11 липня 2017 року Справа № 904/2740/16
Вищий господарський суд України у складі колегії:
Головуючого:Студенця В.І.,
суддів:Палія В.В., Селіваненка В.П.
за участю представників сторін позивача - Бобров В.В.; відповідача 1 - Терехов А.В., Чернега Н.М.; відповідача 2 -Гребьонкін А.Л.; третьої особи 1 - Дерлюк В.Д.; третьої особи 2 - не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду
від14.03.2017
у справі№ 904/2740/16
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість"
доПублічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" Філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 1 989 203, 76 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (далі - ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського") з позовом про стягнення 1 989 203, 76 грн збитків.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 порушено провадження у справі № 904/2740/16 за позовом ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про стягнення 1 989 203, 76 грн збитків. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2016 залучено до у часті у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 змінено процесуальний статус ТОВ "Інтерлізінвест" та залучено його до участі у справі у якості відповідача-2.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016 залучено до участі у справі Філію "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бондарєв Е.М.) від 13.09.2016 у позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пархоменко Н.В., судді Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.) від 14.03.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на користь ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" 1 989 203, 76 грн. У задоволенні позовних вимог до ТОВ "Інтерлізінвест" відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Скаржник посилається, зокрема на порушення ст.ст. 4, 42, 43, 32, п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України, а також ч. 1 ст. 224, ч. 1 ст. 226 ГК України.
Також у касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат") просило замінити сторону відповідача-1 ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", оскільки рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 15.12.2016 відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про акціонерні товариства" первісну назву товариства змінено.
У п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
З врахуванням викладеного, оскільки відповідно до доданих до касаційної скарги документів вбачається, що відбулась лише зміна найменування товариства без зміни організаційно-правової форми даної особи, то відсутні правові підстави для застосування ст. 25 ГПК України та заміни сторони її правонаступником, однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити про це у постанові суду та далі по тексту зазначати нове найменування товариства або попереднє (у відносинах, які виникли до зміни найменування).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2017 касаційну скаргу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.07.2017.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами між ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" (постачальник) та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (покупець) 01.04.2013 був укладений договір №13-0784-02, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця вапняк та доломіт сирий металургійний (далі - продукція), а покупець зобов'язався прийняти продукцію та сплати за неї відповідну суму.
Відповідно до пункту 5.1 договору умови, об'єми, строки поставки продукції та перелік вантажовідправників, вантажоодержувачів та виробників зазначаються у Специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Умови поставки продукції зазначаються в Специфікаціях до цього договору (п. 5.2 договору).
Сторонами узгоджені та підписані Специфікації: №50 від 01.12.2014 на поставку вапняка флюсового, №51 від 01.12.2014 на поставку доломіта сирого металургійного, №52 від 01.01.2015 на поставку вапняка флюсового, №53 від 01.01.2015 на поставку доломіта сирого металургійного та №54 від 16.01.2015 на поставку вапняка флюсового.
Відповідно до п. 4 зазначених специфікацій продавець поставляє покупцю продукцію згідно графіку, який узгоджується додатково щомісячно.
Пунктом 3 вказаних Специфікацій передбачені умови поставки FCA згідно Інкотермс 2010 - ст. Нігин Південно-Західної залізниці, ст. Бучач та ст. Скалат Львівської залізниці.
Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на виконання зобов'язання з організації здійснення перевезення товару укладений з Дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" договір транспортно-експедиторського обслуговування №12-1990-02 від 19.12.2012, за яким оплата залізничного тарифу має сплачуватись ДП "Трансгарант-Україна".
В період з грудня 2014 року по січень 2015 року на адресу ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" було направлено 122 порожніх вагонів, оператором яких є Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна", орендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТЛ", а власник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест". Всі ці вагони направлялися перевізником покупця під навантаження продукції, з подальшою поставкою на ст. Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці на підставі укладеного між ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та Дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" договору №12-1990-02 від 19.12.2012. На момент оформлення перевізних документів на порожні вагони та їх фактичного відправлення одержувачу (позивачу) всі вагони перебували під оперативним управлінням Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна".
До початку відправлення порожніх вагонів на його адресу ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" (одержувач), дотримуючись порядку планування перевезень вантажів, надало залізниці місячні замовлення на перевезення вантажів, вказавши вантажоодержувачів вантажу та інформацію про перевізника, на підставі чого залізниця погодила відповідні Місячні плани перевезення в автоматизованій системі АС МЕСПЛАН.
На шляху прямування вагонів на станції призначення з незалежних від ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" причин, в Автоматизований банк даних парку вантажних вагонів (далі - АБД ПВ) були внесені зміни, згідно яких власником вагонів залишилось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", однак знято з Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" ознаки операторства. Тобто вагони значилися під оперативним управлінням інших підприємств - операторів.
