Рішення від 10.07.2017 по справі 910/8662/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017Справа №910/8662/17

За позовом Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»

до Київського міського клінічного госпіталю ветеранів війни

про стягнення 12 557,58 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Лапа В.П., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київського міського клінічного госпіталю ветеранів війни (далі - відповідач) заборгованості в розмірі 12 557,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з повірки засобів вимірювальної техніки № 264-В154/14 від 28.05.2014, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість в розмірі 7 739,52 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4 300,89 грн. та 3 % річних в розмірі 517,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 було порушено провадження у справі № 910/8662/17, розгляд справи призначено на 10.07.2017.

У судове засідання 10.07.2017 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.07.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2014 між Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та захисту прав споживачів (далі - виконавець, позивач) та Київським міським клінічним шпиталем інвалідів Великої Вітчизняної Війни (в подальшому змінено найменування на Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни (далі - замовник, відповідач) було укладено Договір про надання послуг з повірки засобів вимірювальної техніки № 264-В154/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання послуг:

- вимірювання вихідних параметрів рентгенівського апарату TUR D-800-1 у кількості 1 шт.;

- вимірювання вихідних параметрів рентгенівських апаратів та радіоізотопних установок для кожного додаткового робочого місця TUR D-800-1 у кількості 2 шт.;

- вимірювання вихідних параметрів рентгенівського апарату «Рентген 30» та апарату флюорографічного 12Ф-7К-1 у кількості 2 шт., всього 5 шт.

Відповідно до п. 2.1 Договору якість наданих виконавцем послуг повинна відповідати вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» та нормативним документам.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Договору вартість послуг за Договором складає 6 449,60 грн. Податок на додану вартість (ПДВ) 20 % - 1 289,92 грн. Всього до сплати 7 739,52 грн. Вартість послуг визначена відповідно до «Методики визначення вартості метрологічних робіт і послуг», затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.06.2012 № 706, зареєстрованої Міністерством юстиції України 05.10.2012 за № 1696/22008. Оплата послуг проводиться на поточний рахунок виконавця на підставі даного Договору, акту виконаних робіт № 264-В154/14.

За умовами пунктів 4.1 та 4.2 Договору по закінченню надання послуг виконавець надає замовнику Акт (и) здачі-приймання. Замовник протягом 5-ти днів з дня одержання Акту (ів) зобов'язаний підписати та направити виконавцю Акт (и) здачі-приймання або обґрунтовану відмову від приймання наданих послуг. У випадку обґрунтованої відмови замовника від приймання наданих послуг сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і строками їх виконання.

Відповідно до погоджених переліків або гарантійних листів замовника надання послуг здійснюється у стаціонарних або пересувних лабораторіях виконавця або безпосередньо у замовника (п. 5.1 ДСТУ 2708:2006) (п. 5.1 Договору).

У відповідності до п. 6.1.3 Договору замовник зобов'язаний прийняти належним чином надані виконавцем послуги, підписати Акт (и) та провести оплату.

Договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором: початок з моменту підписання договору, закінчення 31.12.2014 (п.10.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем були виконані роботи на суму 7739,52 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується Актом №264-В154/14 від 28.05.2014, який підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень і скріпленим печатками обох підприємств.

Однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманих послуг своєчасно не здійснив, в зв'язку з чим за ним, утворилася заборгованість в розмірі 7 739,52 грн.

26.02.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію №3-23/859 від 20.02.2015, в якій останній вимагав сплатити грошові кошти в сумі 8 437,78 грн. за надані по Договору послуги.

З цих підстав Державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» звернулося до суду з позовною заявою до Київського міського клінічного госпіталю ветеранів війни.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 7739,52 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання робіт № 264-В154/14 від 28.05.2014 на суму 7 739,52 грн., який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

За змістом означеного акту, сторони підтвердили, що роботи по вимірюванню вихідних параметрів рентгенівського апарату TUR D-800-1-1 шт.; по вимірюванню вихідних параметрів рентгенівських апаратів та радіоізотопних установок для кожного додаткового робочого місця (TUR D-800-1)-2 шт.; вимірюванню вихідних параметрів рентгенівських апаратів 5Д1, Мінідент 65- 2 шт.; вимірюванню вихідних параметрів рентгенівського апарату «Рентген 30» та апарату флюорографічного 12Ф-7К-1-2 шт. виконані у повному обсязі та виконані належним чином. Вартість робіт складає 7739,52 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з приписами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення.

Як встановлено судом, Акт здачі-приймання робіт № 264-В154/14 від 28.05.2014 на суму 7739,52 грн., який складено сторонами на виконання умов Договору, відповідає вимогам Закону, засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Виходячи з того, що відповідачем прийняті виконані позивачем роботи, суд вважає, що фактичний обсяг виконаних робіт підтверджується документами первинного обліку, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок з оплати виконаних позивачем робіт та погашення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 3.2 Договору оплата послуг проводиться на поточний рахунок виконавця на підставі даного Договору, акту виконаних робіт № 264-В154/14.

Разом з тим, судом встановлено, що ані умови укладеного договору, ані Акт здачі-приймання робіт № 264-В154/14 від 28.05.2014 не містять строку протягом якого відповідач мав оплати надані позивачем послуги.

Втім, як передбачено ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

26.02.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію №3-23/859 від 20.02.2015, в якій останній вимагав сплатити грошові кошти в сумі 8 437,78 грн. за надані по Договору послуги. На підтвердження направлення зазначеної претензії позивач надав суду копію фіскального чеку № 8017 від 26.02.2015 та реєстр рекомендованих листів від 26.02.2015.

Отже, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг настав 06.03.2015.

Проте, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманих послуг не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем, обліковується заборгованість по Договору у розмірі 7 739,52 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 7 739,52 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача, 3 % річних в розмірі 517,17 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 300,89 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених розмірів 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем не враховано приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, в зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних в розмірі 514,63 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 300,89 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського міського клінічного госпіталю ветеранів війни (04075, м. Київ, вулиця Федора Максименка, будинок 26; ідентифікаційний код: 05492309) на користь Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (03143, м. Київ, вулиця Метрологічна, будинок 4; ідентифікаційний код: 02568182) заборгованість в розмірі 7 739 (сім тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 52 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 300 (чотири тисячі триста) грн. 89 коп., 3 % річних в розмірі 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 68 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.2017.

Суддя О.А. Грєхова

Попередній документ
67708741
Наступний документ
67708744
Інформація про рішення:
№ рішення: 67708743
№ справи: 910/8662/17
Дата рішення: 10.07.2017
Дата публікації: 17.07.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг