11.07.2017 Справа № 904/5183/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", м. Запоріжжя
до Приватного підприємства "ТЕХНОЛОГІЯ-2000", м. Кам'янське
про стягнення 1 067 900,79 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Секретар судового засідання Бойчук Ю.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 62 від 03.04.2017
від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 013 від 26.06.2017
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "ТЕХНОЛОГІЯ-2000" (далі - відповідач) про стягнення 1 067 900,79 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.03.2009, в частині здійснення оплати за користування майном.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2017 порушено провадження у справі № 904/5183/17, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 01.06.2017.
01.06.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 681 375,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 53 035,34 грн., 3% річних у розмірі 12 319,51 грн., пеню у розмірі 101 596,36 грн., а всього 848 327,17 грн.
Господарський суд розцінює подані письмові пояснення позивача від 01.06.2017 як заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з приписами п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.
01.06.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 01.06.2017 оголошено перерву до 14.06.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2017 продовжено строк розгляду спору до 12.07.2017 включно, відкладено судове засідання на 11.07.2017.
30.06.2017 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення щодо пені та клопотання щодо її зменшення.
11.07.2017 повноважний представник позивача у судовому засіданні зазначив про те, що сума основного боргу складає 676 245,96 грн., що підтверджує Акт звірки розрахунків №644 від 11.07.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 676 245,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 53 035,34 грн., 3% річних у розмірі 12 319,51 грн., пеню у розмірі 101 596,36 грн., а всього у розмірі 843197,17 грн.
В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав частково, просив суд зменшити розмір пені на 50 відсотків, розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості на шість місяців з оплатою рівними частинами.
У судовому засіданні 11.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
04.03.2009 між Відкритим акціонерним товариством "ДНІПРОЕНЕРГО", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (далі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "ТЕХНОЛОГІЯ-2000" (далі - відповідач, орендар) укладений Договір оренди цілісного майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 262 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування цілісний майновий комплекс (далі - майно), що знаходиться за адресою: місто Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вулиця Дніпробудівська, будинок 35.
За умовами п. 1.4 Договору орендодавець передає разом із цілісним майновим комплексом також інше майно, обладнання, механічні пристрої та інструменти.
Згідно з п. 1.5 Договору початкова переоцінена (відновлювальна) вартість всього орендованого майна складає 2 294 253,75 грн.
Майно надається орендарю для розміщення оптової бази металопрокату, лісо- пило-, будматеріалів, продовольчих та непродовольчих товарів, стоянки автотранспорту, надання автотехнічних послуг, послуг зберігання, виробництва металовиробів та будматеріалів (п. 2.1 Договору).
Як зазначено у п. 3.1. Договору, передача майна в оренду здійснюється протягом 5-ти робочих днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації даного договору на підставі підписаного у двосторонньому порядку акта прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан майна на дату передачі його орендарю, та який є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що орендна плата за перший місяць користування майном встановлюється в розмірі 40 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 666,67 грн., на підставі протоколу угоди про орендну плату, який є невід'ємною частиною цього договору. У розмірі щомісячної орендної плати враховано відшкодування витрат за користування земельною ділянкою.
З 01.08.2013, згідно Договору № 3 від 16.08.2013 про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.03.2009 за реєстром № 262, пункт 5.1 було викладено в наступній редакції: "Орендна плата за перший місяць користування майном встановлюється в розмірі 55 624,10 грн., в т.ч. ПДВ 9 270,68 грн., на підставі протоколу угоди про орендну плату, який є невід'ємною частиною цього договору."
Відповідно до п. 5.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, з наступним перерахунком при припинені договірних відносин, але не нижче орендної плати, вказаної у протоколі угоди про орендну плату.
Пунктом 6.3.5 Договору встановлено зобов'язання орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату незалежно від результатів своєї господарської діяльності.
За умовами п. 5.6 Договору розрахунки за оренду майна здійснюються орендарем в наступному порядку: авансовий платіж за п'ять днів до початку розрахункового місяця в розмірі 100% від суми, вказаної в Протоколі угоди про орендну плату; остаточна оплата з урахуванням авансового платежу протягом 5-ти банківських днів від дати підписання обома сторонами акта про надання права користування майном у місяці, що закінчився.
Згідно з п. 5.9 Договору орієнтовна сума договору становить 4 544 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 908 800,00 грн. (в редакції Договору №3 від 16.08.2013 про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.03.2009 за реєстром № 262).
Відповідно до п. 8.2.1. Договору, за прострочення платежів за оренду за п. 5.6 у вигляді сплати орендодавцю пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Зазначена норма починає діяти з місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому сторонами було підписано останній договір про залік зустрічних однорідних вимог і в повному обсязі проведено зарахування в рахунок орендної плати витрат на проведення капітального ремонту (п. 8.2.1 в редакції договору № 1 від 18.12.2009 про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.03.2009 за реєстром № 262).
Факт передачі майна в оренду за умовами Договору підтверджується актом приймання-передачі від 31.03.2009.
