номер провадження справи 18/64/17
06.07.2017 справа № 908/1049/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Свіком” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27)
до відповідача публічного акціонерного товариства “Мелітопольський м'ясокомбінат” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175)
про стягнення 25027,49 грн. основного боргу
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.01.2017;
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Запорізької області 19.05.2017 звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Свіком” з позовом до публічного акціонерного товариства “Мелітопольський м'ясокомбінат” про стягнення 25027,49 грн. заборгованості за поставку канцелярських товарів протягом 2016 року згідно видаткових накладних. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 15, 509, 526, 530, 549, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України.
Ухвалою суду від 22.05.2017 порушено провадження у справі № 908/1049/17, присвоєно справі номер провадження 18/64/17, судове засідання призначене на 22.06.2017. Розгляд справи відкладався на 06.07.2017, здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений в судовому засіданні 06.07.2017 оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Позивач подав до суду 05.07.2017 додаткові пояснення, зазначив наступне. Протягом 2016 року ТОВ «Свіком» здійснювалася поставка канцелярських товарів на адресу відповідача на загальну суму 151169,84 грн.; ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» здійснив оплату поставленої у 2016 році продукції на загальну суму 125939,25 грн. З урахуванням переплати, яка існувала за попередніми поставками в сумі 203,10 грн., сума заборгованості складає 25027,49 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові з урахуванням додаткових пояснень, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, зазначив, що визнає суму боргу у розмірі 25027,49 грн. у повному обсязі.
Клопотання відповідача про розгляд справи без його участі судом задоволено.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Свіком” (постачальник, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство “Мелітопольський м'ясокомбінат” (покупець, відповідач у справі) досягли згоди про поставку на користь відповідача канцелярських товарів.
Як свідчать вивчені матеріали, товариство з обмеженою відповідальністю “Свіком” поставило у період з січня 2016 року по жовтень 2016 року, а публічне акціонерне товариство “Мелітопольський м'ясокомбінат” прийняло канцелярські товари на загальну суму 151169,84 грн. за видатковими накладними на підставі рахунків-фактур, про що свідчать підписи представників відповідача на накладних за зазначений період та довіреності, видані уповноваженим представникам відповідача на отримання цінностей за відповідними рахунками позивача.
Отже, між сторонами спору склалися господарські правовідносини, ними вчинено правочин, що породив взаємні господарські зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою рахунків, видаткових накладних, довіреностей, де вказані: найменування товару, його кількість, ціна, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом. Аналогічні приписи містить ст. 180 ГК України.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Отже, з урахуванням приписів ст. 692 ЦК України оплата за товар має бути здійснена боржником після прийняття товару, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
В порушення вимог чинного законодавства відповідач зобов'язання щодо оплати отриманої продукції виконав частково, сплативши 125939,25 грн. вартості отриманої продукції.
Позивачем 24.03.2017 на адресу відповідача направлялась претензія № 23/03/2017-1 від 23.03.2017 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 25027,49 грн. у семиденний строк. Претензія залишена відповідачем без реагування.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.
Вчиняючи правочин, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 25027,49 грн., у встановлений законом строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених ст. 692 ЦК України, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 25027,49 грн. Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 05.09.2016 по 01.06.2017 (арк. с. 90), згідно якого по даним ТОВ «Свіком» заборгованість складає 25027,49 грн., по даним ПАТ “Мелітопольський м'ясокомбінат” заборгованість складає 25027,56 грн. Як пояснив позивач, з урахуванням переплати, яка існувала за попередніми поставками у 2015 році, у сумі 203,10 грн., через це сума заборгованості складає 25027,49 грн., а саме: 151169,84 грн. - 125939,25 грн. - 230,10 грн. = 25027,49 грн.
У зв'язку з тим, що заявлена до стягнення сума боргу є меншою ніж різниця між вартістю поставленого товару та здійсненою частковою оплатою (151169,84 грн. - 125939,25 грн. = 25230,59 грн.), задоволенню підлягає заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 25027,49 грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству.
Визнання позивачем позову щодо стягнення суми боргу відповідає обставинам справи, отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 25027,49 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Мелітопольський м'ясокомбінат” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, ідентифікаційний код 00443513) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Свіком” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27, ідентифікаційний код 37167117) 25027,49 грн. (двадцять п'ять тисяч двадцять сім грн. 49 коп.) основного боргу та 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 12 липня 2017 року.
Суддя В.В. Носівець