, встановленої Законом України "Про виконавче провадження", за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2012 у справі №19/194 змінено, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 01.07.2008 №00733-СР, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", та Приватним підприємством "Панда-М", а саме: на нежитлову будівлю, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 285,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Приватному підприємству "Панда-М" на праві власності, згідно зі свідоцтвом про право власності за №НОМЕР_1 від 15.10.2003, виданого Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення Виконавчого комітету Полтавської міської ради та рішенням господарського суду Полтавської області від 09.03.2006, за рахунок вартості якого погасити заборгованість за кредитним договором від 01.07.2008 №00024/FP, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", та ОСОБА_3, що складається: із заборгованості за кредитом у сумі 430379,09 дол. США, що в еквіваленті до офіційного курсу НБУ станом на 30.11.2010 становить 3416349,22 грн; заборгованості за відсотками у сумі 62482,65 дол. США, що в еквіваленті до офіційного курсу НБУ станом на 30.11.2010 становить 495987,28 грн; заборгованості за пенею у сумі 207721,86 грн, а також судових витрат, сплачених при поданні позовної заяви, що складаються з державного мита у розмірі 3212,40 дол. США, що в еквіваленті до офіційного курсу НБУ станом на 30.11.2010 становить 25500,00 грн, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн, а також витрат, пов'язаних з зверненням стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з прилюдних торгів, у межах процедури, встановленої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною предмета іпотеки у розмірі 3137570 грн з ПДВ та 2614642 грн без урахування ПДВ".
На виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2012, яка набрала законної сили 30.07.2012, господарським судом Полтавської області видано наказ від 10.08.2012 №19/194 (а.с.33).
Як свідчать матеріали справи, 06.02.2013 при складанні акту опису та арешту майна державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області була невірно зазначена адреса - місцезнаходження нерухомого майна, замість "АДРЕСА_1", - зазначено "АДРЕСА_1".
25.09.2013 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову по виконавчому провадженню №35239077 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, якою вирішено передати в рахунок погашення боргу за оцінкою, за якою воно передано на реалізацію, а саме: 2614642,00 грн без ПДВ стягувачеві: Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", наступне майно: нежитлова будівля, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальна площа 285,8 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1, вартістю 2614642,00 грн без ПДВ, що належить боржнику: Приватне підприємство "Панда-М" (36011, м.Полтава, просп. Першотравневий. б. 20-А). (а.с.34).
Актом державного виконавця від 25.09.2013 про передачу майна (предмета іпотеки) стягувану у рахунок погашення боргу, керуючись ст.62 Закону України "Про виконавче провадження", ст.49 Закону України "Про іпотеку", встановлено: згідно з повідомленням Філії 17 ГІП "Нива -В.Ш." від 17.05.2013 за №628/01 прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, предмета іпотеки, призначені на 16.05.2013 не відбулись у зв'язку з відсутністю купівельного попиту. Згідно з повідомленням Філії 17 ПП "Нива - В.Ш." від 22.08.2013 за №1172/01 другі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, предмета іпотеки, призначені на 05.08.2013, не відбулись у зв'язку з відсутністю купівельного попиту. Центральне відділення ПАТ "Марфін Банк" у м.Полтаві листом від 20.09.2013 за №320 надало згоду залишити за собою в рахунок погашення боргу не реалізоване майно боржника вартістю 2614642,00 грн. (а.с.35).
07.10.2013 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набока Ю.В. у відповідності до ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого Начальником відділу ПВР УДВС Головного управління юстиції у Полтавській області Тимченко О.В., 25.09.2013 посвідчено та видано свідоцтво, зареєстроване у реєстрі за №1730, яким передано право власності Публічному акціонерному товариству "Марфін Банк" на нежитлові будівлі, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 285,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36), оскільки дане майно не реалізовано/торги не відбулись і стягувач ПАТ "Марфін Банк" виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало Приватному підприємству "Панда - М".
Право власності за ПАТ "Марфін Банк" по провулку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 2749323, про що видано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №10376120 від 07.10.2013 (а.с.37).
Майно, а саме: нежитлова будівля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 285,8 кв.м, яке належало ПП "Панда - М" на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним Управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення Виконавчого комітету Полтавської міської ради 15.10.2003 за №НОМЕР_1. Право власності зареєстроване КП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" 16.10.2003, номер запису: 292, у книзі: 3.
У свідоцтві №НОМЕР_1 про право власності на нежитлову будівлю (кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1») від 15.10.2003, зазначена така адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 (а.с.14).
У витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10227831 від 28.03.2006, виданого КП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", зазначено адресу об'єкта - нежитлової будівлі: АДРЕСА_1, закреслено "пров.", та зазначено: «Закреслене «пров.» не читати, виправленому на «просп.» вважати вірним (а.с.17).
01.07.2008 між ПП "Панда - М" та Відкритим акціонерним товариством "Морський Транспортний Банк", правонаступником котрого є Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", укладено договір іпотеки №00733 - СР, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимкою О.М. за реєстровим №5267, відповідно до пункту 7 якого вказано, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), що є власністю іпотекодавця, а саме: нежитлова будівля кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 285,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-ас.с12).
08.04.2008 між Полтавською міською радою та Приватним підприємством "Панда-М" укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 323 кв.м, для експлуатації та обслуговування кафе, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1 договору оренди). Договір оренди зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №168-П від 16.04.2008 (а.с.24-а.с.25).
Позивач зазначає, що про наявність розбіжностей в адресі місця розташування об'єкта нерухомості дізнався з листа Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 25.12.2015 №01-02-01-17/2590, в якому зазначено, що згідно з порядком надання та зміни адрес об'єктам нерухомості у м.Полтава, затвердженого рішенням п'ятдесятої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 25.12.2010, адреса присвоюється земельній ділянці та об'єктам нерухомого майна, що знаходяться на ній, вважається адресою земельної ділянки та об'єкту нерухомого майна, зокрема, нежитлової будівлі - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", з адресацією по АДРЕСА_1, та в подальшому рекомендовано використовувати зазначену адресу (а.с.38).
Таким чином, у зв'язку з технічною помилкою при реалізації нежитлової будівлі, складанні акту опису та арешту майна, передачі такого майна на публічні торги, складання акту передачі майна стягувачу з невірною адресою нерухомого майна, назва вулиці у свідоцтві про набуття майна з публічних торгів, не відповідає дійсній назві, яка зазначалася у попередніх свідоцтвах на право власності та є вірною.
Адреса нежитлової будівлі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 підтверджується: 1.Свідоцтвом № НОМЕР_1 на право власності на нежитлову будівлю від 15.10.2003; 2.Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10227831 від 28.03.2006; 3.Технічним паспортом на громадський будинок станом на 12.01.2008; 4.Довідкою про присвоєння кадастрового номеру №2474 від 05.04.2004; 5.Договором оренди землі від 08.04.2008; 6. Договором іпотеки № 00733-СР від 01.07.2008, за реєстр. №5267; 7.Листом Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 25.12.2015 № 01-02-01-17/2590.
Як убачається з матеріалів справи, банк звернувся до суду із позовом про внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом заміни невірної адреси на вірну нову адресу.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 06.04.2016 у справі №554/2209/16-ц заяву ПАТ "Марфін Банк", зацікавлені особи - Полтавська міська рада, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Набока Юлія Василівна про встановлення юридичного факту належності адреси нежитловій будівлі - залишено без розгляду (а.с.65).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 у справі №19/194 заяву ПАТ "Марфін Банк" про виправлення описки задоволено частково. Виправлено описку у пункті 2 резолютивної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 у справі №19/194, а саме: замість слів "АДРЕСА_1 слід читати "АДРЕСА_1". Припинено апеляційне провадження в частині заяви ПАТ "Марфін Банк" про виправлення описки у наказі господарського суду Полтавської області від 10.08.2012 у справі №19/194 (а.с.39-а.с.41).
Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 касаційну скаргу Приватного підприємства "Панда-М" залишено без задоволення, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 у справі 19/194 залишено без змін (а.с.43-а.с.45).
Ухвалою Верховного Суду України від 11.10.2016 відмовлено у допуску справи № 19/194 до провадження Верховного Суду України за заявою Приватного підприємства "Панда-М" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.08.2016 (а.с.46).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 внесено виправлення у наказ господарського суду Полтавської області від 10.08.2012 у справі №19/194, зазначивши замість слів: "АДРЕСА_1 слова: «АДРЕСА_1» (а.с.47-а.с.48).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 залишено без змін ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 про виправлення описки у судовому наказі від 10.08.2012 (а.с.49-а.с.52).
Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2017 залишено без змін ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 (а.с.54-п.с.56).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.11.2016 у справі №917/495/16 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Панда-М" до ПАТ "Марфін Банк" про витребування майна з чужого незаконного володіння. У рішенні зазначено, що з огляду на встановлені у даній справі обставини, у зв'язку з виправленням судами описки в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 та в наказі від 10.08.2012 у справі №19/194 відповідач має право звернення до відповідних реєструючих органів про внесення відповідного коригування до Державних реєстрів у встановленому законодавством порядку (а.с.57-а.с.60).
09.12.2016 Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради у листі (за вих.№01-02-01-16/2246) зазначило, що в матеріалах топографо-геодезичної зйомки М1:2000, що містяться в архіві управління та використовуються для ведення адресної карти міста, по АДРЕСА_1. Інформація щодо наявності будинку по АДРЕСА_1 в архіві управління з питань містобудування та архітектури відсутня (а.с.61).
