донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.07.2017 справа №16/193/09
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: від третьої особи: ліквідатор:Москальова І.В. Сгара Е.В., Будко Н.В. Стойка В.В. ОСОБА_5, особисто, НОМЕР_1 від 01.10.1997; ОСОБА_6, директор не з'явились; ОСОБА_7, особисто, НОМЕР_2 від 14.09.1996; не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовінвест" м. Мелітополь, Запорізька область
на ухвалу господарського суду Запорізької області
від26.04.2017 р.
у справі№ 16/193/09 (суддя Черкаський В.І.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 с. Стапанівка Перша, Приазовський район, Запорізька область в особі ліквідатора Бичківського О.О.
до відповідача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про в межах справи про банкрутствоТовариства з обмеженою відповідальністю "Азовінвест" м. Мелітополь, Запорізька область Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" , м. Київ Фізична особа ОСОБА_7, м. Мелітополь, Запорізька область визнання права власності та повернення майна із чужого незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, с. Степанівка Перша, Приазовський район, Запорізька області
Фізична особа-підприємць ОСОБА_5, в особі ліквідатора Бичківського О.О. (вх. 351/08-07/17 від 15.02.2017), звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача - ТОВ "Азовінвест" про визнання права власності за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та повернення майна із чужого незаконного володіння.(т.10, а.с.134-141)
Ухвалою суду від 15.02.2017 залучено до участі у справі № 16/193/09 з власної ініціативи суду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України". - т.10, а.с.174-175.
Ухвалою суду від 22.03.2017 залучено до участі у справі № 16/193/09 з власної ініціативи суду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичну особу ОСОБА_7 - т.12 а.с. 17-18.
25.04.2017 від позивача надійшла до господарського суду Запорізької області заява (уточнення) (вх. 08-06/10944 від 25.04.2017) позовних вимог, у задоволенні якої місцевим господарським судом відмовлено у відповідності до вимог статті 22 ГПК України, враховуючи, що така заява подана після початку розгляду спору по суті.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.04.2017р. в межах справи про банкрутство №16/193/09 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 с.Степанівка Перша, Приазовський район, Запорізька область, задоволено частково. Визнано право власності за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на нерухоме майно - автозаправну станцію на 125 заправок на добу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, розташовану на орендованій земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_5 та складається з: адміністративної будівлі, черепашникової, обкладеної цеглою, загальною площею 10,51 кв.м., на плані зазначеної літ. А-1; вигрібної ями №3; вбиральні №4; навісу металевого №5; навісу європласт №6; замощення №№7,8; каналізації №10.
Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовінвест" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 нерухоме майно - автозаправну станцію на 125 заправок на добу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, розташовану на орендованій земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_5 та складається з: адміністративної будівлі, черепашникової, обкладеної цеглою, загальною площею 10,51 кв.м., на плані зазначеної літ. А-1; вигрібної ями №3; вбиральні №4; навісу металевого №5; навісу європласт №6; замощення №№7,8; каналізації №10.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовінвест", на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 в особі ліквідатора Бичківського Олексія Олексійовича судовий збір в сумі 3200 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.(т.14, а.с. 62-66)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовінвест", м. Мелітополь, Запорізька область звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.04.2017 р. по справі №16/193/09 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апелянт зазначає, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено договір позики від 30.11.2010 р.(т.11, а.с.113-114), укладений між ОСОБА_7-позикодавець- та ОСОБА_9-позичальник, в забезпечення зобов'язань за яким 30.11.2010 року був підписаний договір застави(т.11, а.с.115-120) де ТОВ «Азовінвест» виступив майновим поручителем за ОСОБА_9 та передав у заставу нерухоме майно - автозаправну станцію на 125 заправок на добу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та складається з: адміністративної будівлі, черепашникової, обкладеної цеглою, загальною площею 10,51 кв.м., на плані зазначеної літ. А-1; вигрібної ями №3; вбиральні №4; навісу металевого №5;навісу європласт №6; замощення №№7,8; каналізації №10.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Москальова І.В., судді Сгара Е.В., Будко Н.В.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.07.2017 р. підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.
Позивач, ОСОБА_5, особисто присутня у судовому засіданні 10.07.2017 р., наполягала на скасуванні ухвали суду та прийнятті нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_7 у судовому засіданні 10.07.2017 р. просив ухвалу суду скасувати, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, про що визначився у відзиві на апеляційну скаргу.
Ліквідатор та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у судове засідання 10.07.2017 р. не з'явились, до суду направили відзиви на апеляційну скаргу, за якими просять оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Ліквідатор направив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи обмежений строк розгляду апеляційних скарг на ухвалу суду першої інстанції 15 днів, та відсутнім зобов'язання сторін явкою в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявним матеріалами у відповідності до вимог статті 99,101 ГПК України .
