04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"06" липня 2017 р. Справа№ 911/2317/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Власова Ю.Л.
Буравльова С.І.
за участю представників:
позивача (стягувача): не з'явився,
відповідача 2 (боржника): не з'явився,
ВДВС: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області
на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.01.2017
за скаргою від 01.12.2016 №01-2/12 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області у виконавчих провадженнях №39632256 та №39630424 щодо виконання наказів Господарського суду Київської області від 19.08.2013
у справі №911/2317/13 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"
2. Приватного підприємства "Агрофірма Маяк"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента-Агро"
2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення 28 381,51 грн
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.08.2013 у справі №911/2317/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Приватного підприємства "Агрофірма Маяк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Приватного підприємства "Агрофірма Маяк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" 2 771,44 грн трьох процентів річних, 1 549,20 грн судового збору, 2 301,01 грн витрат на оплату послуг адвоката. Стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма Маяк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 6 107,98 грн інфляційних втрат та 16 238,29 грн пені.
На виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2013 у справі №911/2317/13, яке набрало законної сили 18.08.2013, Господарським судом Київської області видано накази від 19.08.2013 №911/2317/13 про примусове виконання рішення.
01.12.2016 стягувач - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернувся до Господарського суду Київської області зі скаргою від 01.12.2016 №01-2/12 на бездіяльність Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області щодо виконання наказів господарського суду Київської області 19.08.2013 у справі №911/2317/13.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2017 скаргу від 01.12.2016 №01-2/12 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Кам'янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо виконання рішення від 06.08.2013 у справі №911/2317/13 та видані на його виконання накази від 06.08.2013.
Не погоджуючись з ухвалою суду, Відділ Державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами (вх.№09-08.2/5168/17 та вх.№09-08.2/5173/17), в яких просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 23.01.2017 у справі №911/2317/13. При цьому апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала винесена судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також, в апеляційних скаргах апелянт просив суд розгляд справи проводити без участі представника Відділу Державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів та передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 22.06.2017, апеляційні скарги Відділу Державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.01.2017 у справі №911/2317/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.
Дослідивши матеріали апеляційних скарг, колегія суддів встановила, що останні є тотожними як за формою, так і за змістом. Таким чином, зазначені апеляційні скарги рахуються як одна апеляційна скарга.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 06.07.2017, також відновлено скаржнику строк апеляційного оскарження.
В судове засідання, яке відбулось 06.07.2017, представники позивача (стягувача) та відповідача 2 (боржника) не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Представник ВДВС в судове засідання не з'явився у зв'язку із заявленим в апеляційній скарзі клопотанням про розгляд справи без участі Відділу ДВС.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою від 01.12.2016 №01-2/12 на бездіяльність Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області щодо виконання наказів Господарського суду Київської області від 19.08.2013 у справі №911/2317/13, в якій скаржник просив:
- прийняти скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області у виконавчих провадженнях №39632256 та №39630424 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19 серпня 2013 у справі № 911/2317/13 до розгляду;
- задовольнити скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області у виконавчих провадженнях №39632256 та №39630424 щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 19 серпня 2013 у справі №911/2317/13;
- визнати бездіяльність Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області у виконавчих провадженнях №39632256 та №39630424 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 19 серпня 2013 у справі №911/2317/13 незаконною та протиправною.
В обґрунтування поданої скарги, стягувач зазначив, що Кам'янка-Бузьким РВДВС ГТУЮ у Львівській області не вчиняється необхідних дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження" спрямованих на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2013 у справі №911/2317/13. Крім того, скаржник стверджував, що неодноразово звертався до державного виконавця з клопотаннями про вчинення виконавчих дій, в яких просив виконати ряд заходів по виявленню майна та інших активів боржника, які державним виконавцем були залишені без уваги.
Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області під час виконання вказаного рішення суду у справі №911/2317/13, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець.
Відповідно до Інформаційного листа Верховного Суду України від 08.11.2005 №3.2.-2005, виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Розгляд господарським судом скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби є однією із форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов. Виходячи з цього, зазначені скарги щодо виконання рішень господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув справу у першій інстанції в порядку, встановленому ГПК України.
Якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона підлягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, а в іншій частині господарський суд відмовляє в прийнятті скарги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 і ст.121-2 ГПК.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".
Відповідно до п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", якщо обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.
