"11" липня 2017 р. Справа № 918/402/17
Суддя Марач В.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"
до відповідача 1 Рафалівська селищна рада
до відповідача 2 Командитне товариство "РІВНЕ-ПАС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Рівненській області
про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним договору оренди землі
Представники :
від позивача : ОСОБА_2
від відповідача 1 : ОСОБА_3
від відповідача 2 : ОСОБА_4В
від третьої особи - ОСОБА_5.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (надалі Позивач або ПАТ "Українська залізниця") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Рафалівської селищної ради (надалі Відповідач 1 або Рада) та Командитного товариства "Рівне - Пас" (надалі Відповідач 2 або КТ "РІВНЕ - ПАС" або Товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Рівненській області, в якому просить визнати незаконним та скасувати Рішення Рафалівської селищної ради від 26.10.2007 за № 185, визнати недійсним договір оренди землі від 15.10.2008 року, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 на підставі оскаржуваного рішення.
Зокрема, Позивач вказує, що земельна ділянка перебуває в користуванні позивача на підставі Акту на право користування землею від 25.12.1969 р. Також Позивач посилається на те, що земельна ділянка ніким не вилучалася з користування Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", факт накладання земельних ділянок був встановлений в ході проведення інвентаризації земельної ділянки на території Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області та виготовлення відповідно технічної документації із землеустрою земельної ділянки площею 14,4539 га, що перебуває у постійному користуванні Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно акту на право користування землею від 25 грудня 1969 року.
19 червня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Відповідача 1 надійшли заперечення на позов в яких вимоги Позивача не визнає та заперечує повністю пославшись на те, що межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні залізниці не встановлені, то і рішення Рафалівської селищної ради від 26.10.2007 року № 185 прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. Останнім також зазначається, що земельна ділянка в оренду ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" (на даний час КТ "РІВНЕ - ПАС") передана за рахунок земель запасу селищної ради, а не за рахунок земель залізниці.
Представник Командитного товариства "РІВНЕ - ПАС" подав відзив на позов в якому зазначається на підставі чого було передано земельну ділянку.
Від третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області надійшли письмові пояснення в яких зазначається, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення, з огляду на таке. Відповідно до державного акту на право користування землею від 25.12.1969 року, виданого Львівській залізниці Міністерства шляхів сполучення в Володимирецькому районі Рівненської області Української РСР, Державне територіальне - галузеве об'єднання "Львівська залізниця" є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 293,9 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту на території місцевих рад Володимирецького району Рівненської області. У зв'язку з тим, що земельна ділянка відводилась у постійне користування ще у 1969 році, формування земельних ділянок не здійснювалось. Саме, тому технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, у даному випадку, не може бути підставою для формування земельної ділянки та звернення до суду і скасування державних актів на право власності на земельні ділянки. Відповідно, визначити площу "накладення" земельної ділянки власника земельної ділянки на землі залізниці можна лише шляхом звернення до державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Володимирецькому районі Рівненської області для отримання адміністративної послуги.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник стосовно належності права користування земельною ділянкою в районі 357 км 3 пк + 56 м до 357 км 3 пк + 66 м на відстані 42м від головної колії на території Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області.
Так, Позивач стверджує, що дана земельна ділянка входить до смуги відведення залізниць та перебуває у постійному користуванні Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно акту на право користування землею від 25 грудня 1969 року, і земельна ділянка, яка надана КТ "РІВНЕ - ПАС" в оренду накладається на земельну ділянку Позивача.
Відповідачі, в свою чергу, заявляють, що спірна земельна ділянка відноситься до земель запасу селищної ради, а відтак надана Відповідачу правомірно.
11 липня 2017 року в судовому засіданні господарського суду було заслухано пояснення представників сторін та представника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Заслухавши думки сторін з приводу подальшого розгляду справи, господарський суд вважає за необхідне призначити судово-технічну експертизу для з'ясування, чи накладаються площі земельних ділянок, які надані Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та Командитному товариству "Рівне - Пас", у разі такого накладання необхідно встановити лінію їх перетину та встановити площу земельної ділянки, яка накладається одна на одну, оскільки дана експертиза не проведена через відсутність документів.
