вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" липня 2017 р. Справа № 911/1558/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Конкорд”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тіара-Агро”
про стягнення 912 844, 92 грн
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 19.05.2017);
від відповідача ОСОБА_2О (дов. б/н від 08.06.2017);
Присутня: ОСОБА_3
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Конкорд” (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тіара-Агро” (далі - відповідач) про стягнення 912 844, 92 грн заборгованості, з яких: 715 159 грн боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу № 7/К від 20.01.2017 товар, 159 111,48 грн пені, 32 035,60 грн інфляційних втрат та 6 538,84 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 7/К від 20.01.2017.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2017 порушено провадження у справі № 911/1558/17, розгляд справи призначено на 09.06.2017.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2017 розгляд справи відкладено на 07.07.2017.
22.06.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 21.06.2017 (вх. № 12792/17 від 22.06.2017), згідно якої останній на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 176 217,21 грн пені, 32 035,60 грн інфляційних втрат та 7 241,81 грн 3 % річних, оскільки після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу 715 159 грн, внаслідок чого у відповідача відсутній борг перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № 1 560 від 13.04.2016, № 5284 від 19.10.2016 згідно договору закупівлі товарів для виробничо-господарських потреб № 273 від 05.10.2015, товар. Вказана заява прийнята судом.
07.07.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) (вх. № 13715/17 від 07.07.2017), згідно якого останній визнав зменшені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, який прийнято судом.
07.07.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) від 07.07.2017 (вх. № 13716/17 від 07.07.2017), згідно якого останній просив суд на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір неустойки.
У судовому засіданні 07.07.2017 представник позивача повністю підтримав задоволення зменшених позовних вимог та заперечив проти зменшення позовних вимог, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та підтримав клопотання про зменшення розміру неустойки.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
20.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро Конкорд” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тіара-Агро” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 7/К, згідно якого продавець зобов'язався передати кукурудзу згідно ДСТУ4525:2006, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених договором.
Згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.5, 2.6 договору одиниця виміру товару - тонна. Загальна кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару по договору визначаються рахунками-фактурами та видатковими накладними на кожну партію товару. Ціна товару визначена сторонами договору є звичайною. Покупець оплачує вартість партії товару на умовах встановлених даним договором шляхом авансового перерахування 100 % вартості партії товару, що відвантажується , на розрахунковий рахунок продавця на протязі одного банківського дня після отримання покупцем рахунку.
Відповідно до п. 3.1.1 договору поставка товару здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання продавцем заявки від покупця.
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 4.1 договору).
На виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу № 7/К від 20.01.2017 позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 906 041 грн, що підтверджується видатковими накладними № 8 від 21.01.2017 на суму 329 261 грн, № 11 від 24.01.2017 на суму 378 895 грн, № 18 від 27.01.2017 на суму 347 604 грн, № 19 від 28.01.2017 на суму 151 558 грн, № 21 від 29.01.2017 на суму 688 817 грн, № 24 від 01.02.2017 на суму 403 131 грн, № 27 від 01.02.2017 на суму 191 730 грн, № 28 від 02.02.2017 на суму 191 564 грн, № 30 від 04.02.2017 на суму 69 886 грн, № 52 від 01.03.2017 на суму 153 595 грн та № 00Г/108581 від 17.03.2016 на суму 68 988 грн (а.с. 22, 27, 32, 37, 41, 44, 50, 54, 57, 60), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, товарно-транспортними накладними (а.с. 24-25, 29-30, 34-35, 39, 46-47, 52).
Позивачем для оплати відповідачем виставлено рахунки на оплату на загальну суму 2 906 041 грн (а.с. 21, 26, 31, 36, 40, 43, 49, 53, 56, 59).
Відповідач сплатив позивачу 2 190 882 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 62-67, 106-114), решту боргу не сплатив, внаслідок чого станом на момент порушення провадження у справі (22.05.2017) борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу № 7/К від 20.01.2017 товар склав 715 159 грн (2 906 041 грн - 2 190 882 грн), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 62-67, 106-114) та не спростовано відповідачем.
