"12" липня 2017 р.Справа № 916/1301/17
за позовом Комунального підприємства "МАЛИНОВСЬКИЙ РИНОК";
до відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
про стягнення 2755 грн.;
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 196 від 17.05.2017р.;
від відповідача : не з'явився
Суть спору: Комунальне підприємство "МАЛИНОВСЬКИЙ РИНОК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 2755грн. з яких 2640грн. - основна заборгованість, 19,58грн.- 3% річних, 95,42грн. - індекс інфляції та судового збору.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2017 року було порушено провадження у справі № 916/1301/17.
12.06.2017р. представник позивача звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 2640грн. - основна заборгованість, 6,57грн.- 3% річних, 30,48грн. - індекс інфляції та1600грн. - судового збору.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 12.07.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
05.12.2014 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (підприємець) був укладений договір про надання послуг з організації ринкової торгівлі № 2199/И-13А, за яким позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги, викладені в п.2.1 та розділі 3 Договору, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість послуг та електроенергію в розмірі та строки, що передбачені Договором.
Згідно п. 5.3 Договору оплата послуг здійснюється відповідачами (Підприємцем) в строк з 01 до 10 число кожного місяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача (Підприємства).
У відповідності до п. 5.2 Договору загальна вартість послуг складає 266,41 грн.
Пунктом 8.1 Договору була передбачена можливість зміни суми, яку має сплачувати відповідач за надані позивачем послуги у зв'язку зі зміною тарифів та послуг органом місцевого самоврядування.
На підставі Постанови КМ України від 25.12.1996 року № 1548 „Про встановленні повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" та Постанови КМ України від 26.10.2012 року № 1031 Про затвердження Порядку встановлення тарифів на послуги (роботи, які надаються (виконуються) комунальними підприємствами Одеської міської ради" - Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 128 від 28.04.2016 року були підвищені тарифи на послуги, що надаються комунальним підприємством „Малиновський ринок". Дане рішення набрало чинності 01.05.2016 року.
На підставі вищенаведених нормативних актів з 01.05.2016 року була змінена вартість послуг, що надаються КП „Малиновський ринок" відповідачеві.
У зв'язку з дією нових тарифів за надані позивачем послуги у період з 30.12.2016 року до 30.04.2017 року та порушенням відповідачем умов Договору з оплати сум за надані послуги у відповідних розмірах, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 2640грн.
Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку позивач звернувся до суду з даною позовною заявою з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 2640грн. - основна заборгованість, 6,57грн.- 3% річних, 30,48грн. - індекс інфляції та1600грн. - судового збору.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено існування заборгованості відповідача, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 2640 грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Отже, згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 6,57,83грн. та індекс інфляції складає 30,08 грн. які підлягають стягненню.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум заявлених до стягнення, позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 2640грн. - основна заборгованість, 6,57грн.- 3% річних, 30,48грн. - індекс інфляції, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код - НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Малиновський ринок" (код - 33659062, 65017, Україна, Одеська обл., вул. Маршала Бабаджаняна, 40-В) 2640грн. (дві тисячі шістсот сорок грн.) - основної заборгованості, 6,57грн. (шість грн. 57коп.) - 3% річних, 30,48грн. (тридцять грн. 48 коп.) - індекс інфляції та 1600 гривень (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2017 р.
Суддя С.В. Літвінов