Рішення від 11.07.2017 по справі 910/7890/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №910/7890/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»

про стягнення 69 278,54 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Твердохліб С.М. за довіреністю № 484/22 від 21.12.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (відповідач) про стягнення 69 278,54 грн., з яких: 54 640,06 грн. заборгованості за надані послуги по Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014 станом на 28.02.2017 та 14 638,48 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014, своєчасно та в повному обсязі не сплатив орендні платежі за оренду нерухомого майна, внаслідок чого станом на 28.02.2017 у відповідача виникла заборгованість по орендній платі в сумі 54 640,06 грн., що зумовило нарахування пені, відповідно до положень п. 8.4. Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7890/17 та призначено розгляд справи на 19.06.2017 об 11:40 год.

19.06.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що відповідач вважає наданий позивачем розрахунок пені помилковим. Враховуючи зазначене, відповідач надав суду контррозрахунок пені за період з 01.10.2016 по 31.03.2017, згідно якого відповідач вважає обгрунтованою сумою пені за вказаний період в сумі 4 148,25 грн. З огляду на зазначене, відповідач у відзиві просив суд відмовити позивачу в частині стягнення 10 490,23 грн. пені. Вказаним відзивом відповідач також просив суд здійснити розгляд справи без участі представника відповідача. В якості додатків до відзиву відповідач надав суду копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача, докази направлення позивачу копії відзиву з додатками.

В судове засідання, призначене на 19.06.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2017 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 19.06.2017 через відділ діловодства суду відзив, яким, зокрема, просив суд здійснити розгляд справи без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 19.06.2017 представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 відкладено розгляд справи на 11.07.2017 о 12:30 год.

11.07.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання відповідно до якого на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2017 позивач просив суд долучити до матеріалів справи копію листа № 10-2006 від 31.05.2017, копію поштового реєстру та фіскального чеку про відправку відповідачу листа, акт звірки між позивачем та відповідачем, копії актів надання послуг.

11.07.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання відповідно до якого на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2017 позивач просив суд долучити до матеріалів справи довідку № 10-2532 від 10.07.2017 щодо заборгованості по орендній платі, обґрунтований розрахунок по справі, банківські виписки по рахунку позивача за період з 24.07.2014 по 20.03.2017.

В судове засідання, призначене на 11.07.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 11.07.2017, не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 19.06.2017 через відділ діловодства суду відзив, яким, зокрема, просив суд здійснити розгляд справи без участі представника відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.07.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.07.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.06.2014 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Телесистеми України» (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди № 21/3/10 (далі - Договір або Договір № 21/3/10 від 12.06.2014).

Згідно з п. 1.1 Договору на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне цільове користування окреме індивідуальне визначене нерухоме майно орендодавця - частина будівлі інженерно-побутового корпусу чотириповерхова, інв. № 1957, площею 20,0 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Промислова, 1, м. Українка, Обухівський район, Київська область (надалі - об'єкт оренди).

Відповідно до п. 2.1 Договору, передача об'єкту оренди орендарю, повернення об'єкту оренди орендарем за цим Договором здійснюється виключно на підставі Акту приймання-передачі об'єкту оренди, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками сторін. Об'єкт оренди передається орендарю протягом тридцяти календарних днів з дати набрання чинності цим Договором (п. 2.2 Договору). Передача об'єкту оренди за цим Договором надає орендарю право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди (п. 2.8 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди, визначеним у п. 1.1 цього Договору, орендар сплачує орендодавцю плату, місячний розмір якої на момент укладання цього Договору становить 3 998,88 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що орендна плата, яка справляється з орендаря, складається з плати за користування об'єктом оренди і плати за користування земельною ділянкою, відповідно до п. 2.8 Договору. Плата за користування земельною ділянкою сплачується у вигляді відшкодування орендодавцю податку на землю або орендної плати за землю. Орендар сплачує відшкодування податку на землю (орендної плати за землю) пропорційно площі орендованого ним приміщення. Розмір відшкодування податку на землю (орендної плати за землю) визначається розрахунковим періодом та становить 1,12 грн. без ПДВ (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору погоджено, що розмір орендної плати, враховуючи пп. 3.1 - 3.3, за перший календарний місяць оренди встановлюється в сумі 4 000,00 грн., крім того ПДВ в сумі 800,00 грн, всього 4 800,00 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць, що передував попередньому (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 3.7 Договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок орендодавця, реквізити якого визначені в цьому Договорі або окремим письмовим повідомленням орендодавця. Орендна плата за перший місяць оренди сплачується орендарем в повному обсязі у день підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди (п. 3.7.2 Договору).

