номер провадження справи 31/48/15
10.07.2017 справа № 905/3777/14
Суддя Носівець Вікторія Вікторівна, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть” про розстрочення виконання рішення суду у справі № 905/3777/14
за позовом публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі ТВБВ № 10004/0271 філії Донецьке обласне управління АТ “Ощадбанк” (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Р. Люксембург, 54)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть” (84333 Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і ОСОБА_1, 2)
про стягнення 1729632,73 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 346 від 03.02.2017;
від відповідача (заявника): ОСОБА_2, генеральний директор, наказ № 115/К від 19.09.2002; ОСОБА_3, довіреність б/н від 04.05.2015.
До господарського суду Запорізької області 26.06.2017 надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть” про розстрочення виконання рішення суду від 06.05.2015 у справі № 905/3777/14 на 58 місяців.
У відповідності до ст. 2-1 ГПК України, враховуючи звільнення з посади судді-доповідача у цій справі ОСОБА_4, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2017 заяву передано на розгляд судді Носівець В.В.
Ухвалою суду від 29.06.2017 заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 10.07.2017.
Представники відповідача (заявника) у судовому засіданні підтримали заяву, просили розстрочити виконання рішення суду від 06.05.2015 у справі 905/3777/14 щомісячними рівними платежами по 20000,00 грн. протягом 58 місяців. В обґрунтування заяви зазначено, що боржником на користь стягувача за період з 01.03.2015 по 20.06.2017 відповідно до виписки по рахункам ПАТ «Державний ОСОБА_5 України» сплачено 294679,07 грн. Наразі у боржника виникли ускладнення з отриманням доходу, який він міг би направляти на погашення стягнутої заборгованості. Таким чином, на сьогоднішній день сума заборгованості складає 1136463,63 грн. В зв'язку із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України, проведенням антитерористичної операції, фактичним знаходженням підприємства та його виробничих потужностей в зоні проведення антитерористичної операції, введенням в дію Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області (затверджений наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12.06.2015 № 415ог), товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» обмежено у реалізації своєї статутної діяльності, а також в отриманні необхідних для безперебійного функціонування підприємства товарно-матеріальних цінностей, що призвело до важкого фінансового стану товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Виробнича фірма «Донремпуть». Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Виробнича фірма «Донремпуть» від 20.06.2017 очікуваний від надання в оренду активів підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів складатиме 20000,00 грн. на місяць.
Позивач проти надання розстрочки заперечив з підстав, наведених у запереченнях на заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, просив відмовити у задоволенні заяви. В обґрунтування заперечень позивач зазначив, що у разі надання згоди на розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2015 за графіком по 20000,00 грн. щомісяця строком на 58 місяців під оплату підпадає тільки частково нараховані відсотки за користування кредитними коштами, погашення заборгованості за тілом кредиту не відбувається, у зв'язку з тим, що здійснюється щомісячне нарахування відсотків у розмірі 24000,00 грн. та сума боргу збільшується. Боржник не виконує зобов'язання за кредитним договором, останнє погашення за кредитом здійснив 24.03.2017 у сумі 20000,00 грн. Також зазначив, що згідно договору іпотеки № 3-01/2010 від 19.11.2010 між банком та боржником заставлене майно знаходиться на підконтрольній владі України території, але відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р м. Краматорськ відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Протягом терміну дії Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого та середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія ст. 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), ст. 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), ст. 40 (у частині виселення із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку». Отже, банк не в змозі реалізувати своє право щодо стягнення боргу за рахунок реалізації предмету іпотеки в ході виконавчого провадження, але боржник вправі самостійно (за наданням згоди банку) реалізувати нерухоме майно, що є предметом іпотеки, та виконати взяті на себе зобов'язання шляхом виконання рішення суду.
Розглянувши заяву, вивчивши надані матеріали, суд вважає заяву про надання розстрочки виконання рішення у даній справі такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.05.2015 у справі № 905/3777/14 стягнуто з ТОВ “Виробнича фірма “Донремпуть” на користь ПАТ “Державний ощадний банк України” в особі ТВБВ № 10004/0271 філії Донецьке обласне управління АТ “Ощадбанк” заборгованість за договором кредитної лінії № 3/2010 від 19.11.2010 та судовий збір на загальну суму 1431142,63 грн.
У відповідності до ст. 116 ГПК України на виконання рішення суду 19.05.2015 видано наказ.
Обґрунтовуючи неможливість на даний час виконання рішення суду у даній справі, заявник посилається на скрутне фінансове становище підприємства у зв'язку із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом (абзац другий підпункту 7.1 пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”).
Відповідно до п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Господарське процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.
Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання як доводів заявника, так і заперечень стягувача (кредитора), а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, стягнута рішенням суду від 06.05.2015 у даній справі, виникла у відповідача у період 2013-2014 р.р.
Заявник (відповідач у справі) зазначав, що у зв'язку із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України, проведенням антитерористичної операції, фактичним знаходженням підприємства та його виробничих потужностей в зоні проведення антитерористичної операції, ТОВ «Виробнича фірма «Донремпуть» обмежено у реалізації своєї статутної діяльності, а також в отриманні необхідних для безперебійного функціонування підприємства товарно-матеріальних цінностей, що призвело до важкого фінансового стану товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Виробнича фірма «Донремпуть».
В обґрунтування зазначеного відповідачем надано лише бухгалтерську довідку про те, що очікуваний від надання в оренду активів підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів складатиме 20000,00 грн. на місяць. Інших документів в обґрунтування заяви про розстрочку заявником суду не надано.
Суд зазначає, що надані документи не є належним доказом підтвердження обставин щодо поліпшення фінансового становища боржника та спроможності виконати рішення суду протягом 58 місяців.
Оцінивши вказані заявником обставини, суд не вважає їх винятковими, оскільки і позивач і відповідач є суб'єктами господарської діяльності, тому невиконання зобов'язань в однаковій мірі впливає на матеріальний стан обох підприємств та може бути підставою до понесення ними збитків. Несвоєчасне виконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та впливає на його фінансовий стан, що може призвести до негативних наслідків господарської діяльності останнього.
Оскільки законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами -виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити, що наведені заявником підстави для розстрочення виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення на 58 місяців, оскільки: по-перше, скрутне фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, ще до початку антитерористичної операції на сході України, по-друге, після прийняття рішення 06.05.2015 у даній справі минув вже певний час та за цей проміжок часу відповідач сплатив у 2016 році 182424,07 грн. у квітні 2016 року, по 20000,00 грн. у серпні та вересні 2016 року, 15000,00 грн. у 2016 році, за 2017 рік сплатив лише 35000 грн. (15000 грн. у січні та 20000 грн. у березні), тобто відповідач в кожному місяці не вносить по 20000 грн., по-третє, заявник не надав доказів на підтвердження свого важкого фінансового становища та того, що впродовж терміну розстрочки поліпшиться його господарська діяльність та фінансове становище.
Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
За таких обставин, суд вважає, що заявником належними та допустимими доказами не доведено наявності підстав, які свідчать про неможливість виконання рішення суду.
Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені боржником і стягувачем та відхиляє заяву про надання розстрочки виконання рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть” про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2015 у справі № 905/3777/14 на 58 місяців відхилити.
Суддя В.В. Носівець