Справа№751/3968/17
Провадження №1-в/751/286/17
13 липня 2017 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника ЧВК ОСОБА_4 ,
засудженої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в режимі відеоконференції клопотання засудженої ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання згідно ст. 81 КК України, -
Встановив:
ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання згідно ст. 81 КК України. Вимоги клопотання обгрунтовує тим, що добросовісно виконує трудові обов'язки, бере участь у заходах самодіяльності, відбула встановлену законом частину строку покарання.
В судовому засіданні засуджена підтримала клопотання, просили звільнити її умовно-достроково від відбування покарання.
Захисник засудженої ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання своєї підзахисної підтримав та просив звільнити її умовно-достроково від відбування покарання. Вважає, що надана установою виконання покарань характеристика носить суб'єктивний характер.
Представник ЧВК-44 в судовому засіданні заперечувала щодо застосування відносно засудженої ОСОБА_5 пільги, передбаченої ст. 81 КК України. Вказала, що засуджена поведінкою і ставленням до праці не довела своє виправлення, за час відбування покарання характеризується негативно, допускала порушення вимог встановленого порядку відбування покарання, ставлення до праці засудженої не є сумлінним, позов не відшкодовано, не приймає участі у підготовці та проведенні культурно-масових заходів, не проявляє себе у соціально-корисній діяльності, гуртках, самодіяльних організаціях засуджених, не входить до складу ради колективу засуджених відділення, пристосувалась до умов позбавлення волі, раніше звільнялась умовно-достроково, до неї застосовувалась відстрочка виконання вироку, але належних висновків для себе не зробила та знову потрапила в місця позбавлення волі, що свідчить про стійке небажання виправлятись.
Прокурор висловив думку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки засуджена відбувши встановлену частину покарання, своєю поведінкою і ставленням до праці не довела своє виправлення.
Вислухавши пояснення засудженої, її захисника, представника ЧВК-44, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали провадження, матеріали особової справи № 204-Б-14, суд приходить до висновку, що клопотання засудженої не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18.07.2014 року вироком Дніпровського районного м.Києва ОСОБА_5 засуджена за ч.2 ст.187, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою апеляційного суду м.Києва від 30.10.2014 року вирок змінено, на підставі ст.69 КК України зменшено строк покарання за ч.2 ст.187 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст.186 ч.2 і ст.187 ч.2 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити - 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27.01.2016 року зараховано строк попереднього ув'язнення з 13.04.2014 року по 30.10.2014 року у строк покарання згідно ч.5 ст.72 КК України.
Початок строку покарання рахується з 13.04.2014 року, кінець строку покарання - 27.03.2019 року.
Відповідно до ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а згідно ч.3 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, зокрема, після факичного відбуття засудженим не менше певного (зазначеного законом) строку покарання, призначеного судом.
Підставою для умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженої, що підтверджується її сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.
Сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженої, яка полягає в стримуванні від порушень режиму відбування покарання, правил внутрішнього розпорядку, а й активна форма поведінки: активна учать у суспільному житті, сумліненне виконання громадських доручень, підвищення свого загальноосвітнього рівня, гарна поведінка в побуті, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин.
Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти, постійну свідому участь в суспільно корисній праці, систематичне виконання і перевиконання виробничих завдань, якість виконання роботи, відсутність трудових порушень, прогулів, відмов від роботи, додержання правил охорони праці й техніки безпеки.
З матеріалів особової справи та характеристики засудженої ОСОБА_5 вбачається, що засуджена поведінкою і ставленням до праці не довела своє виправлення, характеризується негативно, допускала порушення вимог встановленого порядку відбування покарання, за що засудженій було оголошено два стягнення, одне з яких правами начальника установи, стягнення погашені у встановленому законом порядку, заохочення не оголошувались, допускала порушення правил протипожежної безпеки в установі та безпеки праці, на заходи виховного та пізнавального характеру, які проводяться в установі та відділенні реагує задовільно, іноді приймає участь у роботі самодіяльних організацій згідно ст.127 КВК України, не проявляє ініціативу в організації суспільного життя відділення та не входить до складу ради колективу засуджених відділення. Провину у скоєному злочині визнала, але має позов згідно вироку на суму 3262,71 грн.з якого відшкодовано лише 65,00 грн., раніше звільнялась умовно-достроково, до неї застосовувалась відстрочка виконання вироку, але належних висновків для себе не зробила та знову потрапила в місця позбавлення волі, що свідчить про стійке небажання виправлятись, за характером прямолінійна, емоційна, легко підпадає під вплив оточення.
Згідно висновку ЧВК № 44, який міститься в характеристиці ОСОБА_5 вона не заслуговує на умовно-дострокове звільнення згідно ст.81 КК України.
Даних які б спростовували викладені в характеристиці і висновку обставини, засуджена не навела.
При вирішенні заявленого клопотання, суд враховує також стан здоров'я засудженої, але не вважає його визначальним при вирішенні питання про застосування умовно-дострокового звільнення у відповідності до ст.81 КК України, застосування якої не ставиться в залежність від стану здоров'я засудженої особи.
На думку суду, відбуття встановленої законом частини строку покарання не є достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а викладені в характеристиці і висновку до неї обставини у своїй сукупності не дають підстав для такого звільнення, а отже в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 342-380, 395 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання згідно ст. 81 КК України - відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1