04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" липня 2017 р. Справа№ 927/991/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Зубець Л.П.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Пільганчук В.В. (довіреність №251 від 18.11.2016 р.)
від відповідача 1 - Васильківська В.Є. (довіреність №16 від 02.12.2016 р.)
від відповідача 2 - Левченко А.П. (довіреність №21-Д від 27.02.2017 р.)
від третьої особи - Панасенко О.А. (довіреність №11-13/79 від 21.06.2017 р.)
від прокуратури - Жовтий С.О. (посвідчення №029481 видане 02.10.2014 р.)
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп»
на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2017 р.
у справі №927/991/16 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп»
до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області
2. Державного агентства рибного господарства України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Укрриба»
про визнання часток співвласників у сумісному майні
Приватне акціонерне товариство «Чернігіврибгосп» звернулось до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Укрриба» про визнання частки співвласника Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп» у сумісному майні - літньоремонтних ставках №1 (інв.№242), №2 (інв.№243) вартістю 121232,41 грн. (вкладених власником будівельних матеріалів) згідно акта (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 15.06.2011 р., що становить 54,78% від загальної вартості спільного майна.
За заявою від 09.11.2016 р. за №05-2327 вих №16 до участі у справі вступила прокуратура Чернігівської області.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.11.2016 р. залучено до участі у справі в якості відповідача Державне агентство рибного господарства України. Матеріали справи передані за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
В процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення змісту позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати частку співвласника Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп» у спільному майні, якими є гідротехнічні споруди двох літньоремонтних ставків №1 (інв.№242), №2 (інв.№243) Чернігівського риборозплідника вартістю 809420,00 грн., розташованих в селі Жавинка, Чернігівського району, Чернігівській області. Вказана заява не прийнята судом першої інстанції до розгляду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2017 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом позову у даній справі є визнання частки співвласника Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп» у сумісному майні - літньоремонтних ставках №1 (інв.№242), №2 (інв.№243) вартістю 121232,41 грн. (вкладених позивачем будівельних матеріалів) згідно акта (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 15.06.2011 р., що становить 54,78% від загальної вартості спільного майна.
Позивач вважає, що після проведення капітального ремонту літньоремонтних ставків Лр-1, Лр-2 Чернігівського риборозплідника на суму 809420,00 грн., що є значно більшим ніж балансова вартість такого майна, він в силу цих обставин став співвласником такого майна так, як є власником будівельних матеріалів.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ч. 3 ст. 358 ЦК України).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виконані роботи гідротехнічних споруд літньоремонтних ставків №1 (інв.№242), №2 (інв. №243) прийняті у повному обсязі Державним підприємством «Укрриба», сумарна вартість прийнятих робіт склала 1281207,60 грн., про що складений акт приймання об'єкту капітального ремонту від 22.07.2011 р.
Згідно даних бухгалтерського обліку ДП «Укрриба», залишкова вартість літньоремонтного ставка №1 (інв. №242) становить 8104,30 грн., літньоремонтного ставка №2 (інв. №243) - 8104,30 грн., а разом вартість майна становить 16208,60 грн.
Вартість матеріалів, виробів та конструкцій, належних Приватному акціонерному товариству «Чернігіврибгосп» становить 121232,41грн. згідно акта (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 15.06.2011 р. та 74907,15 грн. згідно акта (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 20.06.2011 р.
Позивач зазначає, що враховуючи специфічність спільного майна (споруди рибогосподарського призначення) частка позивача та відповідача у спільній власності не може бути виділена в натурі, а лише у дольовому та грошовому виразах. Так, загальна вартість літньоремонтних ставків №1 (інв.№242), №2 (інв.№243) з врахуванням матеріалів позивача після проведеного ремонту становить 212348,16 грн. (16208,60+121232,41+74907,15=212348,16 грн.), з яких державі належить частка вартістю 16208,60 грн. (становить 7,33%), а позивачу 121232,41грн. згідно акта (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 15.06.2011 р. (становить 54,78%), 74907,15 грн. згідно акта (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 20.06.2011 р. (становить 33,86%).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за первісними і похідними підставами. За первісними підставами право власності виникає вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно (ст. 331 ЦК України), переробка речі (ст. 332 ЦК України), безхазяйна річ (ст. 335 ЦК України), набувальна давність (ст. 344 ЦК України), набуття права власності в разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (ст. 345 ЦК України), реквізиція (ст. 353 ЦК України), конфіскація (ст. 354 ЦК України).
За похідними підставами право власності виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом). Практичне значення такого поділу полягає в тому, що за похідних підстав виникнення права власності потрібно враховувати можливість існування прав на це майно інших осіб - невласників (наприклад, орендаря, заставодержателя, суб'єкта іншого обмеженого речового права).
Відповідно до ст. 392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Передумовою для застосування цієї статті є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Тобто, позивачем у позовах про визнання права власності може бути лише особа, яка вже є власником.
В матеріалах справи відсутні докази належності на праві власності майна вкладене позивачем при ремонті гідротехнічних споруд.
