04 липня 2017 року Справа № 911/597/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого
Алєєвої І.В. Рогач Л.І.
за участю представників:
прокуратуриВолошенюк О.Г. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України
позивачаЗагуменний В.В. - довіреність від 26.12.2016 р.
відповідачівКардаш М.О. - довіреність від 11.04.2017 р.
третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Качана Володимира Миколайовича
на постановувід 26.04.2017 Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 911/597/16 господарського суду Київської області
за позовомЗаступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України; 2) Державного підприємства "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт"
до Фізичної особи-підприємця Качана Володимира Миколайовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області
проусунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
У лютому 2016 р. Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт", за участю третьої особи - Білоцерківської райдержадміністрації (з урахуванням заяв про зменшення та уточнення позовних вимог від 09.08.2016 р. та від 09.02.2017 р., які прийняті судом) про зобов'язання ФОП Качана В.М. усунути перешкоди ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,8494 га розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а, та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу за рахунок відповідача паркану, який на ній розташований.
Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 84, 125, 126, 212, 152 Земельного кодексу України, норми Закону України "Про Збройні Сили України" обґрунтовані тим, що ДП МОУ "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 09.11.2000 р. серії І-КВ № 003659 є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 7,8035 га частина якої згідно із розпорядженнями Білоцерківської держадміністрації у 2007-2008 роках була вилучена з користування позивача та передана ФОП Качану В.М. під розміщення придбаних ним нежитлових приміщень та укладено 23.07.2008 р. договір оренди земельної ділянки площею 1,00 га.
Проте, постановою Київського окружного адміністративного суду Київської області від 16.03.2011 р. у справі № 2-а-6242/10/1070 вказані розпорядження Білоцерківської держадміністрації щодо розпорядження земельною ділянкою були скасовані, а у справі № 8/179-09 господарським судом визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 23.07.2008 р., укладений з Качаном В.М.
Прокурор зазначав, що на час подання позову відповідач продовжує незаконно використовувати земельну ділянку, закріплену за ДП МОУ "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт", відмежувавши її парканом, що вбачається з відповідних актів обстеження земельної ділянки та стало підставою для звернення до суду.
Ухвалами господарського суду Київської області від 09.08.2016 р. та від 21.11.2016 р. провадження у справі зупинялось у зв'язку із призначенням судової експертизи, яка проведена не була, а провадження поновлювалось ухвалами суду від 21.11.2016 р. та 20.01.2017 р., відповідно.
Рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2017 р. (судді: Колесник Р.М., Карпечкін Т.П., Чонгова С.І.) позовні вимоги задоволені повністю, зобов'язано ФОП Качана В. М. усунути перешкоди ДП МОУ "Білоцерківьке управління військово-будівельних робіт" у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,8494 га розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу за рахунок відповідача паркану виготовленого з залізобетонних плит розміром 4х2,2 в кількості 12 штук, довжиною 48 погонних метрів з тильної сторони пункту технічного обслуговування, з посиланням на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.
За апеляційною скаргою ФОП Качана В.М. Київський апеляційний господарський суд (судді: Скрипка І.М., Куксов В.В., Тищенко А.І.), переглянувши рішення господарського суду Київської області від 09.02.2017 р. в апеляційному порядку, постановою від 26.04.2017 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ФОП Качан В.М. подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права та прийняття рішень без з'ясування всіх обставин справи.
Скаржник зазначає, що ним, за часів перебування земельної ділянки в його правомірному користуванні, була у 2009 році огороджена і фактично використовувалась земельна ділянка площею 0,8688 га, з яких, як вірно встановлено судами, земельна ділянка площею 0,1506 га знаходиться під будівлями, що належать відповідачеві. Таким чином, вільною від будівель та споруд є земельна ділянка площею 0,7182 га, в той час, як позовні вимоги стосуються земельної ділянки площею 0,8494 га. При цьому, як зазначає скаржник, з травня 20012 року - часу визнання господарським судом недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.07.2008 р., орендна плата відповідачем не сплачується, до існуючої території СТО не було підключено електропостачання, що свідчить про невикористання відповідачем земельної ділянки.