Заперечень з приводу призначення судової технічної експертизи не надійшло.
Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".
В пункті 18-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 N 7 передбачено, що при вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з'ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження.
Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.
Крім того, відповідно до п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України.
Таким чином суд зазначає, що при вирішенні даного спору необхідно дослідити вищевказані обставини в тому числі належність спірної земельної ділянки до земель транспорту чи до земель запасу селищної ради, розмір земельної ділянки, "накладення" земельних ділянок Позивача та Відповідача 2 одна на одну.
Суд зазначає, що без дослідження вказаних обставин неможливо грунтовно, всебічно, повно і об"єктивно здійснити розгляд справи.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 4-7 цього ж Кодексу судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст.82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно ж до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач посилається на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у смузі відведення станції Рівне Львівської залізниці.
Відповідачі ж зазначають, що земельна ділянка входить до запасу селищної ради і право на вказану земельна належить Командитному товариству "Рівне - Пас" на підставі договору оренди.
Таким чином для встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи і прийняття законного та об"єктивного рішення господарський суд зобов"язаний встановити наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Межі спірної земельної ділянки, її розміри та розміщення в натурі на місцевості може бути встановлено тільки висновком експерта, який у розумінні ст.32 ГПК України є доказом у справі, так як для цього необхідні спеціальні знання.
Таким чином господарський суд прийшов до висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи для роз"яснення питань, поставлених сторонами.
Крім того суд зазначає, що справу необхідно направити до визначеної судом експертної установи так як в ній містяться матеріали необхідні для проведення експертного дослідження, зокрема матеріали обстеження земель ДТГО "Львівська залізниця" для виготовлення правовстановлюючих документів, рішення Рафалівської селищної ради від 26.10.2007 за № 185 та договір оренди землі від 15.10.2008 року, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 на підставі оскаржуваного рішення, в яки х, зокрема зазначено розмір земельної ділянки ті її місцезнаходження за даними селищної ради.
Витрати пов"язані з проведенням судової експертизи, до винесення рішення зі спору та конкретного їх розподілу, покласти на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", так як саме остання є ініціатором спору, і яка, на підставі ст. 33 ГПК України, зобов"язана довести ту обставину, що спірна земельна ділянка належить до земель транспорту та входить до смуги відведення залізниці.
Керуючись ст.41, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Призначити у справі № 918/402/17 судово-технічну експертизу, проведення якої доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16).
На розгляд судово-технічної експертизи поставити наступні питання:
- чи входить в смугу відведення залізниці земельна ділянка в районі 357 км 3 пк + 56 м до 357 км 3 пк + 66 м на відстані 42 м від головної колії на території Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області;
- чи накладаються площі земельних ділянок, які надані Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (Акт на право користування землею від 25.12.1969 р.) на території Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області та Командитному товариству "Рівне - Пас" (договір оренди земельної ділянки від 15.10.2008р. та Акт приймання-передачі об"єкта оренди від 1510.2008р.).
2. У разі встановлення факту накладання площі земельних ділянок, встановити де саме знаходиться лінія їх перетину, а також встановити, яка площа земельної ділянки накладається одна на одну?
3. Сторонам надати Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз оригінали усіх необхідних документів, забезпечити експерту належні умови для проведення експертизи. У випадку неможливості подання оригіналів через поважні причини, надати належним чином завірені копії цих документів.
4. Оплату за проведення експертизи покласти на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".
5. Якщо під час проведення судової експертизи будуть встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких фахівцям не були поставлені питання, зобов'язати та надати можливість експертам у висновку викласти свої міркування і доводи щодо цих обставин.
6. Попередити експерта, який безпосередньо проводитиме судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального Кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
7. Представити по закінченню експертизи господарському суду Рівненської області мотивований письмовий висновок .
8. Ухвалу надіслати сторонам - для відома, Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16) з матеріалами господарської справи № 918/402/17 - для виконання.
Суддя Марач В.В.