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1,99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2009 року порушено провадження у справі № 16/193/09 про банкрутство ФОП ОСОБА_5
Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.09.2009 року у справі №16/193/09 ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Добровольського Е.В., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Під час ліквідаційної процедури, ліквідатором ФОП ОСОБА_5 - арбітражним керуючим Добровольським Е.В. були здійснені, передбачені ст. ст. 29, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заходи щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, у тому числі - майна, яке було передано в іпотеку ПАТ "Державний Ощадний банк України".
Зокрема, 11.10.2010 року відбулись публічні торги з продажу майна ФОП ОСОБА_5, розташованого по АДРЕСА_3 за результатами яких 01.11.2010 року арбітражним керуючим Добровольським Е.В. під час виконання обов'язків ліквідатора у справі №16/193/09, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовінвест", як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Тимченко Мариною Геннадіївною та зареєстрований в реєстрі за № 5446. - т.1, а.с.144
Відповідно до договору купівлі-продажу, ліквідатор ФОП ОСОБА_5, діючи від її імені, передає у власність ТОВ "Азовінвест" нерухоме майно - автозаправочну станцію на 125 заправок на добу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на орендованій земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_6 та складалася з: адміністративної будівлі, черепашникової, обкладеної цеглою, загальною площею 10,51 кв.м., зазначеної в плані літ. А-1; вигрібної ями №3; вбиральні №4; навісу металевого №5; навісу європласт №6; мощення з/б, бетонування №№7,8; каналізації №10.
Рішенням господарського суду Запорізької області у справі №16/193/09 від 18.03.2015 визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010, який укладений між арбітражним керуючим Добровольським Едуардом Владиславовичем, ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та ТОВ "Азовінвест", та посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Тимченко М.Г. за реєстровим номером 5446.
За результатами апеляційного та касаційного оскарження рішення господарського суду у справі №16/193/09 від 18.03.2015 залишено без змін та набуло законної сили.
В судових актах у справі №16/193/09, за якими визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010, що укладено між ФОП ОСОБА_5 (в особі ліквідатора Добровольського Е.В.) і ТОВ "Азовінвест", встановлено про визнання його недійсним з підстав порушення ст. ст. 186, 187 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому, судами прийнято до уваги у справі №16/193/09 рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2011 року у справі № 24/5009/3976/11, яким вказаний договір визнаний недійсним, як такий, що укладений з порушенням вимог 186, 187,203 ЦК України.
Матеріали справ свідчать, що у 2004 році ОСОБА_5 за договором дарування від 28.09.2004 року прийняла у дар від ОСОБА_12 нерухоме майно - автозаправну станцію на 125 заправок на добу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. (т.10, а.с.161), яке в подальшому було передано в забезпечення зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 195 від 12.10.2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України"- банк- та фізичною особою ОСОБА_5- позичальник (т.3, а.с.76-78) шляхом укладення іпотечного договору №195 від 20.10.2007 (т.10, а.с.164)
З 21.06.2012р. ліквідатором ФОП ОСОБА_5 призначено арбітражного керуючого Бичківського Олексія Олексійовича (ліцензія АБ № 470361 від 14.04.2010 р., адреса: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 21.06.2012 року у справі №16/193/09.
Предметом даного позову є визнання права власності за банкрутом на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2, та витребування його із чужого володіння з підстав визнання договору купівлі-продажу від 01.11.2010р. недійсним за судовими рішеннями.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 04.12.2012 р. у справі №3-55гс12 та від 11.12.2012 р. у справі №3-65гс12, у випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.
Тобто, подання відповідного позову про визнання права власності можливе не лише у випадку оспорювання або невизнання такого права іншою особою, а і у випадку наявності претензій у третіх осіб стосовно цього права. Вимога про визнання права власності може бути поєднана з іншими вимогами (про витребування майна з чужого незаконного володіння, про виключення майна з акта опису та ін.).