Відповідно до ст. ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Приписами статей 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ІV від 21.04.1999 (далі - Закон) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №39632256 боржник - Приватне підприємство "Агрофірма Маяк" є власником:
- телятника №9, за адресою Київська область, Переяслав-Хмельницький, с. Веселе, вул. Миру, буд. 80 (згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №133828419 сформованої 09.02.2016).
Згідно відповіді наданої Державною інспекцією сільського господарства в Львівській області від 28.03.2016 №626/4-14-6, за боржником - Приватним підприємством "Агрофірма Маяк" зареєстровано наступні транспортні засоби: бульдозер, трактор колісний, напівпричіп, причіп, навантажувач та ін.
Державною інспекцією сільського господарства в Львівській області надано відповідь на запит від 27.01.2016 №187/4-14-14, в якій наведено перелік транспортних засобів, що належать боржнику.
Згідно Інформаційної довідки від 02.06.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №60455298, Приватне підприємство "Агрофірма Маяк" є власником:
кошари, яка знаходиться за адресою Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, с. Оленівка, вул. Індустріальна, буд.22;
складу, який знаходиться за адресою Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, с. Оленівка, вул. Індустріальна, буд.12/3;
мастерська, яка знаходиться за адресою Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, с. Оленівка, вул. Індустріальна, буд.15;
Відповідно до Інформаційної довідки від 24.05.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №59788593, з якої вбачається, що боржник є власником:
- будинку з 4 квартир, загальною площею 159,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, смт. Новий Яричів, вул. Січових Стрільці, будинок, 6,
- будинку з 4 квартир, загальною площею 187,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, смт. Новий Яричів, вул. Лісна, будинок 39.
З відповіді ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" від 14.06.2016 №447/11-11, до якої долучено інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру тварин, вбачається, що за ПП "Агрофірма Маяк" зареєстровано ВРХ.
20.09.2016 від ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України надійшла відповідь від 16.09.2016 №665/11-11, в якій повідомляється, що Львівська філія ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" є відокремленим структурним підрозділом ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", у своїй діяльності керується Положенням про філію, а керівник діє на підставі довіреності, відтак не має повноважень надавати інформацію, що зазначена у запиті органу ДВС. Однак, до вказаної відповіді долучено інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру тварин про реєстрацію господарства від 13.09.2016, з якої вбачається, що за ПП "Агрофірма Маяк" 21.01.2005 зареєстровано ВРХ для розведення та утримання.
У відповідності до п.п. 6, 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (набрав чинності з 05.10.2016), рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Враховуючи, що оспорюване виконавче провадження розпочате 04.09.2013, а Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 набрав чинності з 05.10.2016, суд при розгляді скарги керується положеннями чинної на момент спірних відносин редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до п. 2.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно із ч.ч. 1, 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Дослідивши копію матеріалів зведеного виконавчого провадження щодо боржника - Приватного підприємства "Агрофірма Маяк", суд дійшов висновку, що державним виконавцем велась значна переписка з різними державними підприємствами, а також іншими підприємствами та організаціями для встановлення дійсного майнового стану боржника та виявлення майна на яке може бути звернуто стягнення.
Результатом такої переписки є виявлення ВРХ та об'єктів нерухомості, які належать боржнику. Однак жодних дій в порядку Закону України "Про виконавче провадження", спрямованих на реальне виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на належне боржнику нерухоме майно державним виконавцем не вчинено.
Наведене свідчить про порушення Кам'янка-Бузьким РВДВС ГТУЮ у Львівській області принципів неупередженості, своєчасності та повноти проведення виконавчих дій, встановлених ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Однак, державним виконавцем Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області не було винесено постанову про накладення арешту у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Судом встановлено, що через невиконання відділом ДВС усіх приписів Закону України "Про виконавче провадження", на сьогоднішній день накази господарського суду Київської області від 19.08.2013 про примусове виконання рішення у справі №№911/2317/13 залишаються невиконаними, а стягувачем - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" не отримано присуджених судом коштів.
Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що виконання рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
При цьому Конституційний Суд України зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до п. 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Беручи до уваги вищенаведене та враховуючи, що рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2013 у справі №911/2317/13 до цього часу не виконано, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність неправомірної бездіяльності Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області, яка допущена в ході примусового виконання вказаного рішення суду, а тому скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом Київської області правильно застосовано норми процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області щодо виконання наказів Господарського суду Київської області від 19.08.2013 у справі №911/2317/13 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для скасування ухвали Господарського суду Київської області від 23.01.2017 у справі №911/2317/13.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 23.01.2017 у справі №911/2317/13 - без змін.
2. Матеріали справи №911/2317/13 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді Ю.Л. Власов
С.І. Буравльов