Cправа № 737/573/17
Провадження № 1-кс/750/1649/17
13 липня 2017 року м. Чернігів
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , вивчивши клопотання старшого слідчого Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017270160000199 від 05.07.2017 року, -
13.07.2017 року до Деснянського районного суду м. Чернігова, відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 10.07.2017 року, надійшло клопотання старшого слідчого Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_2 від 06.07.2017 року про арешт майна, яке погоджено прокурором Куликівського відділу Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , в якому, з метою забезпечення можливого цивільного позову, слідчий просить накласти арешт на: автомобіль марки ВАЗ 217130-114-01ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2011 р., номер шасі НОМЕР_2 , тип транспортного засобу легковий універсал- НОМЕР_3 , власником кого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 01.07.2011 Чернігівським ВРЕР, є ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 ; причеп ПВ 01 Б, реєстраційний номер НОМЕР_5 , рік випуску 2008 р., номер шасі НОМЕР_6 , тип транспортного засобу причіп легковий- НОМЕР_3 , власником якого, згідно свідоцтва прореєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого 11.03.2009 Чернігівським ВРЕР, є ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 ; велосипед зеленого кольору, власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 .
Вивчивши клопотання про арешт майна з доданими до нього документами, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України (зі змінами внесеними згідно із Законом №772-VIII від 10.11.2015) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом абзацу 2 частини 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Проте, слідчий, вказуючи у поданому клопотанні, що таке майно підлягає арешту з метою забезпечення можливого цивільного позову, у порушення вказаних вище вимог закону, жодних доказів на підтвердження існування взагалі такого позову, та наявності його обґрунтованого розміру, суду не надав.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, тоді як жодних доказів, якими обґрунтовується зазначене, суду також надано не було.
Крім того, у клопотанні слідчим зазначено, що на вищевказаному автомобілі з причепом та велосипеді збереглися сліди вчинення кримінального правопорушення, по яким необхідно проведення криміналістичних експертиз, проте останнім не наведено підстав, з яких слід вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, можливість використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, та з наданих матеріалів не слідує, що вказані об'єкти є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки відповідні документи про таке відсутні.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначені документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Разом з тим, слідчий у поданому клопотанні, в порушення п.3 ч.2 ст. 171 КПК України, не вказує конкретні факти і не надає докази того, що власником велосипеду зеленого кольору, є саме ОСОБА_5 , а тому відсутнє належне правове мотивування означеного клопотання.
До того ж, слідчий у поданому клопотанні не вказує на виконання саме якого завдання ним таке клопотання було подане, та не надає доказів на підтвердження існування обставин, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Однак, слідчий в резолютивній частині клопотання просить накласти арешт на автомобіль, причеп та велосипед, не вказуючи в який саме спосіб, передбачений п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України, такий необхідно накласти.
Суд звертає увагу й на те, що подане старшим слідчим Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_2 клопотання погоджене прокурором Куликівського відділу Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , проте, відповідно до долученої до матеріалів клопотання копії витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування за №12017270160000199 від 05.07.2017 року, такий прокурор, як ОСОБА_3 , що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва такого, в ньому відсутній, що унеможливлює визначення його, як належного процесуального документу, розгляд якого обумовлений дотриманням відповідних процесуальних строків, та взагалі ставить під сумнів законність такого документа. Крім того, слід зазначити, що у вищевказаному витягу, долученому слідчим до матеріалів клопотання, взагалі відсутній будь-який інший прокурор, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в кримінальному провадженні за №12017270160000199 від 05.07.2017 року.
Враховуючи, що слідчим під час звернення до суду грубо порушені норми процесуального закону, котрі стосуються вирішення питань пов'язаних із заходами забезпечення кримінального провадження (ст. ст. 2, 9, 40, 170, 171 КПК України) зазначені вище, таке клопотання є незаконним, а в діяннях прокурора, який погодив дане клопотання та повинен здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та виявляти такі порушення, суд вбачає невиконання останнім своїх обов'язків відповідно до вимог ст. 36 КПК України.
Недодержання зазначених вимог є підставою для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, що випливає зі змісту ч.3 ст. 172 КПК України.
З урахуванням наведеного, клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 172 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_2 про арешт майна - повернути прокурору Куликівського відділу Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 для усунення недоліків.
Встановити строк для усунення недоліків - 72 години.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1