Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "11" липня 2017 р. Справа № 906/433/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"
до Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство"
про стягнення 52845,00грн
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача неустойки в сумі 52845,00грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує міжнародною товарно-транспортною накладною №445429 від 06.12.2016 та комерційним актом №1/366602 від 11.12.2016. В якості правових підстав позову позивач посилається на умови Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить розписка у справі (а.с. 47). Разом з тим, 07.07.2017 від позивача до суду надійшла заява №ДН-4-2/1206 від 29.06.2017. згідно якої позивач надсилає до суду для огляду оригінал комерційного акту №1/366602 від 11.12.2016, копію технічного паспорту ваговимірювальної техніки. Також, позивачем у даній заяві викладено клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 10.07.2017 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не заперечує проти позову, проте, просить суд зменшити штраф до розміру однієї провізної плати, що становить 10569,00грн.
Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, сторони у справі були належним чином повідомлені судом про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору.
У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
У грудні місяці 2016 року зі станції Новоград-Волинський Південно-Західної залізниці Державним підприємством "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" (відповідач) згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №445429 завантажено та відправлено вагон №65292575 до Румунії станція Дорнешти з вантажем - лісоматеріали круглі.
У міжнародній товарно-транспортній накладній №445429 зазначено: завантажено згідно п.1.3, 1.6, 2.1.1-2.1.3, 2.1.5, 2.1.7 Гл.2 пр.3 до СМГС 3 штабеля, кранові ваги марки 10ВК-РК, зав. №ЗВВТ 653. У графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної №445429 вказано визначену відправником масу вантажу, а саме - 57382кг, у графі 19 накладної зазначено масу вагона №65292575 - 24000кг (а.с. 8).
При прибутті 11.12.2016 вагона №65292575 на станцію Чернівці було проведено контрольну перевірку маси вантажу.
Внаслідок проведеної перевірки було встановлено, що маса вантажу у вагоні №65292575 фактично становить 60600кг, що на 3218кг більше, ніж зазначено відправником у міжнародній товарно-транспортній накладній №445429 - 57382кг. За результатами даної перевірки складено комерційний акт №1/366602 від 11.12.2016 (а.с. 9).
Враховуючи вищевикладене, позивачем був нарахований відповідачу штраф у сумі 52845,00грн (п'ятикратний розмір провізної плати - 10569,00грн) за невірне зазначення маси вантажу, за стягненням якого останній звернувся до суду з відповідною позовною заявою.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов наступних висновків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з перевезенням вантажу залізничним транспортом на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної №445429, тому за своєю правовою природою становлять договір перевезення вантажу.
Статтею 908 ЦК України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 ЦК України, яка кореспондується зі змістом ч.1 ст.307 ГК України).
За змістом ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Варто зазначити, що взаємовідносини сторін регулюються, зокрема, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав.
Відповідно до §1 ст.3 СМГС дана угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.
Згідно §1 ст.16 СМГС відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної. Відповідно до §3 п.4 ст.16 СМГС відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником у накладній відомостей та заявок, у результаті чого занижений розмір провізних платежів.
За приписами даної ст.16 §3 ч.2 СМГС неустойка за п.4 §3 стягується в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику.
Статтею 29 СМГС передбачено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність маси вантажу відомостям, зазначеним у накладній.
Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком:
1) відправника, який бере участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється;
2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється (ст.31 СМГС).
Стосовно неустойок діє такий же порядок.
Згідно ст.5 СМГС при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.
Неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата (§ 5 ст. 30 СМГС).
Предметом даного спору є стягнення залізницею неустойки за неправильне зазначення у накладній маси вантажу в порядку, передбаченому національним законодавством.
Згідно ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, відповідно абз.2 ст.2 якого Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За змістом ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України та п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989).
Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (п.1.3 Правил оформлення перевізних документів).
Маса вантажу згідно ст.37 Статуту залізниць України визначається відправником.
Так, у міжнародній товарно-транспортній накладній №445429 вантажовідправником у вагоні №65292575 вказана маса вантажу нетто - 57382кг, спосіб визначення маси - на електронних вагах (а.с. 8).
У графі "Відправник" зазначеної вище залізничної накладної вказано найменування відправника: ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство", тобто відповідача у даній справі.
Згідно абз.3 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами, зазначеними судом вище, підтверджено факт невідповідності маси вантажу у вагоні №65292575, що була зазначена відповідачем у перевізних документах, а саме - 57382кг, фактичній масі вантажу - 60600кг.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Дослідивши комерційний акт №1/366602 від 11.12.2016 (а.с. 9), судом встановлено, що він складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами.
Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Як суд зазначав вище, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній (ст.24 Статуту залізниць України).
Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
У відповідності до ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, провізна плата, з врахуванням дійсної маси вантажу, становить 10569,00грн. З її розміру позивачем визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, який, відповідно до даного розрахунку, складає 52845,00грн.
Саме вантажовідправники несуть відповідальність за неправильно зазначену масу вантажу й відповідальність останніх настає лише за сам факт допущення такого порушення.
Отже, позивачем обґрунтовано було заявлено до стягнення з відповідача штрафу в сумі 52845,00грн.
Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог у частині стягнення 52845,00грн штрафу, суд вважає за можливе зменшити її розмір до 10569,00грн, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума штрафу, яка заявлена до стягнення, порівняно з вартістю перевезення, перевищена; належні докази, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших його інтересів, відсутні, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, а також те, що не встановлено факту пошкодження у зв'язку із цим вагонів чи залізничного покриття, господарський суд вважає, що в даному спорі мають місце ті виняткові обставини, які дають суду можливість задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу до 10569,00грн.
З огляду на встановлені під час розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене порушення, відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, з метою виконання судового рішення, суд керуючись п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір штрафу до 10569,00грн.
При цьому, суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.
Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідач позов за підставою та предметом не спростував, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 10569,00грн визнав у відзиві на позовну заяву від 10.07.2017 (а.с. 58-60).
При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стягнення з відповідача штрафу в сумі 10569,00грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 42276,00грн штрафу відмовити.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абз.4 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями)).
Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір штрафу до 10569,00грн.
3. Стягнути з Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" (11708, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Майстрів, вул. Шепетівська, 11; ідентифікаційний код 00991947) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 40081195):
- 10569,00грн - штрафу,
- 1600,00грн - судового збору.
4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 42276,00грн штрафу відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 13.07.17
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - ПАТ "Українська залізниця" - 03680, м.Київ, вул.Тверська, 5 (рек. з пов.);
3 - Регіональній філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" - 79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1 (рек. з пов.);
4 - відповідачу (рек.з пов.)