15.12.2016 відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області у листі (за вих. №11944) повідомив, що чинним законодавством не визначено порядок внесення змін до процесуальних документів виконавчого провадження (зокрема, акту державного виконавця про передачу майна (предмета іпотеки),стягувану в рахунок погашення заборгованості), підстави для задоволення заяви ПАТ "Марфін Банк" щодо внесення змін до акту та постанови про передачу майна стягувачу у власність, відсутні. Додатково роз'яснено, що є неможливим застосування положень статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виправлення помилок у процесуальних документах, оскільки адреса об'єкта нерухомого майна в процесуальних документах відповідала адресі, визначеній у наказі №19/194, виданому 10.08.2012 господарським судом Полтавської області (а.с.62).
16.12.2016 Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області у листі (за вих.№02-п-12318/02/12271) надало роз'яснення банку, зокрема, що для вирішення питання про внесення змін до запису в Державному реєстрі прав необхідно звернутися в судовому порядку із заявою про встановлення факту набуття права власності (а.с.63-а.с.64).
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21.02.2017 у справі №554/10891/16-ц у заяві ПАТ "Марфін Банк" в особі Центрального відділення ПАТ "Марфін Банк" у м.Полтаві, заінтересована особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Набока Ю.В., про встановлення юридичного факту набуття права власності - відмовлено (а.с.66).
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач, посилаючись на ст.321, частину 2 ст.386, ст.391, 392 Цивільного кодексу України, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 285,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Частиною 4 ст.55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційним Судом України у рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 вирішено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо неопосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
За змістом статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства та юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України, до яких відноситься визнання права.
Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 124 Конституції України та ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Реальне виконання рішення суду сприяє втіленню законів у життя та зміцненню авторитету, судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, окрім того є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті З, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до частини 2 cт.386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності.
Отже, визнання права власності є інтересом банка, який прагне реального виконання рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, нежитлову будівлю, кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1». Права щодо реалізації на право власності нерухомого майна з адресою «за провулком», а не «за проспектом», порушуються шляхом неможливості вільного розпорядження майном, а саме: його продажу. Боржником рішення самостійно не виконано, через відсутність купівельного попиту стягувач дане майно залишив за собою для можливості його продажу самостійно треті особам.
Господарським судом узято до уваги, що право власності на нерухоме майно, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", зареєстроване за ПАТ "Марфін Банк" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.10.2013 на підставі свідоцтва про передачу у власність майна у зв'язку з тим, що публічні торги не відбулися і стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, однак через помилку в адресі об'єкта нерухомості ще з початку самої процедури реалізації майна, існує невідповідність назві адреси об'єкта права власності.
Застосовуючи практику розгляду справ Європейським судом щодо гарантії права особи на звернення до суду стосовно будь-яких її прав та обов'язків, господарський суд правомірно зазначив, що невідповідність адреси місця знаходження нерухомого майна, порушує право банка на розпорядження даним нерухомими майном на підставі рішення суду, яке правомірно передано органами державної виконавчої служби. Однак через невідповідність адреси нерухомого майна банк не в повній мірі може розпоряджатися даним майном, у тому числі через внесення відповідних відомостей до державного реєстру прав на нерухоме майно, оскільки така реєстрація здійснюється на підставі рішення про право власності або речових прав.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не застосовано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові №6-2967цс16 від 22.03.2017.
Верховний Суд України у зазначеній постанові, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм статей 37-39 Закону України «Про іпотеку», переглянувши судові рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, дійшов висновку про неправильне застосування судами норми статті 39 Закону України «Про іпотеку».
Колегія суддів зазначає, що предметом даного позову є визнання права власності на об'єкт нерухомості, на який звернуто стягнення на предмет іпотеки рішенням господарського суду Полтавської області від 02.02.2012 у справі №19/194, частково зміненим постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2012, яка набрала законної сили.
Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, предметом дослідження у даній справі є визнання права власності, а не питання правомірності звернення стягнення об'єкта нерухомого майна на предмет іпотеки, обставини щодо якого встановлені рішенням господарського суду, яке набрало законної сили.
Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи.
У відповідності до частини 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні вирішується господарським судом у кожному випадку окремо з врахуванням обставин справи.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 залучена до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.04.2017, якою також відкладено розгляд справи на 25.04.2017.
У відповідності до вимог статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції сторонам створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, але третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не дотримано приписів частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи зазначене, а також те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом Полтавської області обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглянуто справу за відсутності представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, які належним чином були повідомлені судом про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.128-а.с.130).
Аналізуючи обставини справи в їх сукупності, надаючи правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку матеріалів справи, колегія суддів вважає, що господарський суд Полтавської області правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання за ПАТ «Марфін Банк» права власності на нежитлову будівлю, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 285,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 91, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2017 у справі №917/377/17 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 13.07.2017 року.
Головуючий суддя О.А.Пуль
Суддя В.О.Фоміна
Суддя О.В.Шевель