Заявник касаційної скарги також не погоджується з висновками судів про те, що наявність залізобетонного паркану відповідача дійсно створює перешкоди у вільному користуванні земельною ділянкою позивачу, оскільки крім паркану відповідача земельна ділянка відмежована також й парканом з металевої сітки, що належить позивачеві.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні осбатвини:
- ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово - будівельних робіт" є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядковане Міністерству оборони України, яке у своїй діяльності керується Законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України і є структурним підрозділом Міністерства оборони України. Основні фонди, матеріальні цінності підприємства є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за підприємством на праві оперативного управління;
- 30.08.2000 р. рішенням 15 сесії 23 скликання Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" надано у постійне користування 7,8035 га землі для розміщення існуючої виробничої бази та адміністративної будівлі;
- 09.11.2000 р. на підставі вказаного рішення сільради ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" було видано Державний акт на право постійного користування землею 1 - КВ № 003659;
- на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2004 р., відповідачу належить на праві власності нерухоме майно, а саме: цегляна, залізобетонна адміністративно-побудова будівля площею 208,0 кв.м.; цегляна будівля ПТО з майстернями, площею 512,2 кв.м.; цегляна будівля складу площею 141,7 кв.м.; цегляна будівля котельні площею 4,0 кв.м., а згідно з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2008 р. за ФОП Качаном В.М. було визнано право власності на самочинно збудовані прибудови до існуючих будівель;
- 24.04.2007 р. Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області прийняла Розпорядження № 241 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7 га ФОП Качану В.М. під викуплені нежитлові будівлі в адміністративних межах Фурсівської сільської ради", яким надано дозвіл ФОП Качану В.М. на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право оренди земельної ділянки;
- 27.07.2007 р. розпорядженням № 435 Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області "Про внесення змін до пункту 1 розпорядження голови райдержадміністрації від 24.04.2007 р. № 241" було змінено орієнтовну площу земельної ділянки з 0,70 га до 1,00 га;
- 02.07.2008 р. розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 439 "Про передачу в оренду земельної ділянки" фактично вилучена із складу земель оборони ДП Міністерства оборони України Білоцерківське управління військово - будівельних робіт" земельна ділянка площею 1,00 га та надана в оренду ФОП Качану В.М. терміном на 10 років;
- 23.07.2008 р., на виконання вказаних розпоряджень райдержадміністрації, між ФОП Качаном В.М. та Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області було укладено договір оренди земельної ділянки № 40 терміном на 10 років.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 р. у справі № 2-а-6242/10/1070 визнано протиправним і скасовано розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 241 від 24.04.2007 р. "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що підтверджують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7 га ФОП Качану В.М. під викуплені нежитлові будівлі в адміністративних межах Фурсівської сільської ради" та визнано протиправним і скасовано розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області "Про передачу в оренду земельної ділянки" № 439 від 02.07.2008 р.
Крім того, як встановлено судами, протиправність припинення права землекористування ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" на спірній земельній ділянці площею 1,00 га, встановлена у справі № 8/479-08 якими відмовлено ФОП Качану В.М. в задоволенні позову до ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" про припинення землекористування на земельній ділянці та визнання права користування (оренди) земельною ділянкою за ФОП Качаном В.М.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.2012 р. у справі № 8/179-09 визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 40 від 23.07.2008 р., укладений між ФОП Качаном В.М. та Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області.
02.10.2015р. Білоцерківською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 574, яким припинена дія договору № 40 від 23.07.2008 р. оренди земельної ділянки площею 1,00 га та зобов'язано ФОП Качана В. М. зняти з реєстрації вказаний договір оренди.
Судами під час розгляду справи встановлено, що згідно з актом від 19.10.2015 р. обстеження використання земельної ділянки площею 7,8035 га, за адресою вул. Сквирське шосе, 231, м. Біла Церквав становлено, що земельна ділянка, яка закріплена на праві постійного користування землею для розміщення існуючої виробничої бази та адмінбудівлі підприємства відповідно до рішення 15 сесії 23 скликання Фурсівської сільської ради від 30.08.2000 (державний акт 1-КВ №003659) загальною площею 7,8035 га, використовується підприємством за призначенням.
Разом з цим, комісією встановлено, що частина вказаної земельної ділянки площею 1,0 га, на підставі договору оренди земельної ділянки № 40 від 23.07.2008 р. укладеного між Білоцерківською районною державною адміністрацією (розпорядження від 02.07.2008 №439) та ФОП Качаном В.М., використовується останнім для виробничої діяльності. Даний акт підписаний членами комісії у повному складі.
Відповідно до акта від 22.10.2015 р. перевірки фактичного використання земельної ділянки у військовому містечку № НОМЕР_1 (Гайок), яка перебуває у постійному користуванні ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт", проведеної на вимогу військової прокуратури Білоцерківського гарнізону, викладену у листі від 16.10.2015 р. № 2-3402 вих. 15, представниками КЕВ м. Біла Церква - начальником відділення експлуатації фондів та начальником гаража в присутності представника ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт", встановлено, що частина земельної площею близько 1 га знаходиться усередині ділянки площею 7,7539 га, відмежована парканом. Ділянку використовує під автобазу ФОП Качан В.М., який був присутній під час перевірки. На ділянці розташовані 4 будівлі колишнього 913 УНР МА (будівельна дільниця № 4 "КУМіБ") та будівля сторожової охорони, побудована підприємцем Качан В.М.