Після порушення провадження у справі (22.05.2017) відповідач сплатив позивачу 715 159 грн, що не заперечується сторонами, внаслідок чого на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу № 7/К від 20.01.2017 товар відсутній.
Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.06.2017 (а.с. 119-128), є вимоги про стягнення 176 217,21 грн пені, 32 035,60 грн інфляційних втрат та 7 241,81 грн 3 % річних.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу № 7/К від 20.01.2017 позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 906 041 грн, що підтверджується видатковими накладними № 8 від 21.01.2017 на суму 329 261 грн, № 11 від 24.01.2017 на суму 378 895 грн, № 18 від 27.01.2017 на суму 347 604 грн, № 19 від 28.01.2017 на суму 151 558 грн, № 21 від 29.01.2017 на суму 688 817 грн, № 24 від 01.02.2017 на суму 403 131 грн, № 27 від 01.02.2017 на суму 191 730 грн, № 28 від 02.02.2017 на суму 191 564 грн, № 30 від 04.02.2017 на суму 69 886 грн, № 52 від 01.03.2017 на суму 153 595 грн та № 00Г/108581 від 17.03.2016 на суму 68 988 грн (а.с. 22, 27, 32, 37, 41, 44, 50, 54, 57, 60), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, товарно-транспортними накладними (а.с. 24-25, 29-30, 34-35, 39, 46-47, 52); відповідач сплатив позивачу 2 190 882 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 62-67, 106-114), решту боргу не сплатив, внаслідок чого станом на момент порушення провадження у справі (22.05.2017) борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу № 7/К від 20.01.2017 товар склав 715 159 грн (2 906 041 грн - 2 190 882 грн), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 62-67, 106-114) та не спростовано відповідачем; після порушення провадження у справі (22.05.2017) відповідач сплатив позивачу 715 159 грн, що не заперечується сторонами, внаслідок чого на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу № 7/К від 20.01.2017 товар відсутній.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу № 7/К від 20.01.2017, позивачем за період з 03.03.2017 по 05.06.2017 нараховано 176 217,21 грн пені.
Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У випадку порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2 % від вартості не переданого товару за кожен день прострочення (п. 6.3. договору).
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 120-122), суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 03.03.2017 по 05.06.2017 складає загалом 63 440,84 грн. Відтак, вимога про стягнення 176 217,21 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 63 440,84 грн пені.
Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Згідно пункту третього ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).
Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. від 26.12.2011 № 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Суд встановив, що відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності виняткових обставин, за яких підлягають зменшенню штрафні санкції.
Несвоєчасна сплата ТОВ «Комплекс «Агромарс» коштів по договору № 620/2016/КАМ/0 та виникнення заборгованості перед ТОВ «Тіара-Агро», що стало підставою затримки сплати грошових коштів позивачу по договору купівлі-продажу № 7/К від 20.01.2017 не є підставою для зменшення розміру неустойки, оскільки підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу № 7/К від 20.01.2017, позивачем за період з 03.03.2017 по 05.06.2017 нараховано 32 035,60 грн інфляційних втрат та 7 241,81 грн 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 123-127), арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 03.03.2017 по 05.06.2017 становить загалом 32 035,60 грн інфляційних втрат та 7 241,81 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 32 035,60 грн інфляційних втрат та 7 241,81 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 63 440,84 грн пені, 32 035,60 грн інфляційних втрат та 7 241,81 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тіара-Агро” (09600, Київська область, Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, вул. Ентузіастів, будинок 7; ідентифікаційний код 37066439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Конкорд” (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, будинок 11, корпус Б, офіс 412; ідентифікаційний код 39209198) 63 440 (шістдесят три тисячі чотириста сорок гривень) 84 коп. пені, 32 035 (тридцять дві тисячі тридцять п'ять гривень) 60 коп. інфляційних втрат, 7 241 (сім тисяч двісті сорок одну гривню) 81 коп. 3 % річних та 12 268 (дванадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень) 16 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 12.07.2017
Суддя П.В.Горбасенко