ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11 липня 2017 р. Справа № 909/495/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.,
секретар судового засідання Попович Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк", вул. Івана Клименка, 23, м. Київ, 03110,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс", вул. Галицька, буд. 20, офіс 1, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000,
про стягнення 350116 грн. 61 коп. заборгованості за відсотками по кредитному договору № К-Ю/12/021 від 08.06.2012,
за участю:
від позивача: представники не з"явилися,
від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 11.01.17) - представник
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс" про стягнення 350116 грн. 61 коп. заборгованості за відсотками по кредитному договору № К-Ю/12/021 від 08.06.2012.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язання згідно кредитного договору від 08.06.2012 № К-Ю/12/021, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами за лютий 2014 р. в сумі 350116 грн. 61 коп.
Представник позивача в судове засідання не з"явився повторно, хоча про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, вимог ухвал суду не виконав.
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., “Чуйкіна проти України” № 28924/04 від 13.01.2011р.).
Крім того, ухвалами суду участь уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов від 10.08.16 (вх.№11417/16 від 11.08.16), письмових поясненнях від 26.09.16 (вх.№13321/16 від 26.09.16).
Заперечуючи позовні вимоги зазначає про те, що заборгованість за відсотками по кредитному договору за лютий 2014 року відповідачем сплачена 03.03.2014р. та 05.03.2014р. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014р. (справа №909/206/14), яке набрало законної сили, задоволено позов Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс" процентів по кредитному договору за грудень 2013 та січень 2014 p.p. в сумі 863347,15 грн., в яких по простроченій заборгованості за процентами за грудень 2013 р. - 187088,52 грн., за січень 2014р. - 675281,92 грн., пеня за прострочені проценти - 976,71 грн., про що 12.05.2014р. видано наказ № 561. Отже, в даному випадку безпідставно застосовано п. 2.7. Кредитного договору щодо черговості погашення заборгованості позичальника, оскільки заборгованість за процентами по Кредитному договору за грудень 2013 р. та січень 2014 р. в сумі 862370,46 грн. підлягає стягненню відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 р. (справа №909/206/14) в порядку, встановленому законом України "Про виконавче провадження", а заборгованість за процентами по Кредитному договору за лютий 2014 року відповідачем сплачена відповідно до умов п. 2.4. Кредитного договору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс" укладено договір про надання кредиту №К-Ю/12/021 від 08.06.2012 р. та Додатковий договір №1 від 27.08.2012 р.
Згідно умов договору позивач зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 46770000 грн. окремими траншами шляхом безготівкового перерахування з позичкового рахунку №20634010001247 в ПАТ "Авант-банк", що підтверджується меморіальними ордерами №35701 від 08.06.2012, №38213 від 11.06.2012, №138525 від 28.08.2012.
Відповідно до 2.3 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365-366). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
Відповідно до п. 2.4 договору, сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на транзитний рахунок № 29091010001247 в ПАТ "Авант-Банк".
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання відповідачем умов договору про надання кредиту №К-Ю/12/021 від 08.06.2012 р., позивач 03.03.2014 р. звернувся з позовною заявою до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс" про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту в сумі 863347 грн. 15 коп. За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №909/206/14.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 р. по справі №909/206/14, судом встановлено, що станом на 27 лютого 2014 заборгованість відповідача перед позивачем становила 863347 грн. 15 коп., з яких: по простроченій заборгованості за процентами за грудень 2013 - 187088 грн. 52 коп., за січень 2014 - 675281 грн. 92 коп., пеня за прострочені проценти - 976 грн. 71 коп.
Вказаним рішенням позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс" про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту в сумі 863347 грн. 15 коп. задоволено, про що видано наказ №561 від 12.05.2014 р.
29.05.2014 відкрито виконавче провадження ВП №43505321 щодо виконання рішення по справі №909/206/14.
У зв'язку з поновленням строку на апеляційне оскарження рішення та прийняттям апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс" до розгляду (ухвала ЛАГС від 10.07.2014р.), державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу.
Разом з тим, в процесі виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014р. (справа №909/206/14), між сторонами виконавчого провадження ВП№43505321 - Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" (стягувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс" (боржником) досягнуто домовленості про врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди від 10.07.2014 р.
