18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"19" травня 2017 р. Справа № 925/306/17
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., з секретарем судового засідання Швидкою О.В., за участю представників сторін :
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи - ОСОБА_2 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу
за позовом Міністерства культури України
до Медведівської сільської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний історико-культурний заповідник “Чигирин”
про визнання права власності на нерухоме майно, -
Заявлено позов, у якому позивач просить визнати право власності держави України в особі органу управління державним майном - Міністерства культури України на нерухоме майно приміщення музею с. Медведівки, яке розміщене за адресою: с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне приміщення відноситься до сфери управління Міністерства культури України згідно із Законом України «Про управління об»єктами державної власності», перебуває на балансі третьої особи та використовується нею. Згідно рішення Медведівської сільської ради від 20.07.1992 року приміщення музею було продано Чигиринському Державному Історико-культурному заповіднику. Медведівська сільська рада не заперечує проти визнання права власності на вказану будівлю за позивачем. Однак, державним реєстратором виконавчого комітету Чигиринської районної ради було відмовлено позивачу у державній реєстрації за ним цієї будівлі музею.
Відповідач листом від 15 травня 2017 року за №75/05-08 за підписом сільського голови ОСОБА_3 повідомив суд, що не заперечує проти визнання за позивачем права власності на приміщення музею, просив провести судове засідання без представника сільської ради.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала повністю, дотримувалася позиції, викладеної в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, що не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними у справі матеріалами згідно статті 75 ГПК України.
Представник третьої особи у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 19 травня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи та пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні в справі матеріали, суд виходить з наступного:
Відповідно до п. 1.1. Статуту Національного історико - культурного заповідника "Чигирин" - це науково - дослідний, науково - методичний, культурно - освітній заклад, створений на базі комплексу пам'яток історії, культури та природи м. Чигирин, с. Суботова і урочища Холодний Яр та призначений для здійснення їх комплексного наукового дослідження та охорони.
Заповідник створено відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 07.03.1989 № 77 "Про оголошення комплексу пам'яток історії, культури та природи м. Чигирина, с. Суботова і урочища Холодний Яр у Черкаській області державним історико-культурним заповідником" та постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1992 № 254 "Про ОСОБА_4 державний історико-культурний заповідник".
Статус національного надано Заповіднику згідно з Указом Президента України "Про надання статусу Національного Чигиринському державному історико- культурному заповіднику" від 23.09.1995 № 864.
Заповідник є об'єктом державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства культури України (Орган управління майном). Заповідник має особливу історико - культурну та наукову цінність ( п. 1.4. Статуту).
Пунктами 6.2.-6.4. Статуту також передбачено, що майно Заповідника є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління. Майно, передане Заповіднику, використовується відповідно до мети і завдань, визначеним цим Статутом. Заповідник володіє, користується і розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до законодавства України. Землі, на яких розташовано Заповідник, відносяться до земель історико-культурного призначення, перебувають у державній власності і надаються Заповіднику у постійне користування у встановленому законодавством порядку.
Нерухоме державне майно, що знаходиться на балансі Заповідника (як у балансоутримувача державного майна), зареєстровано в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна № 10-15-18098 від 23.09.2016, наданим Фондом державного майна України (а.с. 22).
Згідно із цим Витягом, суб'єктом управління, який здійснює управління вищезазначеним майном є Міністерство культури України.
Зазначене нерухоме майно відноситься до сфери управління Міністерства згідно із Законом України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V (із змінами та доповненнями) та розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про передачу до сфери управління Міністерства культури і туризму підприємств, установ та організацій" від 10.06.2005 № 192-р (із змінами та доповненнями).
Згідно з Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 № 1085/2010 утворено Міністерство культури України та Державне агентство України з питань кіно, реорганізувавши Міністерство культури і туризму України.
Рішенням Медведівської сільської ради від 20.07.1992 року (а.с. 23) вирішено продати приміщення Медведівського музею для завершення ремонту та обладнання музею Чигиринському Державному Історико-культурному заповіднику.
Медведівською сільською радою 16 вересня 1992 року третій особі було виставлено рахунок №1 про сплату сільській раді 99500 карбованців за приміщення музею.
Платіжним дорученням №116 від 18 вересня 1992 року Чигиринський державний заповідник сплатив Медведівській сільській раді 99500 карбованців за приміщення музею в с. Медведівка згідно рахунку №1 від 16.09.1992 року.
У письмових поясненнях до суду (а.с. 34-35) третя особа вказує. що приміщення музею на балансі Національного історико-культурного заповідника "Чигирин" перебуває з вересня 1992 року. Це приміщення третя особа з 1992 року і по цей день використовує та обслуговує як Краєзнавчий музей с. Медведівка Чигиринського району. Інвентаризаційна справа на даний об'єкт виготовлена у 2006 році та присвоєний інвентаризаційний номер №01010012.
Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІV (із змінами та доповненнями), реєстрація прав власності здійснюється органом державної реєстрації прав, утвореним Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
03.11.2016 державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_4 розглянула заяву про державну реєстрацію прав та обтяжень, прийняту 31.10.2016 за реєстраційним №19295524, яку подала ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності № 402 від 31.10.2016, виданою Національним історико-культурним заповідником "Чигирин", та вирішила відмовити у державній реєстрації права власності у зв'язку з тим, що заявник не пред'явив документ, який є підставою для державної реєстрації права власності (а.с. 24).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондується із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом.
Так, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про визнання права власності.
Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п.п. 1, 13 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №495, Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та є особою публічного права. Згідно п.п. 111 п. 4 Положення, Міністерство відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V, управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Згідно з положеннями статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Оскільки наявними у справі доказами підтверджується, що спірне майно отримане третьою особою після сплати визначеної продавцем суми коштів, є об'єктом нерухомого майна, фактично існує в натурі, знаходиться на балансі третьої особи і на нього виготовлена інвентаризаційна справа, обліковується Фондом державного майна України за Міністерством культури України, як за суб'єктом управління цим майном а тому заявлене право власності позивача на нього підлягає державній реєстрації.
Проте, оскільки майно не зареєстровано у встановленому законом порядку, позивач позбавлений, зокрема, права розпоряджатись вказаним майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, надавши оцінку доказам, поданим позивачем на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною 5 ст. 22 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідач позов визнав, його дії не суперечать законодавству і не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, визнання позову відповідачем судом приймається.
Враховуючи вищевикладене позов визнається обґрунтованим, доведеним та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн. слід покласти на позивача, як на сторону, яка повинна була вжити своєчасних заходів для оформлення права власності держави на спірне майно та недопущення спору.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати право власності держави Україна в особі органу управління державним майном - Міністерства культури України на нерухоме майно, а саме: приміщення музею с. Медведівка, яке розміщене за адресою: с. Медведівка. Чигиринського району, Черкаської області.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.
СУДДЯ В.В. Потапенко
Повне судове рішення складено 12 липня 2017 року.
Суддя В.В. Потапенко