Справа № 750/8479/15-ц Провадження № 22-ц/795/1429/2017 Головуючий у I інстанції -Коверзнев В. О. Доповідач - Шитченко Н. В.
Категорія - цивільна
11 липня 2017 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Шитченко Н.В.,
суддів - Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,
із секретарем - Зіньковець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
Рішенням від 07 червня 2017 року Деснянський районний суд м. Чернігова позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задовольнив у повному обсязі. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 36795,10 грн та вирішив питання судових витрат.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судовий розгляд справи відбувся без участі відповідача, у зв'язку з чим остання була позбавлена можливості скористатися своїми процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 27, 31 ЦПК України.
ОСОБА_1 зазначає, що банком всі розрахунки заборгованості надані, виходячи із суми кредиту 10000 грн, проте саме такої суми у банківській установі вона не отримувала. Також їй не зрозумілий розрахунок боргу, зокрема, що саме означає «прострочене тіло кредиту в розмірі 6208,62 грн». Оскільки справа була розглянута без її участі, вона була позбавлена можливості надати докази погашення заборгованості по кредиту та відсоткам.
До початку судового засідання відповідач надала письмову заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням її адвоката ОСОБА_2 у відпустці. Проте, жодних доказів на підтвердження причин неможливості явки її представника надано не було, отже, апеляційний суд позбавлений можливості дійти висновку про поважність причин неявки сторони відповідача та задовольнити заявлене клопотання. Крім цього, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи і вказуючи в апеляційній скарзі на бажання скористатись особисто наданими процесуальними правами, ОСОБА_1 також не з'явилась до апеляційного суду і не повідомила взагалі про поважність причини своєї неявки. З урахуванням тривалості часу, який розглядається даний спір, апеляційний суд вважає надане до апеляційного суду клопотання намаганням затягнути розгляд даної цивільної справи, а отже процесуальним зловживанням сторони відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи не були спростовані правильність розрахунку кредитної заборгованості, безпідставне збільшення відсоткової ставки з 29 % до 36 % річних та неповідомлення про збільшення ліміту кредитної лінії, а обставини щодо порушення позичальником умов кредитного договору, в свою чергу, повністю доведені позивачем наданими письмовими доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, та правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли між сторонами.
У справі встановлено, що відповідно до укладеного 26 жовтня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 договору на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки банк надав відповідачеві кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 100000 грн, та на день укладення цього договору встановив ліміт кредитної лінії у сумі 10000 грн, із щомісячною оплатою за користування кредитними коштами за узгодженими сторонами тарифами, з якими погодилась відповідач, про що свідчить її підпис (а.с. 3-4).
Умовами договору (п. 1.3) визначено також, що банк може самостійно змінювати розмір ліміту кредитної лінії, при цьому сторони погодили, що у даному випадку Додаткова угода до договору про зміну ліміту кредитної лінії сторонами не складається.
При укладенні договору позичальник отримала вичерпну інформацію відносно умов та предмету договору, жодних застережень щодо умов кредитування та вартість кредиту у неї не виникло.
З боку позивача умови кредитного договору були виконані у повному обсязі і надано позичальнику кредитні кошти. ОСОБА_1 умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків не виконувались, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 36795,1 грн, яка складається із: тіло кредиту - 20674,39 грн, прострочене тіло кредиту - 6208,62 грн, заборгованості за відсотками - 9912,09 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується наданим банком розрахунком (а.с. 7).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Беручи до уваги наведені норми, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», оскільки позичальником умови кредитного договору виконувались неналежно, що зумовило звернення банку до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом.
Відповідно до положень ст. 60 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заявником не надано жодних доказів у справі, які б дозволили колегії суддів зробити висновок про недостовірність або сумнівність зробленого позивачем розрахунку кредитної заборгованості, отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути взяті до уваги.
Так, не заслуговують на увагу апеляційного суду твердження ОСОБА_1 щодо неотримання у банківський установі кредиту в сумі 100000 грн, оскільки висновок про надання відповідачу такої саме суми коштів ні позивач, ні суд першої інстанції не робили. ОСОБА_1 лише відкривалась у банку відновлювальна кредитна лінія на загальну суму 100000 грн з встановленням певного ліміту, про що вказано у рішенні суду першої інстанції, а розрахунок заявленого до стягнення боргу позивачем проведений виходячи з тієї суми кредитних коштів, якими користувалась відповідач (а.с. 7).
Пунктом 3.6 укладеного між сторонами кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний щомісяця у строки, визначені Правилами, здійснювати погашення обов'язкового мінімального платежу (ОМП), складові якого зазначаються у Тарифах. У вказаних Тарифах на обслуговування платіжних карток (Тарифний пакет «Кредитна картка № 1) (а.с. 4 зворот) вказано, що ОМП складається із: частки обов'язкового погашення тіла кредиту, нарахованих процентів за кредит, тощо. Оскільки відповідач погашення обов'язкового мінімального платежу не здійснювала, до її заборгованості входить, в тому числі, і прострочене тіло кредиту в сумі 6208 грн 62 коп.
Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом розгляд справи проведений з порушенням процесуальних норм, враховуючи наступне.
Пунктом 1 ст. 169 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
В матеріалах справи наявне поштове відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1, згідно якого остання належним чином була повідомлена про дату та час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 142). Жодних заяв або клопотань про неможливість явки або відкладення судового засідання, яке призначалось на 07 червня 2017 року, від сторони відповідача не надходило. До апеляційної скарги також не було додано доказів на підтвердження поважності неявки відповідача у судове засідання. Разом з тим, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надати письмові пояснення або заперечення з приводу заявлених до неї позовних вимог, проте, таких звернень до районного суду матеріали справи також не містять.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу у відсутності належним чином повідомленого відповідача з дотриманням вимог ст.ст. 74, 76, 169 ЦПК України.
Крім цього, подаючи до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення, відповідач вже вказувала на неправильність розрахунку заборгованості позивача та надавала квитанції про сплату нею кредитних коштів. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, вказані доводи ОСОБА_1 перевірив і констатував, що банком враховано платежі відповідача на суму, що є більшою, ніж та, що складається з наданих нею квитанцій на оплату боргу. Інших квитанцій про оплату кредиту ОСОБА_1 до апеляційної скарги не додала, а отже доводи про те, що судом першої інстанції не було досліджено суттєві факти, які прямо впливають на обсяг позовних вимог, є безпідставними.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: