номер провадження справи 33/29/17
11.07.2017 Справа № 908/1272/17
за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133)
до відповідача: Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376)
про стягнення суми,
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 3190 від 08.12.2016 р.
від відповідача : не з'явився;
ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з КП “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради суми 32436,67 грн., з яких: основний борг у сумі 27901,50 грн., пеня в сумі 2860,43 грн., 3% річних в сумі 311,88 грн. та втрати від інфляції в сумі 1362,86 грн.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що 20.07.2011 р. між ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” та КП “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради укладено договір № 165-ЕС про технічне забезпечення електропостачання споживача. Між сторонами був підписаний двосторонній акт про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії № 11-РЕ від 01.12.2016 р. за послуги, надані у листопаді 2016 р. на суму 27901,50 грн. ВП “ЗАЕС” листом від 03.01.2017 р. за вих. №75-61/53 повідомив КП “ПКВ” Енергодарської міської ради про наявність заборгованості за вказаним договором за актом №11-РЕ від 01.12.2016 р. Однак, відповідач оплату не здійснив. За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем за період з 31.12.2016 р. по 15.05.2017 р. нараховано пеню у розмірі 2860,43грн., 3% річних у розмірі 311,88 грн. та втрати від інфляції у розмірі 1362,86 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 193, 198, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та просить суд позов задовольнити.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2017 р. позовну заяву ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/1272/17. Справу призначено до розгляду на 11.07.2017 р.
Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 21.06.2017 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Слід зазначити, що ухвала господарського суду від 21.06.2017 р. своєчасно була направлена судом на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в позовній заяві та у Витязі з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, долучене до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про отримання уповноваженим представником відповідача поштового відправлення (ухвали господарського суду Запорізької області про порушення провадження по справі № 908/1272/17 з інформацією про час та місце судового розгляду справи) - 26.06.2017 р.
Таким чином відповідач є належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті спору за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору, за відсутності представника відповідача.
За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав витребувані ухвалою суду від 21.06.2017 р. документи.
В судовому засіданні 11.07.2017 р. справу розглянуто по суті спору; прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд знаходить підстави для задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що 20.07.2011 р. між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (Власником мереж, позивачем у справі) та Комунальним підприємством “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 165-ЕС (надалі - Договір). За умовами договору, Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу з метою забезпечення провадження статутної діяльності для потреб електроустановок споживача в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4 цього Договору.
Пунктом 4.1.1 Договору встановлено, що Споживач зобов'язується в останній день кожного розрахункового місяця Споживач на підставі показів засобів обліку електричної енергії складати згідно з формою, наведеною в додатку № 3.1 «Акт прийому-передачі електричної енергії» та надавати його в 2-х примірниках для оформлення Власнику мереж.
Термін надання Споживачем на оформлення Власнику мереж належним чином оформленого «Акта прийому-передачі електричної енергії» до другого числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 4.1.6 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.11.2011 р.) у випадку виникнення перетоків реактивної електричної енергії споживач зобов'язався здійснювати оформлення звітних документів та своєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком № 5 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії” на підставі “Розрахунку плати за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період” та оформленого 2-х стороннього “Акту про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період” (додаток № 5.4), до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж. Розрахунок оплати здійснюється згідно “Методики нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії”, затвердженої наказом Мінтопенерго України від 17.01.2002 р. Термін надання споживачем на адресу власника мереж оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 8.2.1 Договору передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1.6 цього договору, з порушенням термінів, Споживач сплачує Власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до п. 10.5 даний Договір укладається на строк до 31.12.2012 р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії однією з сторін не буде заявлено про відмову від цього договору або його перегляд.
Як пояснив представник позивача, сторони про відмову від договору № 165-ЕС про технічне забезпечення електропостачання споживача від 20.07.2011 р. не заявляли, договір не розірваний та продовжує діяти.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту № 11-РЕ від 01.12.2016 р. про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за договором № 165-ЕС від 20.07.2011 р., у листопаді 2016 р. позивачем надані відповідачу послуги на суму 27901,50грн. Вказаний акт сторонами підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.
Позивач виставив відповідачу ОСОБА_2 № 966 від 01.12.2016 р. на суму 27901,50грн.
ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” листом від 03.01.2017 р. за вих. № 7561/53 повідомило КП “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради про те, що за договором №165-ЕС від 20.07.2011 р. у відповідача, зокрема, за листопад 2016 р., існує заборгованість у розмірі 27901,50 грн. та просить перерахувати кошти на поточний рахунок ВП “ЗАЕС”.
24.01.2017 р. ДП “НАЕК” в особі ВП “ЗАЕС” направив КП “ПКВ” Енергодарської міської ради претензію від 24.01.2017 р. за вих. № 28-23/1745/121 про сплату заборгованості в сумі 27901,50грн.
Вказана претензія отримана представником відповідача 30.01.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.01.2017 р. №7150303252824.
Проте, в порушення умов Договору відповідач оплату за перетікання реактивної електричної енергії не здійснив.
Позовні вимоги про стягнення з КП “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради суми 32436,67 грн., з яких: основний борг у сумі 27901,50 грн., пеня в сумі 2860,43 грн., 3% річних в сумі 311,88 грн. та втрати від інфляції в сумі 1362,86 грн., стали предметом судового розгляду у даній справі.
Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчить долучена до матеріалів справи копія Акту про надання послуг № 11-РЕ від 01.12.2016 р., позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання - надав у листопаді 2016р. послуги на суму 27901,50грн.
Згідно умов Договору (п. 4.1.6), Споживач зобов'язаний здійснити своєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника мереж.
В даному випадку, за зобов'язаннями листопада 2016 р. строк оплати - до 31.12.2016 р.
Проте, відповідач у визначені Договором строки оплату отриманих послуг не здійснив.
Отже, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства.
Доказів погашення суми боргу в сумі 27901,50грн. за отримані відповідачем у листопаді 2016 р. послуги, до господарському суду надано не було.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вказує на правомірність та доведеність заявленої позовної вимоги про стягнення основного боргу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" від 17.12.2013 р. № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 4.1. вказаної постанови пленуму, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З пункту 5.1. зазначеної постанови пленуму вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.
За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 311,88грн. (за період з 31.12.2016 р. по 15.05.2017 р.) та втрат від інфляції в сумі 1362,86 грн. (за період з січня по травень 2017 р.), заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі.
Розрахунок 3% річних та втрат від інфляції перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнано вірним.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.
Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 8.2.1 Договору, яким передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1.6 цього договору, з порушенням термінів, Споживач сплачує Власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
При цьому позивачем враховане обмеження, встановлене Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманих за Договором послуг, позивачем нарахована до сплати пеня.
В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.
З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача суми 2860,43 грн. пені (за період з 31.12.2016 р. по 15.05.2017 р.) заявлена позивачем обґрунтовано.
Розрахунок пені перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнано вірним.
За таких обставин, позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати суми 1600,00 грн. судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376, код ЄДРПОУ 32166551) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) суму 27901 (двадцять сім тисяч дев'ятсот одна) грн. 50 коп. основного боргу, суму 2860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. 43 коп. пені, суму 311 (триста одинадцять) грн. 88 коп. трьох відсотків річних, суму 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 86 коп. втрат від інфляції та суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.07.2017р.
Суддя М.В. Мірошниченко