Між сторонами були укладені договори про внесення змін до Договору, а саме:
- Договір № 1 від 18.12.2009 про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.03.2009 за реєстром № 262, яким доповнено договір розділом щодо капітального ремонту, змінено умови нарахування пені за прострочення орендних платежів:
- Договір № 2 від 01.06.2012 про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.03.2009 за реєстром № 262, яким змінено найменування орендодавця в преамбулі Договору, внесено зміни щодо реквізитів останнього;
- Договір № 3 від 16.08.2013 про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.03.2009 за реєстром № 262, яким внесено зміни щодо обчислення строку дії договору, розміру орендної плати, орієнтовної суми договору, доповнено Договір протоколом угоди про орендну плату.
Як зазначає позивач з вересня 2016 року по березень 2017 року включно відповідачу були надані послуги з оренди, що підтверджується актами про надання права користування майном за вищезазначений період.
Позивач звертає увагу суду на те, що основна заборгованість за вказаний період, з урахуванням часткової оплати основного боргу, складає 676 245,96 грн., що підтверджується актами звіряння розрахунків № 634 станом на 12.05.2017 та № 644 станом на 07.07.2017. Відповідач не здійснив своєчасної та повної оплати орендних платежів, що є причиною виникнення спору.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, в частині своєчасної сплати орендних платежів, позивачем на підставі п. 8.2.1 Договору була нарахована пеня у розмірі 101 596,36 грн.
Крім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані інфляційні втрати у розмірі 53 035,34 грн. та 3% річних у розмірі 12 319,51 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 676 245,96 грн., пеню у розмірі 101 596,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 53 035,34 грн., 3% річних у розмірі 12 319,51 грн., а всього 843 197,17 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення основного боргу у розмірі 676 245,96 грн., просив суд зменшити розмір пені на 50 відсотків та розстрочити виконання рішення суду шляхом стягнення суми заборгованості протягом шести місяців рівними частинами.
В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що необхідність проведення капітального ремонту згідно із актом обстеження ділянки залізничної колії № 16 від 20.12.2012 та відповідне проведення зарахування в рахунок орендної плати витрат на його проведення зупиняє нарахування пені відповідно до пункту 8.2.1 договору оренди, викладеного в редакції згідно з договором № 1 про внесення змін від 18.12.2009.
Відповідач вказує на те, що останнє повне зарахування в рахунок орендної плати витрат на капітальний ремонт згідно з вищезазначеним актом обстеження не здійснено, у зв'язку з чим норма про нарахування пені не діє.
За таких обставин, на думку відповідача, нарахування пені за оспорюваний період є таким, що порушує умови договору.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 676 245,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:
- Наявність заборгованість підтверджується актами про надання права користування майном (а.с. 53, 55, 57, 60, 63, 65, 67, 69);
- Заборгованість також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків № 634 станом на 12.05.2017, який підписаний та скріплений печаткою відповідача;
- На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечувалися факт надання йому позивачем майна у строкове платне користування за умовами Договору у період з вересня 2016 року по березень 2017 року та наявність у нього заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 676 245,96 грн., а також не надано доказів здійснення оплати цих платежів.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 53 035,34 грн. та 3% річних у розмірі 12 319,51 грн., розрахунок яких судом був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
За приписами п. 8.2.1 в редакції договору № 1 від 18.12.2009 про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.03.2009 за реєстром № 262, за прострочення платежів за оренду за п. 5.6 у вигляді сплати орендодавцю пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку за Договором щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, позивачем на підставі п. 8.2.1 в редакції договору № 1 від 18.12.2009 про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.03.2009 за реєстром № 262 та ст. 231 ГК України була нарахована пеня у розмірі 101596,36 грн.
Після перерахунку, проведеного господарським судом в системі "Законодавство", відповідно до вимог чинного законодавства України, пеня складає 101 596,19 грн.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).
Господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 20 % від належної до стягнення суми, що буде становити суму пені - 81 276,95 грн. При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, суд виходить з наступного:
По-перше, відповідач здійснив часткову оплату основного боргу.
По-друге, розмір заявленої до стягнення суми пені (з урахуванням проведеного судом перерахунку) значно перевищує розмір збитків позивача з огляду на недоведеність останніх, що в розумінні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України є достатньою (винятковою) підставою для зменшення розміру належної до сплати неустойки.
По-третє, крім пені позивач також нарахував інфляційні втрати та 3% річних, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.
Господарський суд не бере до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з таких підстав.
18.12.2009 сторони підписали договір № 1 про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу, яким доповнили договір оренди розділом 61 "Капітальний ремонт майна" та внесли зміни до пункту 8.2.1. Договору щодо порядку нарахування пені, де вказано: "Орендар несе відповідальність за даним договором за прострочення платежів за оренду за пунктом 5.6. у вигляді сплати орендодавцю пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Зазначена норма починає діяти з місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому сторонами було підписано останній договір про залік зустрічних однорідних вимог і в повному обсязі проведено зарахування в рахунок орендної плати витрат на проведення капітального ремонту".