За умовами п. 3.7.3 Договору орендна плата, що підлягає сплаті у звітньому місяці, сплачується в повному обсязі авансом орендарем не пізніше останнього календарного дня місяця, що передує звітньому.

Датою початку строку нарахування орендної плати вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі під час передачі об'єкта оренди орендарю (п. 3.8 Договору). Датою закінчення строку нарахування орендної плати вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі під час повернення об'єкта оренди орендодавцю (п. 3.9 Договору).

Пунктом 4.2.3 Договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату в розмірі та в порядку, передбаченому розділом 3 цього Договору. Своєчасно і в повному обсязі сплатити завдаток в розмірі та в порядку, передбаченому розділом 3 цього Договору.

Згідно п. 8.4 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату орендної плати за цим Договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 11.05.2017. В разі дострокового припинення дії Договору з підстав, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України, строк оренди складає термін з дати, визначеної у пункті 11.1 цього Договору, до дати припинення дії Договору (п. 11.3 Договору).

Пунктом 12.3.7 Договору сторони досягли домовленості, що Договір достроково припиняє дію в разі систематичного порушення (два і більше порушень) орендарем умов цього Договору - за заявою орендодавця.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що на виконання умов Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014, відповідно до Акту приймання-передачі об'єкту оренди, який підписаний сторонами 12.06.2014, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне цільове користування окреме індивідуальне визначене нерухоме майно орендодавця - частину чотириповерхової будівлі інженерно-побутового корпусу, інв. № 1957, площею 20,0 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Промислова, 1, м. Українка, Обухівський район, Київська область.

Враховуючи зазначене, з урахуванням положень п. 3.8 Договору, починаючи з 12.06.2014 відповідач був зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату в порядку, передбаченому умовами Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014.

Однак, як зазначає позивач, розрахунки по орендній платі відповідачем здійснювались несвоєчасно та не в повному обсязі. Заборгованість по орендній платі станом на 10.03.2015 у сумі 19 474,68 грн. та 1 399,97 грн. пені були стягнуті з відповідача на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/6638/15-г, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015. Заборгованість по орендній платі станом на 13.07.2016 у сумі 66 402,41 грн. та 12 950,92 грн. пені були стягнуті з відповідача на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/15323/16.

20.02.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією № 10-698 на суму 130 577,46 грн., відповідно до якої просив останнього у строк до 01.03.2017 перерахувати наявну заборгованість в сумі 130 577,46 грн. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Центренерго».

У зв'язку з постійним порушенням умов Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014 щодо порядку розрахунків, дія Договору була достроково припинена з 28.02.2017, що підтверджується позивачем наявними в матеріалах справи листами № 42-498 від 07.02.2017, № 42-672 від 16.02.2017 та Актом приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди від 28.02.2017.

Станом на дату дострокового припинення дії Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014 (28.02.2017) заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів становила 54 640,06 грн., що підтверджується наданим позивачем актом звірки станом на 31.03.2017.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач заборгованість по орендній платі в сумі 54 640,06 грн. не сплатив.

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості зі сплати орендних платежів в сумі 54 640,06 грн., а також пені за період з 01.10.2016 по 31.03.2017 в сумі 14 638,48 грн., з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Відповідач в судові засідання не з'явився, але надав 19.06.2017 через відділ діловодства суду відзив, зі змісту якого вбачається, що відповідач не заперечує наявність у нього заборгованості по сплаті орендних платежів.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови укладеного Договору № 21/3/10 від 12.06.2014 свідчать, що даний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 796 Цивільного кодексу одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Крім того, відповідно до статті 797 Цивільного кодексу плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Згідно приписів ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч. 1 ст. 193 ГК України.

Положеннями ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку, коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до Акту приймання-передачі об'єкту оренди від 12.06.2014, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне цільове користування окреме індивідуальне визначене нерухоме майно орендодавця - частину чотириповерхової будівлі інженерно-побутового корпусу, інв. № 1957, площею 20,0 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Промислова, 1, м. Українка, Обухівський район, Київська область, а відповідно до Акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди від 28.02.2017, орендар (відповідач) передав, а орендодавець (позивач) прийняв частину чотириповерхової будівлі інженерно-побутового корпусу, інв. № 1957, площею 20,0 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Промислова, 1, м. Українка, Обухівський район, Київська область.

Отже, згідно з умовами пункту 3.8 Договору, починаючи з 12.06.2014 відповідач був зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату в порядку, передбаченому умовами Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014.

Проте, у зв'язку з постійним порушенням умов Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014 щодо порядку розрахунків, дія Договору була достроково припинена з 28.02.2017. Станом на дату дострокового припинення дії Договору (28.02.2017) заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів становить 54 640,06 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, що станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті орендних платежів на підставі Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014 станом на 28.02.2017 становить 54 640,06 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 54 640,06 грн. заборгованості по оплаті орендних платежів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на прострочення відповідачем оплати орендних платежів, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 14 638,48 грн. пені за період з 01.10.2016 по 31.03.2017.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендної плати за цим Договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як зазначено у п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 травня 2013 року № 14 (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

По матеріалам справи судом встановлено, що, відповідно до п. 3.7.3 Договору орендна плата, що підлягає сплаті у звітньому місяці, сплачується в повному обсязі авансом орендарем не пізніше останнього календарного дня місяця, що передує звітньому.

Як стверджує позивач і що підтверджено матеріалами справи, станом на 28.02.2017 - дату дострокового розірвання Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014, відповідач добровільно не сплатив орендні платежі.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок пені в сумі 14 638,48 грн. за період з 01.10.2016 по 31.03.2017, наданий позивач разом із позовною заявою, суд дійшов висновку, що позивач невірно застосував положення п. 8.4 Договору, нарахувавши пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період з 01.10.2016 по 31.03.2017 за кожний день прострочення, на загальну суму боргу, а не на суму простроченого орендного платежу за кожний місяць.

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 19.06.2017 через відділ діловодства суду, відповідно до якого відповідач зазначив, що вважає наданий позивачем розрахунок пені помилковим. Враховуючи зазначене, відповідач надав суду контррозрахунок пені за період з 01.10.2016 по 31.03.2017, згідно якого відповідач вважає обгрунтованою сумою пені за вказаний період в сумі 4 148,25 грн. З огляду на зазначене, відповідач у відзиві просив суд відмовити позивачу в частині стягнення 10 490,23 грн. пені.

Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга») наданого відповідачем контррозрахунку пені в сумі 4 148,25 грн. за період з 01.10.2016 по 31.03.2017, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично вірними та повністю відповідає умовам Договору і матеріалам справи, а тому суд приймає розрахунок пені, наданий відповідачем, в якості належного та допустимого доказу у справі.

Враховуючи вищезазначені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 14638,48 грн. за вказаний період підлягають лише частковому задоволенню в розмірі 4 148,25 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в розмірі 10 490,23 грн. (14 638,48 грн. - 4 148,25 грн. = 10 490,23 грн.) позивачу належить відмовити, у зв'язку з невірним застосуванням позивачем положень п. 8.4 Договору оренди № 21/3/10 від 12.06.2014.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 54 640,06 грн. основного боргу та 4 148,25 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в сумі 1357,71 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»» (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 7; ідентифікаційний код 22599262) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1; ідентифікаційний код 22927045) 54 640,06 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок гривень 06 коп.) основного боргу, 4 148,25 грн. (чотири тисячі сто сорок вісім гривень 25 коп.) пені, 1 357,71 грн. (одну тисячу триста п'ятдесят сім гривень 71 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.2017

Суддя Гумега О.В.

Попередній документ
67708817
Наступний документ
67708820
Інформація про рішення:
№ рішення: 67708818
№ справи: 910/7890/17
Дата рішення: 11.07.2017
Дата публікації: 17.07.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: