Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "11" липня 2017 р. Справа № 906/1220/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 05.09.2016
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. № 01/850 від 21.03.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м. Житомир)
до Обласної клінічної лікарні ім.О.Ф.Гербачевського Житомирської обласної ради (м. Житомир)
про стягнення 76920,41 грн
Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 76920,41 грн, з яких 48 260,62 грн пені, 6 099,67 грн 3% річних, 22 560,12 грн інфляційних втрат, нараховані за несвоєчасні розрахунки за поставлений природний газ у лютому 2016 року, посилаючись на укладений 10.08.2015 між сторонами договір № 2015/ТП-БО-700096 на постачання природного газу за регульованим тарифом, основна заборгованість за яким в сумі 296843,79 грн була стягнута рішенням господарського суду Житомирської області від 13.10.2016 у справі № 906/907/16.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову у повному обсязі з підстав викладених у відзиві; повідомив що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційний втрат є безпідставними, оскільки Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського Житомирської обласної ради своєчасно розрахувалась за газ згідно додаткової угоди на суму 970 660,00 грн. За поставку природного газу на суму 296 843,79 грн, що перевищує суму, передбачену умовами п. 1 додаткової угоди № 1 від 31.12.2015, та є позадоговірною сумою, Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського Житомирської обласної ради сплатила на підставі рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.2016 у справі № 906/907/16. Зазначив, що на думку відповідача, для безперебійного забезпечення природним газом з метою законодавчого врегулювання прогалини, що виникла у зв'язку з відсутню перехідного періоду для проведення закупівель газу та відкритому конкурентному відборі постачальника газу, він керувався чинним законодавством України. Просив суд зменшити розмір пені до 10%.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
10.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник/позивач), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (газорозподільне / газотранспортне підприємство) та Обласною клінічною лікарнею ім. О.Ф. Гербачевського Житомирської обласної ради (споживач/відповідач) було укладено договір № 2015/ТП-БО-700096 на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с. 9-13).
Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
За змістом п. 4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Як встановлено в пп. 5.3.3 п. 5.3 договору, споживач зобов'язується: оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
У п. 10.1 договору від 10.08.2015 встановлено, що договір набирає чинності з 1 липня 2015 року та укладається на строк по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяцем до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.
В послідуючому сторонами підписано додаткову угоду №1 (а.с. 26) до договору № 2015/ТП-БО-700096, відповідно до якої сторони на підставі п. 6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" домовились про продовження дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми визначеної в договорі, укладеному в передньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку та відповідно до п. 10.2. договору № 2015/ТП-БО-700096 від 10.08.2015.
На виконання умов договору позивачем у лютому 2016 року передано відповідачу 12,745 тис. куб. м природного газу вартістю 99463,00 грн та 38,037 тис. куб. м природного газу вартістю 296843,80 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.10.2016 у справі № 906/907/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до Обласної клінічної лікарні ім.О.Ф. Гербачевського Житомирської обласної ради встановлено факт неналежного виконання останньою умов договору від 10.08.2015 №2015/ТП-БО-700096 на постачання природного газу за регульованим тарифом в частині оплати отриманого природного газу у лютому 2016 року та стягнуто з останньої 296843,79 грн заборгованості за поставлений природний газ, а також 4452,66 грн судового збору (а.с. 16-20). Вказане рішення господарського суду Житомирської області набрало законної сили.
Згідно платіжного доручення від 11.11.2016 № 2275 Обласною клінічною лікарнею ім.О.Ф. Гербачевського Житомирської обласної ради сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю ""Житомиргаз збут" 296843,79 грн заборгованості.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем власних зобов'язань за договором від 10.08.2015 №2015/ТП-БО-700096 на постачання природного газу за регульованим тарифом, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.03.2016 по 11.11.2016 в сумі 6 099,67 грн, інфляційних втрат за період з квітня 2016 по жовтень 2016 в сумі 22 560,12 грн та пені за період з 11.03.2016 по 10.09.2016 на суму 48 620,62 грн.
Господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.2016 у справі № 906/907/16, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі в частині встановлення обставин щодо неналежного виконання Обласною клінічною лікарнею ім. О.Ф. Гербачевського Житомирської обласної ради умов договору від 10.08.2015 №2015/ТП-БО-700096 на постачання природного газу за регульованим тарифом щодо оплати отриманого природного газу у лютому 2016 році, а також в частині встановлення обставин щодо пролонгації зазначеного договору.
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд вважає їх арифметично вірними.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Згідно пп. 6.2.2 п. 6.2 договору від 10.08.2015 № 2015/ТП-БО-700096 на постачання природного газу за регульованим тарифом, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору з споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої відповідачу пені, господарський суд вважає його арифметично вірним.
Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).
Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд господарського суду.
Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 визначено, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
В даному випадку, господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, враховує, що відповідачем хоча і з простроченням, але виконано зобов'язання з оплати боргу перед позивачем, що свідчить про усвідомлення відповідачем необхідності розрахунку з позивачем та відповідальності за невиконання своїх зобов'язань. Судом також встановлено причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання, оскільки останній вважав, що позивач без достатньої правової підстави поставив природній газ відповідачу, який вимушений був його прийняти, а за рішенням суду, і оплатити. Крім того, господарський суд враховує, що доказів, які б вказували на імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем матеріали справи не містять.
Вищевикладені обставини суд визнає винятковими та такими, що є підставою для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, та зменшує її розмір до 40% і стягує з відповідача 19304,25 грн.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).
Відповідач проти позову заперечив, доказів сплати боргу суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 19304,25 грн пені; 6099,67 грн 3% річних; 22560,12 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені, що стягується з Обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Гербачевського Житомирської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до 19304,25 грн (40 %).
3. Стягнути з Обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Гербачевського Житомирської обласної ради (10002, м. Житомир, вул. Червоного Хреста, 3, ід. код 01991406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка Чопівського, 35, ід. код 39577504)
- 19304,25 грн пені;
- 6099,67 грн 3% річних;
- 22560,12 грн інфляційних;
- 1378,00 грн судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 13.07.17
Суддя Маріщенко Л.О.
Друк: 1 - у справу,
2,3 - сторонам (рек.)