Зі змісту розділу 61 договору № 1 про внесення змін вбачається, що здійснення капітального ремонту за рахунок орендаря та порядок подальшого зарахування витрат на проведення капітального ремонту в рахунок орендної плати передбачено лише за актом технічного обстеження майна від 27.03.2009. Проведення капітального ремонту з подальшим зарахуванням в рахунок орендної плати по будь-яким іншим актам технічного обстеження умовами договору не передбачено. Таким чином, аналіз пунктів 61.2. - 61.4. Договору дає підстави стверджувати, що пункт 8.2.1 починає діяти з місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому сторонами було підписано останній договір про залік зустрічних однорідних вимог по акту технічного обстеження майна від 27.03.2009.
Також, відповідно до пункту 3 договору № 3 від 16.08.2013 сторони погодили викласти пункт 61.2 Договору в наступній редакції:
- "61.2. У відповідності з актом від 27.03.2009 технічного обстеження цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Дніпропетровська область м.Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, 35, орендар за умови обов'язкового попереднього погодження з орендодавцем виконує за свій рахунок, із залученням самостійно визначеного підрядника, капітальний ремонт будівель і споруд, розташованих на території цілісного майнового комплексу, самостійно приймає та сплачує виконані роботи з наступним правом на відшкодування понесених витрат шляхом зарахування цих витрат в рахунок орендної плати.
У відповідності з актом від 20.12.2012 технічного обстеження ділянки залізничних шляхів № 16 (інв. № U10053), розташованого за адресою: Дніпропетровська область м.Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, 35, орендар за погодженням орендодавця виконує за свій рахунок, із залученням самостійно визначеного підрядника, капітальний ремонт ділянки відрізком 135 погонних метрів залізничних шляхів № 16 (інв. № U10053), розташованих на території цілісного майнового комплексу, самостійно приймає та оплачує виконані роботи з наступним правом на відшкодування понесених витрат шляхом зарахування цих витрат в рахунок орендної плати.".
З доданих сторонами до матеріалів справи доказів вбачається, що на підставі пунктів 61.2. - 61.4. Договору сторонами було укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 30.11.2011 (остання) і витрати відповідача з капітального ремонту по акту технічного обстеження майна від 27.03.2009 зараховані в рахунок орендної плати.
Інших документів, які б підтверджували підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог між сторонами після 30.11.2011 відповідачем не надано. Складання комісією позивача акту технічного обстеження дільниці залізничного шляху від 20.12.2012, про що йдеться в договорі № 3 про внесення змін, не є свідченням укладання сторонами угоди про залік зустрічних однорідних вимог. Крім того у справі відсутні докази виконання приватним підприємством "Технологія-2000" робіт з ремонту залізничного шляху і стрілочного переводу, про які йдеться в акті від 20.12.2012.
Враховуючи вищевикладене, норма про нарахування пені (пункт 8.2.1. договору) почала діяти і її дія триває до теперішнього часу, а заперечення відповідача щодо вимог про стягнення пені відхиляються судом.
Викладене є підставою для задоволення позову частково.
За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 12647,96 грн., оскільки 843 197,00 грн. (загальний розмір задоволених позовних вимог) х 12647,96 грн. (сума судового збору, що підлягає сплаті з урахуванням зменшення позовних вимог) / 843 197,17 грн. (заявлені (зменшені) позовні вимоги) = 12 647,96 грн.
Також суд звертає увагу, що відповідно до приписів ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сума судового збору, переплаченого позивачем в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог (16 018,51 грн. (сплачений за платіжним дорученням № 320846 від 24.04.2017) - 12 647,96 грн. (сума судового збору, що підлягає сплаті з урахуванням зменшення позовних вимог) = 3 370,55 грн.), підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Враховуючи інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, а також значний розмір стягуваних сум, які є додатковими виплатами, беручи до уваги часткову оплату відповідачем заборгованості зі сплати орендних платежів за період вересень 2016 року - березень 2017 року, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення на 3 місяці рівними частинами до кінця кожного місяця.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "ТЕХНОЛОГІЯ-2000" (51914, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 30815216) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, код ЄДРПОУ 00130872) суму заборгованості у розмірі 676 245,96 грн. (шістсот сімдесят шість тисяч двісті сорок п'ять гривень 96 коп.), інфляційні втрати у розмірі 53 035,34 грн. (п'ятдесят три тисячі тридцять п'ять гривень 34 коп.), 3% річних у розмірі 12319,51 грн. (дванадцять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 51 коп.), пеню у розмірі 81276,95 грн. (вісімдесят одна тисяча двісті сімдесят шість гривень 95 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 647,96 грн. (дванадцять тисяч шістсот сорок сім гривень 96 коп.).
В решті позову - відмовити.
Розстрочити виконання рішення на 3 місяці рівними частинами до кінця кожного місяця.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.07.2017
Суддя ОСОБА_4