12 липня 2017 року Справа № 904/9948/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.,
суддів: Дроботової Т.Б., Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2017
у справі Господарського суду№ 904/9948/16 Дніпропетровської області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доквартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська
простягнення 235 895,74 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились;
відповідача: не з'явились;
У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - КЕВ м. Дніпропетровська) 235 895,74 грн. заборгованості, яка складається з пені у розмірі 77 536,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 146 532,22 грн. та 3 % річних у розмірі 11 827,02 грн.
Позовні вимоги Компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що КЕВ м. Дніпропетровська несвоєчасно виконав свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 28.02.2014 № 2522/14-ТЕ(Т)-3 щодо розрахунків за поставлений природний газ, у зв'язку з чим йому нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, які підлягають стягненню в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено частково, стягнуто з КЕВ м. Дніпропетровська на користь Компанії 54 110,32 грн. пені, 146 532,22 грн. інфляційних втрат та 11 806,63 грн. 3 % річних. Розподілено судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог Компанії відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 (колегія суддів: Кузнецов В.О., Чус О.В., Кощеєв І.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 залишено без змін.
В частині задоволення позовних вимог вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Компанією у позовній заяві. Часткову відмову у стягненні пені та 3 % річних мотивовано неправомірним включенням Компанією, при їх розрахунку, до періодів прострочення днів здійснення КЕВ м. Дніпропетровська оплати заборгованості. Окрім того, за клопотанням відповідача судом було зменшено розмір пені на 30 % у відповідності до положень частини третьої статті 551 ЦК України та п. 3 частини першої статті Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 в частині відмови у стягненні пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України, вказує на порушення судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень ст. ст. 22, 179, 190, 549, 551, 625 ЦК України, ст. ст. 224, 226, 233 ГК України та ст. ст. 83, 84 ГПК України.
КЕВ м. Дніпропетровська не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Компанії до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- між Компанією (продавець) та КЕВ м. Дніпропетровська (покупець) 28.02.2014 укладено договір купівлі-продажу природного газу №2522/14-ТЕ(Т)-3, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Компанією, за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору (далі - Договір);
- газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2. Договору);
- згідно з п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 1 800,0 тис. куб. м;
- відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 1 309,20 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. Загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 2 356 560,00 грн. разом з ПДВ (п. 5.5. Договору);
- пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу;
- Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представникам сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору);
- на виконання умов Договору Компанія поставила протягом січня - грудня 2014 року, а КЕВ м. Дніпропетровська прийняв природний газ на загальну суму 1 107 382,89 грн., що підтверджується належним чином оформленими підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи;
- повний розрахунок за поставлений Компанією природний газ КЕВ м. Дніпропетровська здійснив з порушенням умов п. 6.1. Договору;
- у зв'язку з порушенням вимог п. 6.1. Договору в частині своєчасної оплати КЕВ м. Дніпропетровська за поставлений природний газ, Компанія звернулась до суду з даним позовом. Просить стягнути на його користь пеню, нараховану на підставі п. 7.2. Договору, та застосувати наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
В силу вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Як було з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій у п. 7.2. Договору сторони додатково погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Окрім того, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.
З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що Договір укладено між сторонами в межах чинного законодавства України, він є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним, а відтак, Договір є обов'язковим до виконання сторонами. КЕВ м. Дніпропетровська свої грошові зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, повний розрахунок за поставлений природний газ здійснив з порушенням умов п. 6.1. Договору.
Враховуючи наявність прострочення у виконанні договірних зобов'язань КЕВ м. Дніпропетровська, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 7.2. Договору, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Розрахунок заявлених до стягнення з КЕВ м. Дніпропетровська на користь Компанії пені, інфляційних втрат та 3 % річних судами перевірено та встановлено, що здійснюючи розрахунки пені та 3 % річних за зобов'язаннями жовтня - грудня 2014 року Компанією неправомірно включено до періоду прострочення дні здійснення КЕВ м. Дніпропетровська оплати заборгованості, а також не враховано, що у разі здійснення часткової оплати заборгованості пеня та 3% річних у цей день нараховуються лише на залишок боргу.
Пунктом 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
З урахуванням наведених роз'яснень пленуму Вищого господарського суду України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
За результатами перерахунку судами було з'ясовано, що з КЕВ м. Дніпропетровська на користь Компанії підлягає стягненню 77 300,45 грн. пені, 146 532,22 грн. інфляційних втрат та 11 806,63 грн. 3 % річних. Перевіривши здійснений судами перерахунок сум, колегія суддів визнає його арифметично вірним.
З огляду на наведене позовні вимоги Компанії про стягнення на її користь з КЕВ м. Дніпропетровська інфляційних втрат у розмірі 146 532,22 грн. та 3 % річних у розмірі 11 806,63 грн. судами попередніх інстанцій задоволено правомірно і обґрунтовано.
Разом із тим, позовні вимоги Компанії про стягнення на її користь з КЕВ м. Дніпропетровська пені судами задоволено частково також у зв'язку із зменшенням її розміру на 30 % (з 77 300,45 грн. до 54 110,32 грн.) на підставі положень частини третьої статті 551 ЦК України та п. 3 частини першої статті 83 ГПК України.
Компанія вважає зменшення розміру неустойки неправомірним, необґрунтованим та таким, що здійснено судами з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В силу положень частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з п. 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Абзацом першим п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Правовий аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що зменшення підтвердженого матеріалами справи розміру неустойки є правом суду, яким останнє користується у виняткових випадках за наявності обставин, які мають істотне значення.
Як вірно наголошено судом апеляційної інстанції законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що при зменшенні розміру неустойки господарськими судами було враховано ступінь вини КЕВ м. Дніпропетровська у виникненні спору, причини неналежного виконання ним грошових зобов'язань за Договором, факт добровільного погашення КЕВ м. Дніпропетровська заборгованості, матеріальні інтереси обох сторін, особливість характеру діяльності КЕВ м. Дніпропетровська та його скрутне матеріальне становище через несвоєчасну оплату споживачами наданих ним послуг.
Так, судами було встановлено обставини незначного терміну прострочення у виконанні зобов'язання, складне економічне становище КЕВ м. Дніпропетровська, яке, до того ж, є бюджетною організацією та утримується за рахунок коштів державного бюджету, здійснює оплату комунальних послуг військових частин та міськрайвіськоматів Дніпропетровського гарнізону в межах бюджетних асигнувань, на підставі кошторису, а також, те, що порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин та значних збитків позивачу.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведені положення законодавства та роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України, враховуючи обґрунтованість мотивів зменшення розміру неустойки колегія суддів Вищого господарського суду України вважає дії місцевого господарського суду такими що не порушують норм матеріального та процесуального права, а відтак правомірними.
Новий розрахунок є арифметично вірним, тому стягнення з КЕВ м. Дніпропетровська на користь Компанії 54 110,32 грн. пені є обґрунтованим та законним.
Доводи касаційної скарги Компанії наведених висновків не спростовують і не впливають на них. Твердження Компанії про те, що зменшення розміру неустойки здійснено місцевим господарським судом необґрунтовано, з порушенням норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 і рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Компанії не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 904/9948/16 Господарського суду Дніпропетровської області - без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Т.Б. Дроботова
Суддя Л.І. Рогач