Згідно умов мирової угоди від 10.07.2014 р., боржник визнає всю заборгованість перед стягувачем у розмірі, встановленому рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 р. по справі № 909/206/14 (880614 грн. 09 коп. з врахуванням судового збору). Боржник зобов'язується сплатити на користь стягувача 10 липня 2014р. 500000 грн. на рахунок № 29099010001247 в ПАТ "Авант-Банк", а стягувач зобов'язується направити до державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області відділу державної виконавчої служби Рогатинського районного управління юстиції заяву про відмову від стягнення і повернення наказу господарського суду Івано-Франківської області. З моменту сплати боржником на користь стягувача 500000 грн., стягувач не матиме жодних майнових претензій до боржника з приводу заборгованості, погашення якої є предметом мирової угоди.
Згідно ст. 605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Таким чином, за умовами вказаних домовленостей, позивач фактично звільнив відповідача від зобов'язання сплатити 380614 грн. 09 коп. (880614 грн. 09 коп. - 500000 грн.), стягнутих згідно рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 р. по справі № 909/206/14, у разі сплати відповідачем 500000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами виконано умови мирової угоди від 10.07.2014 р. Так, 10.07.2014 р. боржником перераховано 500000 грн. на рахунок стягувача, що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 10.07.2014р. У призначенні платежу вказано - "оплата згідно мирової угоди від 10.07.14". В свою чергу, стягувачем направлено до відділу державної виконавчої служби Рогатинського районного управління юстиції заяву про відмову від стягнення і повернення виконавчого документу стягувачу від 11.07.2014 р., яку державним виконавцем отримано 16.07.2014 р. (а. с. 110).
Після закриття виконавчого провадження позивач не пред'являв повторно наказ до виконання (хоча виконавче провадження було закрито у зв'язку з поновленням строку на апеляційне оскарження рішення та прийняттям апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс" до розгляду), та не звертався до суду про поновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду №561 від 12.05.2014 р. до виконання, після його закінчення.
У листі Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" зазначено, що станом на 04.08.2014 р. відсутня заборгованість за кредитом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс" перед Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк".
Таким чином, як з матеріалів справи, так і з фактичних дій сторін вбачається, що сторонами в повному обсязі виконано умови мирової угоди 10.07.2014р., виконавче провадження закрито, а тому мирова угода не могла бути затверджена судом в порядку вимог ГПК України, проте її незатвердження не впливає на її чинність.
Звертаючись до суду з даним позовом (13.06.2016 р.), представник позивача, зазначає про наявність заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами за лютий 2014 р. в сумі 350116 грн. 61 коп., що не було предметом розгляду у справі №909/206/14.
При цьому вказує, що під час розгляду справи №909/206/14, відповідачем сплачено 370520 грн. 55 коп. (03.03.2014 р.), 229882 грн. 05 коп. (05.03.2014 р.). Та зазначає, що вказаними коштами здійснювалось погашення заборгованості за борг по відсотками за грудень 2013 р. (187088 грн. 52 коп.) та за січень 2014 р. (675281 грн. 92 коп.), що були предметом позову у 2014 р. по справі №909/206/14, та частково за лютий 2014 року (183222 грн. 74 коп. та 54809 грн. 42 коп.).
Однак, з такими доводами позивача, суд погодитись не може, зважаючи на наявні в матеріалах справи документи та встановлені рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 р. по справі № 909/206/14 обставини.
Так, в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 р. по справі №909/206/14, не відображено здійснення відповідачем оплати в сумі 370520 грн. 55 коп. (03.03.2014 р.), 229882 грн. 05 коп. (05.03.2014 р.) в рахунок погашення заявленої до стягнення заборгованості. При тому, що сплата частини боргу є підставою для припинення провадження в частині оплаченого боргу.
Як вбачається з розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс" за кредитним договором №К-Ю/12/021 від 08.06.2012 р., наданого у справі №909/206/14, позивачем вказано заборгованість по відсоткам за грудень 2013 р., січень 2014 р. в сумі 862370 грн. 46 коп., та відображено, що відповідачем здійснено сплату відсотків 03.03.2014 р. в розмірі 370520 грн. 55 коп., та 05.03.2014 р. в розмірі 229882 грн. 05 коп. Вказані сплати не включено в погашення заборгованості за грудень 2013 р., січень 2014 р., що свідчить про врахування їх позивачем як оплати відсотків за наступний місяць, тобто за лютий 2014р.