Згідно з актом від 04.04.2016 р. додаткової перевірки фактично наявних споруд та огорожі на території площею близько 1,0 га, яку використовує ФОП Качан В.М. в межах земельної ділянки Міністерства оборони України, яка входить до складу державного акта ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" за адресою м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231-а, встановлено, що розмір, конфігурація та межі ділянки визначалися підприємцем Качаном В.М. самостійно, встановлення додаткового паркану здійснювалось самовільно. Частина будівель на земельній ділянці, згідно з витягом "Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів" ФОП Качан В.М., не належать. З тильної сторони будівлі ПТО відмежована територія, частково залізобетонним парканом, частково металевою сіткою. Залізобетонний паркан (залізобетонні плити р/р 4х2.2 в кількості 12 шт.) довжиною 48 п.м. належить ФОП Качан В.М. паркан з металевої сітки довжиною 21,8 м.п. належить ДП МОУ “БУВБР”.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач від підпису акта від 04.04.2016 р. додаткової перевірки фактично наявних споруд та огорожі на території площею близько 1,0 га, яку він використовує в межах земельної ділянки Міністерства оборони України за адресою м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231-а відмовився, про що був складений додатковий акт.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора в інтересах Міністерства оборони України та ДП "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" про зобов'язання ФОП Качана В.М. усунути перешкоди ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,8494 га розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а, та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу за рахунок відповідача паркану, який на ній розташований, з посиланням, зокрема, на приписи статей 84, 125, 126, 212, 152 Земельного кодексу України, норми Закону України "Про Збройні Сили України".
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 406/2011, Міністерство оборони України є центральним органом влади і військового управління, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України (стаття 4 цього Закону) .
Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. № 1919 затверджено Положення "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", пунктом 3 якого передбачено, що повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.
Згідно зі статтею 13 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статтями 9,14 Закону України "Про збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Згідно зі статтею 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
У статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" також закріплено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483 затверджено Положення відведення земельних ділянок для потреб Збройних Сил України за змістом пунктів 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 якого відведення земельних ділянок для потреб Збройних Сил України проводиться на підставі рішень Рад, які в межах своєї компетенції надають в користування землі. Земельні ділянки для потреб Збройних Сил України надаються в постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. В рішенні про надання земель вказуються умови користування землею. Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами. За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, а також командирів військових частин - землекористувачів. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Згідно з частиною 2 статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 вказаного Кодексу встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
За приписами статей 125 та 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з положеннями статей 15, 16, 386, 391 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 212 вказаного Кодексу визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
За приписами статті 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, і відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані суду належні та допустимі докази на підтвердження права користування ним земельною ділянкою, розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а, площею 0,8494 га, на підставі визначених законодавством України правовстановлюючих документів.
При цьому, з посиланням на висновок судового експерта від 24.05.2016 р. № 07/20/16, складеного за результатами проведеного експертного земельно-технічного дослідження, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що площа земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а, закріплена за ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" на підставі Державного акта на право постійного користування землею I-КВ № 003659, що використовується відповідачем та не зайнята об'єктами нерухомого майна, належного відповідачу, становить 0,8494 га.
Судами також визнано необґрунтованими посилання відповідача на те, що вільною від будівель та споруд є земельна ділянка площею 0,7182га, а не площею 0,8494га, з урахуванням перебування будівель і споруд на земельній ділянці площею 0,1506 га, з посиланням також і на те, що відповідачем у своєму розрахунку не враховано площу земельної ділянки, яку займає самостійно встановлений ним залізобетонний паркан довжиною 48 погонних метрів.
Таким чином, враховуючи наявність скасованих розпоряджень Білоцерківської районної державної адміністрації від 24.04.2007 р. № 241 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7 га ФОП Качану В.М. під викуплені нежитлові будівлі в адміністративних межах Фурсівської сільської ради" та Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 02.07.2008 р. № 439 "Про передачу в оренду земельної ділянки" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 40 від 23.07.2008 р., судами встановлено, що не заперечується і самим відповідачем, використання ФОП Качан В.М. спірної земельної ділянки шляхом розташування на ній паркану за відсутності документів на підтвердження правомірного користування спірною земельною ділянкою, а відтак і правомірність заявлених вимог постійного землекористувача вказаною земельною ділянкою про усунення перешкод у його землекористуванні шляхом знесення паркану.
При цьому, як встановлено судами під час розгляду справи, посилання ФОП Качан В.М. на відсутність електропостачання на його об'єктах не свідчить про відсутність перешкод у користуванні ДП Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" належною йому земельною ділянкою.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, беручу до уваги приписи законодавства, судова колегія вважає правомірним висновок судів про задоволення позовних вимог, а судові рішення у справі вважає такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, а також такими, що зводяться до непогодження із судовими рішеннями.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 р. у справі № 911/597/16 та рішення господарського суду Київської області від 09.02.2017 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І. Алєєва
Л. Рогач