вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" червня 2017 р. Справа № 911/1210/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс будівельників України”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Альянс 2006”
про стягнення заборгованості в розмірі 73 117,47 грн
Суддя Антонова В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились.
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/1210/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс будівельників України” (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Альянс 2006” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 73 117,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як продавець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/06/2014 від 09.06.2014 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2017 порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 01.06.2017.
01.06.2017 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника позивача надійшов супровідний лист б/н від 01.06.2017 (вх. №11273/17) з документами для долучення до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 24.04.2017.
У судовому засіданні 01.06.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 01.06.2017 року не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, на 19.06.2015 року.
19 червня 2017 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості від 18.06.2017 (вх. №10393/17) з документами для долучення до матеріалів справи.
У судове засідання 19.06.2017 року представники сторін не з'явились.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що клопотання про відкладення розгляду справи від сторін не надходило та достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
09 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Альянс 2006» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/06/2014 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність, а покупець прийняти і своєчасно оплатити нафтопродукти, надалі іменовані - «товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в розрахункових та накладних документах, які оформлюються на кожну окрему партію товару.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що умови купівлі-продажу кожної партії товару узгоджуються сторонами в усних або письмових заявах, які є безвідкличними.
Пункт 3.3. договору визначає, що розрахунки між сторонами можуть здійснюватись на наступних умовах оплати кожної партії товару:
- 100 % попередня оплата товару;
- оплата у момент прибуття товару до пункту зливу (по факту доставки товару);
- відстрочка платежу.
Пунктом 8.1., 8.2. договору зазначено, що даний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до « 31» грудня 2014 року.
Якщо за 15 (п'ятнадцять) днів до закінчення строку дії цього договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії цього договору, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.
Позивачем, на виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/06/2014 від 09.06.2014 року було здійснено передплату за товар на суму 65 950,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2214 від 28.07.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідач товар не поставив у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду
30 листопада 2016 року сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків яким встановлено, що сальдо становить 65 950,00 грн, даний акт підписаний та засвідчений печатками позивача та відповідача при цьому судом встановлено, що даний акт не містить жодних посилань на спірний договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/06/2014 від 09.09.2014 року. Таким чином, даний акт не може бути прийнятим судом у якості доказу заборгованості за спірним договором.
Також, у матеріалах справи наявна копії листа вих. №1602/4 від 16.02.2017 року з вимогою повернути сплачені коштів у розмірі 65 950,00 грн. Також позивачем додана до матеріалів справи претензія № 7 вих. № 210 від 21.03.2017 року. Але доказів направлення даних документів відповідачу не надано.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначав, що строк поставки товару згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/06/2014 від 09.06.2014 року не встановлений, таким чином стягнення заявлених коштів є безпідставними.
Також відповідач у своєму відзиві зазначив, що звернення позивача з листом до відповідача з вимогою повернути кошти у розмірі 65 950,00 грн. є односторонньою зміною договору, що у відповідності до ст. 188 Господарського процесуального кодексу України не допускається.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Альянс 2006» допущено прострочення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/06/2014, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» заявлено вимоги про стягнення заборгованості
Судом встановлено, що договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/06/2014 від 09.06.2014 року не визначено строків передачі товару позивачу.
Проте в матеріалах справи відсутні докази направлення вимоги про поставку товару позивачу відповідачем.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
В той же час суд відзначає, що термін виконання відповідачем зобов'язання щодо передачі товару, оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» за договором не встановлено, доказів звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Альянс 2006» з вимогою в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України про поставку товару відповідачем, суду не надано.
Судом критично оцінюються посилання позивачем на лист вих. №1602/4 від 16.02.2017 року та претензію № 7 вих. № 210 від 21.03.2017 року, оскільки зазначені документи містять вимоги про повернення коштів та сплату заборгованості.
При цьому, за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/06/2014 від 09.06.2014 року у відповідача відсутній грошовий обов'язок, а наявний обов'язок про передачу товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи в суді, обов'язок по передачі товару у відповідача не настав, тому звернення позивача до суду є передчасним.
Відтак, на даний час, у позивача відсутні підстави для застосування норм ст. 693 Цивільного кодексу України.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторонами не погоджено строку поставки відповідачем товару, враховуючи, що позивач в порядку ст. 530 Цивільного кодексу не звертався до відповідача з вимогою про здійснення поставки, суд дійшов висновку, що на час прийняття рішення у даній справі строк виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару не настав.
Отже, оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача спростовуються положеннями укладеного між сторонами договору та положення чинного законодавства, є необґрунтованими та недоведеними, а отже й не підлягають задоволенню.
З огляду на те, що судом не встановлено наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 65 950,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав і для задоволення позову в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 1858,47 грн. 3 % річних в сумі 309,00 грн, які є похідними від вимоги про повернення попередньої оплати.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується порушення відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, суд вважає вимоги позивача про стягнення грошових коштів, які були перераховані у якості здійснення попередньої оплати за товар, передчасними та відмовляє у позові.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» відмовити повністю.
Копію рішення надіслати сторонам у справі 911/1210/17.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 13.07.2017 року.
Суддя В.М. Антонова