Поняття і види спільної власності визначені ст. 355 ЦК України. Цивільний кодекс розрізняє два види спільної власності - право спільної часткової власності та право спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Частиною 2 ст. 357 ЦК України передбачено, що якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Зі змісту ч. 4 ст. 355 ЦК України вбачається презумпція спільної часткової власності, оскільки спільна сумісна власність може бути спеціально встановлена законом або договором.
Поділ майна означає припинення права спільної власності й виникнення на його основі права власності кожного з колишніх співвласників на окреме майно, тобто після такого поділу кожна зі сторін стає одноособовим власником певного майна, відносини права спільної власності припиняються.
Виділ майна означає виокремлення певної частки майна із загальної маси спільного майна співвласників та збереження в частці, що залишилася, права спільної власності двох або більше осіб. Тобто режим спільності щодо всього майна зберігається, крім окремої речі, що виділяється.
Статтею 358 ЦК, передбачено підстави та умови здійснення права спільної часткової власності співвласниками та презумується, якщо таке здійснення відбувається за їхньою згодою. Відповідно до ч. 3 цієї статті кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не погоджується з твердженнями позивача з огляду на наступне.
06.05.2003 р. спільним Наказом Фонду державного майна та Міністерства аграрної політики України «Про передачу гідротехнічних споруд» № 126/752, до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України наказано забезпечити приймання-передачу майна на баланс Державне підприємство «Укрриба» у порядку встановленому «Положенням про порядок передачі об'єктів державної власності» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482, в місячний термін з дня підписання наказу (п.1,2 наказу).
Державне підприємство «Укрриба» є державним водогосподарським підприємством, яке створене наказом Державного комітету рибного господарства України від 27.12.2002 р. за № 238, з метою забезпечення нагляду, контролю за технічною експлуатацією гідротехнічних споруд водних об'єктів рибницьких господарств.
Державне підприємство «Укрриба» засноване на державній власності, призначене для ефективного використання державного майна (гідротехнічних споруд і пов'язаних з ними робочих машин та обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств рибного господарства ), прийнятих на свій баланс відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна від 06.05.2003 р. № 126/752 підпорядковане Державному агентству рибного господарства України.
Реалізуючи визначену статутом мету діяльності, 31.12.2003 р. між Державним підприємство «Укрриба» та Приватним акціонерним товариством «Чернігіврибгосп» укладено договір № 1/04 зберігання з правом користування (надалі - Договір).
Актом приймання-передачі до Договору від 31.12.2003 р. підприємство передало, а позивач прийняв на зберігання з правом користування державне нерухоме майно в кількості 108 гідротехнічних споруд: по Чернігівському риборозпліднику - 32 гідроспоруди; та по Мньовському рибцеху - 76 гідроспоруд.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що за користування майном позивач зобов'язаний вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 6502,27 грн. (у т.ч. ПДВ) на розрахунковий рахунок підприємства.
За час дії договору ціна за використання майна змінювалась.
Пунктом 4.5. Договору визначено, що підприємство зобов'язано перераховувати 50% коштів на рахунок позивача від щомісячних надходжень за користування майном, яке знаходиться у зберіганні на проведення реконструкції та ремонтних робіт основних засобів згідно кошторисної документації та додаткових угод до зазначеного договору.
Таким чином, Договором врегульовано питання розрахунку з позивачем за проведення ним капітальних ремонтів державного нерухомого майна.
Матеріали справи свідчать, що позивач з дозволу підприємства неодноразово проводив капітальні ремонти гідротехнічних споруд за які додатковими угодами до Договору від 30.04.2004 р., від 11.05.2004 р., від 30.08.2004 р., від 02.09.2004 р., від 23.09.2004 р., від 28.03.2005 р., від 31.05.2005 р., від 26.12.2005 р. на вимогу позивача відшкодовувались кошти.
Укладання відповідної додаткової угоди на відшкодування витрат на капітальний ремонт рибогосподарських гідротехнічних споруд здійснюється після прийняття комісією по роботі з контрагентами позитивного рішення з питання проведення такого ремонту.
22.07.2011 р. підприємством затверджено акт приймання об'єкта капітального ремонту гідротехнічних споруд, розташованих на літньоремонтних ставках №1 (інв. №242), №2 (інв. №243).
Отже, саме з цієї дати (22.07.2011 р.) позивач має право вимагати від підприємства відшкодування за проведені капітальні ремонти вищезазначених гідротехнічних споруд.
30.12.2014 р. між позивачем та Державним підприємство «Укрриба» підписано угоду про припинення дії Договору за згодою сторін з 30.12.2014 р. та актом приймання-передачі (повернення із користування) від 30.12.2014 р. повернуто майно підприємству, зокрема, гідротехнічні споруди літньоремонтних ставків №1 (інв. №242), №2 (інв. №243) залишковою вартістю 8666,05 грн. кожний.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. по справі № 927/608/14 за позовом першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, Державного агентства рибного господарства України до Державного підприємства «Укрриба», Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп» про визнання недійсним Договору, визнано недійсним Договір (визнано його прихованим договором оренди) та зобов'язано позивача повернути підприємству майно, передане на підставі Договору, зокрема, й спірні гідротехнічні споруди. Зазначене рішення набрало законної сили та є чинним.
Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи №927/608/14 Приватне акціонерне товариство «Чернігіврибгосп» не зазначало, що вважає гідротехнічні споруди літньоремонтних ставків № 1-2 (інв. №№ 242, 243) своєю частковою власністю.
29.04.2015 р. між Приватним акціонерним товариством «Чернігіврибгосп» та Державним підприємством «Укрриба» укладено новий договір (договір зберігання державного майна №16/15, відповідно до якого, підприємство передало, а позивач прийняв на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставків. Серед іншого, актом приймання-передачі від 29.04.2015 р., на зберігання позивачу передані й гідротехнічні споруди літньоремонтних ставків 1-2 (інв. №№ 242, 243) залишковою вартістю 8532,30 грн. кожний.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Поклажодавець (третя особа) передав, а Зберігач (позивач) згідно з Актом приймання - передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибацьких ставів, які обліковуються на балансі Поклажодавця (третьої особи) і передані йому на підставі спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України «Про передачу гідротехнічних споруд» від 06.05.2003 р. № 126/752.
Пунктом 1.2 Договору від 29.04.2015 р., сторонами було визначено, що об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди рибацьких ставків - майно, що перебуває в державній власності відповідно до п. 1.1 Договору.
Додатковою угодою від 10.06.2015 р. до Договору від 29.04.2015 р. Підприємство (третя особа) надало позивачу згоду на користування майном, переданим останньому на зберігання.
Згідно п. 8 Додаткової угоди від 10.06.2015 р. до договору від 29.04.2015 р., позивач зобов'язаний проводити плату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі щомісячно на розрахунковий рахунок Підприємства (третьої особи) не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним.
Ціна за користування державним майном, визначається у протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною даної додаткової угоди до договору зберігання і становить на дату підписання даної додаткової угоди 12800,00 грн. в т.ч. ПДВ.
На даний час, Договір від 29.04.2015 р. є чинним.
Спірне майно перебуває у сфері управління Державного агентства рибного господарства України та обліковується на балансі Державного підприємства «Укрриба».
Посилання позивача на дані бухгалтерського обліку Підприємства при визначенні справедливої (чи хоча б залишкової) вартості гідротехнічних споруд літньоремонтних ставків № 1-2 (інв. №№ 242, 243) у розмірі 16208,60 грн. на початок проведення їх капітальних ремонтів є необгрунтованими, оскільки позивачем не доведено, що переоцінка вказаних гідротехнічних споруд не проводились з часу постановки їх на баланс Підприємства (з 2003 року). Таким чином, їх залишкова вартість суттєво відрізняється від їх справедливої вартості (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «основні засоби», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92).
Колегією суддів враховані положення ст. 235 ЦК України, оскільки Договір від 31.12.2003 р. №1/04 визнано судом недійсним, у зв'язку з тим, що він є прихованим договором оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Статтею 776 ЦК України передбачено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно ст. 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказана норма діє саме тоді, коли в результаті поліпшень створюється нова річ, тобто річ, яка має істотно інші ознаки у порівнянні з попереднім об'єктом найму.
Здійснення поліпшень необхідно відрізняти від проведення позивачем ремонту, в результаті якого відновлюються якісні характеристики майна, втрачені ним під час найму.
Доказів створення нової речі шляхом поліпшення спірних гідротехнічних споруд літньоремонтних ставків 1-2 (інв. №№ 242, 243) позивачем не надано. Документи, які містяться в матеріалах справи свідчать лише про проведені капітальні ремонтні роботи гідротехнічних споруд.
Згідно акта фактичної експлуатації гідротехнічних споруд від 22.12.2014 р., який є додатком до акта приймання-передачі (повернення із користування) від 30.12.2014 р. до Договору №1 і скріплений печаткою та підписаний позивачем, спірні гідротехнічні споруди на момент їх повернення з користування мають незадоволений стан та суттєво не відрізняються від того стану, у якому вони були до початку їх капітальних ремонтів, зокрема, їх дамби частково зруйновані, залізобетонні конструкції мають тріщини та сколи, металеві елементи частково відсутні, а інші потребують заміні, засуви не тримають воду, водовідбійні колодязі водонапусків зруйновані.
Той факт, що позивач здійснив ремонтні роботи гідротехнічних споруд не є, підставою на визнання права власності на частку державного майна.
З матеріалів справи не вбачається наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову, а саме не наведено доводів (обґрунтування) того, яким чином порушуються його суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси.
Статтею 136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 74 ГК України, держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.
Відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.
В судовому засіданні представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області заявив, що проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.
Щодо строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог по суті з підстав їх необґрунтованості, а тому в даному випадку не застосовується строк позовної давності до вказаних правовідносин.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2017 р. у справі №927/991/16 залишити без змін.
Справу №927/991/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.О. Зеленін
Л.П. Зубець