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно , без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються до вимог, зокрема про повернення виконаного за недійсним правочином та витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Згідно з ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Законодавець неодноразово звертав увагу на застосування правил інституту безпідставного отримання майна чи грошових коштів, зокрема на те, що норми інституту набуття або збереження майна або грошових коштів без достатньої правової підстави підлягають застосуванню коли передання майна, в тому числі перерахування грошової суми, здійснено на виконання правочину, який відповідно до закону не може бути визначений вчиненим, або на виконання договору, який згідно з законом не може бути визначений укладеним як це передбачено у п. 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи обставини, встановлені рішенням господарського суду у справі №16/193/09 від 18.03.2015 і рішенням господарського суду Запорізької області від 30.08.2011 року у справі № 24/5009/3976/1, які набули законної сили, та за якими визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010, що укладений між арбітражним керуючим Добровольським Едуардом Владиславовичем ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та ТОВ "Азовінвест" і посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Тимченко М.Г. за реєстровим номером 5446, та враховуючи вищенаведені вимоги чинного законодавство, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно та витребування його із чужого незаконного володіння.
При цьому, місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги дійшов обґрунтованого висновку про те, що в момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010р. окремі об'єкти нерухомого майна, яке знаходиться по АДРЕСА_5, та визначені ліквідатором у позові у цій справі, а саме: сховище ПММ АПБ-10 та трансформаторна підстанція, не були об»єктом договору купівлі-продажу з огляду на обставини, встановлені у судових рішеннях у справі №16/193/09, та не вибували із власності ОСОБА_5, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги частково.
Скаржник посилається в обґрунтування апеляційних вимог на договір застави від 30.11.2010р. (т.11, а.с.115-120), за яким ТОВ «Азовінвест» виступив майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_9 за договором позики від 30.11.2010 р.(т.11, а.с.113-114), який укладено між ОСОБА_7-позикодавець- та ОСОБА_9 -позичальник, про надання позики в розмірі 120 000, 00 грн. За договором застави заставлено нерухоме майно - автозаправна станція на 125 заправок на добу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та складається з: адміністративної будівлі, черепашникової, обкладеної цеглою, загальною площею 10,51 кв.м., на плані зазначеної літ. А-1; вигрібної ями №3; вбиральні №4;навісу металевого №5;навісу європласт №6;замощення №№7,8;каналізації №10. Додатково відповідач зазначає, що крім застави вказане нерухоме майно перебуває в оренді громадянина ОСОБА_7 на підставі договору оренди від 18.03.2014р. ( том 11 а.с.121). У зв'язку з обтяженням, накладеним на нерухоме майно за договором застави до виконання умов договору позики та договору оренди в повному обсязі, спірне майно неможливо повернути до ліквідаційної маси боржника, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Зазначені доводи скаржника не зумовлюють скасування судового рішення у цій справі з наступних обставин.
Відповідно до приписів частини 1 статті 5 Закону України «Про іпотеку» об'єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки лише за таких умов: майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення ; воно зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об»єкт права власності, якщо інше не встановлено законом . Відсутність хоча б однієї з указаних ознак є підставою для визнання договору недійсним.
Актуальним для судової практики є питання щодо правильності вирішення спорів між іпотекодавцем та іпотекодержателем у випадках, коли на час передачі нерухомості в іпотеку іпотекодавець був власником майна, що підтверджувалось правовстановлюючими документами, зокрема, на підставі договору, за яким іпотекодавець набув у власність конкретне нерухоме майно, і який в подальшому судом був визнаний недійсним. У таких випадках необхідно враховувати, що в результаті судового вирішення справи не на користь іпотекодавця відбувається відновлення суб'єктивного речового права на майно в певної особи, у зв'язку із чим іпотекодавець не може вважатися його власником. (лист Верховного Суду України від 01.02.2015 "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна").
Враховуючи правову позицію Верховного Суду України з моменту визнання недійсним правочину, за яким ТОВ «Азовінвест» набуло право власника автозаправної станції, а згодом і статус іпотекодавця за договором застави, відбулося відновлення речового права на майно у ФОП ОСОБА_5, у зв'язку з чим ТОВ «Азовінвест» не може вважатись її власником та іпотекодавцем. За таких же підстав ТОВ «Азовінвест» втратив і статус орендодавця нерухомості. Відповідно до статті 761 ЦК України право передачі майна у найм має лише власник речі або особа, якій належать майнові права.
Ствердження в апеляційній скарзі відповідача на те, що в силу статті 388 ЦК України ТОВ «Азовінвест» є добросовісним набувачем, тому відсутні підстави для витребування у нього майна, не приймаються до уваги з огляду на ст. 35 ГПК України та обставини, встановлені у судових рішеннях у справі №16/193/09, за якими визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01.11.2010р. на підставі 186, 187,203 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються (повертаються) до складу ліквідаційної маси, Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
З огляду на наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Запорізької області від 26.04.2017р. у справі №16/193/09 є законною та обґрунтованою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.04.2017р. у справі № 16/193/09- залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий І.В. Москальова
Судді Е.В. Сгара
Н.В. Будко