ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.07.2017Справа №910/10225/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс»
до Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод»
про стягнення 62.907,99 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Негода Є.В., довіреність № б/н від 20.06.2017
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» про стягнення з Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» 62.907,99 грн., з яких: 49.976,00 грн. основного боргу, 7.729,53 грн. пені, 4.254,86 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 947,60 грн. - 3 % річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 006 від 02.01.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 порушено провадження у справі № 910/10225/17 та призначено справу до розгляду на 13.07.2017.
Позивачем в судовому засіданні 16.05.2017 подано письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.
Позивач в судовому засіданні 13.07.2017 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 13.07.2017 не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, вимоги ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 27.06.2017 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 27.06.2017 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01010, м. Київ. вул. І.Мазепи, 10, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 26.06.2017 є місцезнаходженням відповідача. Також ухвалу суду надіслано на адресу філії: 40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 15.
Відповідач ухвалу від 27.06.2017, надіслану з вказаними вище адресами, отримав 05.07.2017 та 06.07.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для розгляду справи, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 13.07.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
02.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» (далі - позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 006 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і своєчасно оплатити його.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару. що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), строк поставки, визначається специфікацією (видатковою накладною), що є невід'ємною частиною до цього договору.
Згідно з п. 2.8 договору товар переходить у власність покупця з моменту прийняття товару та підписання видаткової накладної або акту приймання особою, що має відповідну довіреність.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 74.361,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
№ 1005 від 28.09.2016 на суму 37.314,00 грн.,
№ 1081 від 20.10.2016 на суму 37.047,00 грн.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата товару здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту передачі товару покупцю.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 49.976,00 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 49.976,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, згідно з п. 4.5 договору за порушення терміну проведення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Отже, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати отриманого товару.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті отриманого товару відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої за розрахунками суду становить 7.718,94 грн. (нараховано на суму 12.929,00 грн. у період з 11.10.2016 по 09.04.2017 та на суму 37.047,00 грн. у період з 01.11.2016 по 31.05.2017).
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7.718,94 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та в іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням норм чинного законодавства України.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4.254,86 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 947,60 грн. - 3 % річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
За результатами здійснення судом власного перерахунку 3% річних складають 942,42 грн. (нараховано на суму 12.929,00 грн. у період з 11.10.2016 по 09.04.2017 та на суму 37.047,00 грн. у період з 01.11.2016 по 31.05.2017) та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушення норм чинного законодавства України.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4.254,86 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню (за обґрунтованими розрахунками).
Суд не погоджується з здійсненим позивачем нарахуваннями пені та 3% річних з огляду на наступне
Позивачем нарахування здійснено згідно накладної № 1005 від 28.09.2016 з 09.10.2016 та 10.10.2016, а згідно накладної 1081 від 20.10.2016 з 31.10.2016.
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Разом з цим, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Оскільки згідно накладної № 1005 відповідач отримав товар 28.09.2016 то з урахуванням того, що оплата має бути здійснена протягом 10 календарних днів з моменту передачі товару, суд вважає, що відповідач мав виконати зобов'язання по сплаті за цією накладною з 29.09.2016 по 08.10.2016 включно.
08.10.2016 припало на суботу, а наступним платіжним днем є понеділок 10.10.2016, який вважається останнім днем оплати та відповідно прострочення виконання зобов'язання з оплати слід обраховувати з 11.10.2016.
Оскільки згідно накладної № 1081 відповідач отримав товар 20.10.2016 то з урахуванням того, що оплата має бути здійснена протягом 10 календарних днів з моменту передачі товару, суд вважає, що відповідач мав виконати зобов'язання по сплаті за цією накладною з 21.10.2016 по 30.10.2016 включно.
30.10.2016 припало на суботу, а наступним платіжним днем є понеділок 31.10.2016, який вважається останнім днем оплати та відповідно прострочення виконання зобов'язання з оплати слід обраховувати з 01.11.2016.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач позовних вимог, заявлених позивачем, не спростував, заперечень проти позову не надав.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» (01010, м. Київ. вул. І.Мазепи, 10, код ЄДРПОУ 30737268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 6-А, код ЄДРПОУ 24934992) 49.976 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 7.718 (сім тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 94 коп. пені, 4.254 (чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 86 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 942 (дев'ятсот сорок дві) грн. 42 коп. - 3% річних, 1.599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 13.07.2017.
СуддяВ.В.Сівакова