У зв'язку зі змінами в АБД ПВ про нових операторів даних вагонів, які вже фактично надійшли на станції призначення, а деякі з них перебували на підходах до станцій, Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" (оператор, який фактично відправляв вагони) проінформував ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" та станції призначення про те, що оплату залізничного тарифу з коду ДП "Трансгарант-Україна" по даним вагонам не погоджує, і просив не приймати вагони (в матеріалах справи наявні відповідні листи). Разом з тим, в накладних, за якими надходили порожні вагони для одержувача, платником залізничного тарифу був вказаний саме ДП "Трансгарант - Україна".
У січні 2015 року ТОВ "Інтерлізінвест" надавало ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" інструкції щодо переадресування (відправки) деяких порожніх вагонів на іншу станцію призначення для нових одержувачів.
У відповідь на листи ТОВ "Інтерлізінвест" щодо реквізитів для відправки порожніх вагонів для завантаження, ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" повідомило листом від 15.01.2015 №26, що готове оформити перевізні документи та відправити порожні вагони за умови надання гарантійних листів по сплаті залізничного тарифу та додаткових зборів (подача-забирання вагонів, маневрові роботи, плата за користування вагонів).
Листом від 20.01.2015 №28/01 ТОВ "Інтерлізінвест" повідомило, що з метою запобіганню простою вагонів на станціях призначення та підходах до неї, компанією неодноразово приймалися заходи щодо переадресування вагонів, однак зробити це виявилось неможливим, оскільки платником тарифу є Дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна".
Також, зі сторони нового оператора вагонів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвразТранс Україна" подавалися інструкції для Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" (попередній оператор) щодо відправки вже завантажених продукцією вагонів на станцію призначення Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці для ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", які простоювали на під'їзних коліях позивача.
З метою відвантаження продукції у вагонах ТОВ "Інтерлізінвест" на адресу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" неодноразово зверталося до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" з проханням якнайшвидше підтвердити приймання та завантаження 122 вагонів, а також надати гарантійні листи по сплаті залізничного тарифу та додаткових зборів, оскільки таке не підтвердження призводить до нарахування позивачу Залізницею плати за простій вагонів (копії листів містяться в матеріалах справи).
ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" відмовилося підтверджувати приймання вагонів та сплачувати будь-які кошти (залізничний тариф, додаткові збори тощо) за них, посилаючись на спірність даних вагонів, незатребуваність власниками й відсутністю договірних відносин з ТОВ "Інтерлізінвест" (листи від 16.01.2015 № 01 ЮК/108, від 19.01.2015 № 01 ЮК/112).
Таким чином, сплачувати кошти за подачу-забирання вагонів, маневрові роботи, плату за користування як порожніх, так і завантажених вагонів відмовилися ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", номінований ним перевізник Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" (попередній оператор, платник згідно накладних), ТОВ "ЕвразТранс Україна" (новий оператор) і ТОВ "Інтерлізінвест" (власник).
Залізницею були складені документи, за якими сплату додаткових зборів покладено на ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість". У зв'язку з відмовою ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та його перевізника (ДП "Трансгарант - Україна") розпорядитися порожніми вагонами, якому він доручив відправку цих вагонів в адресу позивача (одержувач згідно накладних), ДТГО "Львівська залізниця" та ДТГО "Південно - Західна залізниця" нарахували ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" плату за користування вагонами та збір зберігання рухомого складу на попутних станціях та станціях призначення, стягнувши кошти в судовому порядку:
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, у справі № 904/4286/15 стягнуто з ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у загальній сумі 1 004 516, 16 грн та 20 090, 32 грн судового збору. Вказане рішення суду було виконано в повному обсязі та стягнуто з позивача 1 024 606, 48 грн, що підтверджується постановою Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 05.11.2015 про закінчення виконавчого провадження № 49000557 у зв'язку з фактичним виконанням наказу суду № 904/4286/15 від 07.08.2015;
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, у справі № 904/4797/15 стягнуто з ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у загальній сумі 320 464, 20 грн та 6 409, 28 грн судового збору. Вказане рішення суду було виконано в повному обсязі та стягнуто з позивача 326 873, 48 грн, що підтверджується постановою Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 05.11.2015 про закінчення виконавчого провадження № 49099226 у зв'язку з фактичним виконанням наказу суду № 904/4797/15 від 17.07.2015;
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2015, у справі № 904/7978/15 стягнуто з ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у загальній сумі 664 223, 40 грн та 13 284 47 грн судового збору. Вказане рішення суду було виконано в повному обсязі та стягнуто з позивача 677 507, 87 грн, що підтверджується постановою Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 16.03.2016 про закінчення виконавчого провадження № 50239793 у зв'язку з фактичним виконанням наказу суду № 904/7978/15 від 30.12.2015 року.