З огляду на досліджений судом розрахунок заборгованості по справі №909/206/14, суд зазначає, що доводи позивача про те, що протягом розгляду справи №909/206/14, відсотки за лютий 2014 року ще не були нараховані, не відповідають дійсності, оскільки згідно вказаного розрахунку за період з 01.02.2014 по 27.02.2014 р. нараховано 588148 грн. 76 коп. відсотків.
Відповідно до п. 2.4 договору, сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на транзитний рахунок № 29091010001247 в ПАТ "Авант-Банк".
Таким чином, відповідачем на виконання умови п. 2.4 договору було сплачено відсотки за лютий 2014 р. в березні 2014 р., а саме: 03.03.2014 р. сплачено 370520 грн. 55 коп., 05.03.2014 р. - 229882 грн. 05 коп.
Враховуючи те, що сплата вказаних грошових коштів відбулась під час розгляду справи №909/206/14, у разі врахування вказаних сум як погашення заборгованості, що була предметом позову, позивач відобразив би такі обставини у розрахунку. Однак, відсутність такого відображення також свідчить про не зарахування вказаних оплат на погашення заборгованості за позовом.
Як вже зазначалося судом, в подальшому, між сторонами виконавчого провадження при виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014р. по справі №909/206/14, досягнуто домовленості про врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди від 10.07.2014 р.
10.07.2014 р. боржником перераховано 500000 грн. на рахунок стягувача, що підтверджується платіжним дорученням №16 від 10.07.2014р., у призначенні платежу вказано - "оплата згідно мирової угоди від 10.07.14". Отже, відповідачем здійснено перерахування грошових коштів саме на виконання мирової угоди, а не в добровільному порядку, як про це зазначає позивач.
Щодо заперечень позивача з приводу відсутності ухвали про затвердження мирової угоди, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правова природа договору оцінюється судом за змістом її умов. За змістом умов мирової угоди зазначена угода є угодою про звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.
Таким чином, між сторонами були досягнуті відповідні домовленості, укладено мирову угоду, та, як вже встановлено судом, в повному обсязі виконано її умови.
За наведеного, суд вважає, що відсутність затвердження судом укладеного та виконаного між сторонами договору - "мирової угоди від 10.07.2014 р.", не свідчить про його неправомірність.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вказаний договір в судовому порядку не оспорювався.
Зарахування позивачем проведених відповідачем оплат 03.03.2014р. та 05.03.2014р. в рахунок сплати заборгованості за рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014р. по справі №909/206/14 не відповідає умовам мирової угоди від 10.07.2014 р. в частині розміру заборгованості, що визнавалась сторонами, оскільки у разі зарахування вказаних оплат в якості погашення заборгованості за рішенням суду, сторонами визнавалася б, відповідно, сума заборгованості з врахуванням таких оплат.
Також слід звернути увагу на те, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором про надання кредиту №К-Ю/12/021 від 08.06.2012 р., між сторонами було укладено договір застави майнових прав № З-Ф/12/040 від 08.06.2012р.
Як вбачається з Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 04.02.2015 р., з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено запис 12599249, внесений на підставі договору застави №З-Ю/12/040 від 08.06.2012р. та договору застави №З-Ю/12/054 від 27.08.2012р.
Вказане також свідчить про визнання позивачем зобов'язань за договором про надання кредиту №К-Ю/12/021 від 08.06.2012 р., припиненими.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на досліджені судом докази в сукупності та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку про те, що позивачем при зверненні до суду з позовом не враховано виконаних між сторонами домовленостей згідно мирової угоди від 10.07.2014 р. та не доведено наявності боргу по відсотках за користування кредитом за лютий 2014 р. Заявлена позивачем сума до стягнення не є боргом по відсотках лютий 2014 року, а є фактично сумою прощенного банком боргу згідно мирової угоди від 10.07.2014 р.
Таким чином, господарський суд, дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а отже відсутність правових підстав для їх задоволення.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укренерго-Сервіс" про стягнення 350116 грн. 61 коп. заборгованості за відсотками по кредитному договору № К-Ю/12/021 від 08.06.2012, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.07.17
Суддя Деделюк Б.В.