На думку позивача, невиконання зобов'язань зі сторони відповідачів виразилося в тому, що через незаплановану зміну оператора вагонів в АБД ПВ Укрзалізниці (з оператора ДП "Трансгарант - Україна" на інших операторів), відсутністю заявок вантажоотримувачів і відповідно узгоджених планів перевезень на дані вагони нових операторів, ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" не могло їх прийняти за відсутності підтверджень ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" в завантаженні цих вагонів на його адресу та гарантій по сплаті залізничного тарифу, додаткових зборів за користування вагонами. Крім того, не передавши завчасно постачальнику повні дані про конкретного перевізника та/або не повідомивши про найменування нового перевізника, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" фактично відмовився від виконання обов'язку по організації усього ланцюгу доставки порожніх вагонів (порушені умови поставки FCA згідно Інкотермс 2010 року). Внаслідок неврегульованості відносин між ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та його перевізником (ДП "Трансгарант -Україна"), якого він номінував для відправки порожніх вагонів в адресу постачальника для завантаження їх продукцією з подальшим відвантаженням для ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", Залізницею з позивача були стягнуті кошти в судовому порядку, оскільки згідно діючих правил на залізниці, саме на одержувача порожніх вагонів покладається обов'язок по оплаті плати за користування вагонів та збору зберігання рухомого складу.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про стягнення суми збитків у розмірі 1 989 203, 76 грн, яку складають суми стягнутих з ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" за рішеннями господарських судів плат за користування вагонами, зборів за зберігання вантажу, судових витрат.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів порушення відповідачами господарського зобов'язання перед позивачем, що може призвести до відшкодування збитків.
Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, в свою чергу, виходив з того, що оскільки обов'язок щодо забезпечення здійснення перевезення (в тому числі й оплата перевезення) покладена на покупця (ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"), то ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" понесені додаткові витрати у вигляді сплати плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та судових витрат саме через неналежне забезпечення ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" обов'язку зі здійснення організації перевезення (FCA згідно Інкотермс 2010 року).
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 224, 225 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 р. у справі № 3-18гс15).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов договору та специфікацій умови поставки визначені як FCA згідно Інкотермс 2010 року станції Нігин Південно-Західної залізниці та стації Бугач, Скалат Львівської залізниці.
Відповідно до п. а) ст. А.3 базису поставки FCA "Договори перевезення та страхування" продавець не має обов'язків, що випливають з договору перевезення.
Згідно із статтею А.4 базису поставки FCA продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А 3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Поставка вважається здійсненою,
а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Статтею В.5 "Перехід ризиків" передбачено, що покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли товар йому поставлений відповідно до ст. А.4 і з погодженої дати чи з моменту спливу погодженого строку для поставки, які виникають чи-то при невиконанні ним обовязку вказати перевізника чи іншу особу відповідно до ст. А.4, чи-то у зв'язку з тим, що вказаний ним перевізник чи інша особа не могли прийняти товар в своє розпорядження у погоджений строк чи він сам не міг дати повідомлення відповідно до ст. В.7.
За приписами статті Б 6 базису поставки FCA покупець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту поставки товару відповідно до статті А 4, та нести додаткові витрати або за умови невиконання ним обов'язку зазначити перевізника або іншу особу відповідно до статті А 4, або тому, що зазначений ним перевізник або інша особа не змогла прийняти товар в своє розпорядження в установлений строк або він сам не зміг надати повідомлення відповідно до статті Б.7.
Продавець зобов'язаний з урахуванням застережень статті Б.6 нести усі витрати, зв'язані з товаром до моменту його постачання відповідно до пункту А.4, і оплатити, якщо це буде потрібно, усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних формальностей, які підлягають оплаті при експорті.
Таким чином, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів в редакції Інкотермс-2010 за умовами поставки FCA саме на покупця покладений обов'язок щодо здійснення оплати перевізнику.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що укладаючи договір транспортно-експедиторського обслуговування №12-1990-02 з Дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" та договір поставки з позивачем на умовах поставки FCA ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" взяло на себе зобов'язання щодо організації перевезення вантажу, які не були виконані належним чином. За умовами поставки FCA покупець (ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського") несе витрати, пов'язані з перевезенням та несе відповідальність є за вибраного ним перевізника.
При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, під час прямування вагонів на станції призначення в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) відбулися зміни щодо оператора спірних вагонів, що в подальшому і спричинило їх затримку та, як наслідок, нарахування плати за користування та збору за зберігання вагонів, які стягнуті з позивача на підставі рішень господарського суду та є заявлені ним як збитки в даному спорі.
Таким чином, оскільки обов'язок щодо забезпечення здійснення перевезення (в тому числі й оплата перевезення) покладена на покупця (ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"), а ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" понесені додаткові витрати у вигляді сплати плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та судових витрат через неналежне забезпечення ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" обов'язку зі здійснення організації перевезення (FCA згідно Інкотермс 2010 року), колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог
При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що вимога ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" про стягнення збитків заявлена лише до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського". Після залучення до участі у справі в якості відповідача-2 ТОВ "Інтерлізінвест", позивачем ні предмет, ні підстави позову не змінювались. З урахуванням підстав та предмету позову, заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в позові до відповідача-2 слід відмовити.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 904/2740/16 - без змін.
Головуючий - суддя Студенець В.І.
Судді: Палій В.В.
Селіваненко В.П.