Справа № 728/1259/17
2-о/728/58/17
13 липня 2017 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Лободи Н.В.
за участі секретаря - Кирути Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи - Красилівська сільська рада Бахмацького району Чернігівської області, Бахмацький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, у якій просить встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.м.т. Слов»яносербську Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Встановлення даного факту в судовому порядку обґрунтоване необхідністю належної реєстрації смерті ОСОБА_2, який помер на території, яка є тимчасово окупованою територією України, оскільки оформити належним чином факт смерті та отримати свідоцтво про смерть чоловіка у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території України заявник не має можливості, з огляду на те, що документи, що свідчать про смерть чоловіка видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому ці документи не створюють правових наслідків відповідно до ч.3 ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Учасники провадження в судове засідання не з»явилися, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, заявник та представник Бахмацького районного відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Судом на підставі ч.2 ст. 197 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із свідоцтвом про одруження від 07.03.2001 року, виданим Слов»яносербським райвідділом реєстрації актів громадянського стану Луганської області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 є чоловіком заявниці ОСОБА_1 (а.с.4).
Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Слов»яносербського районного управління юстиції Луганської області 15.10.2008 року, батьками вказаної особи, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 року, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.5).
Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.06.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_4 року в с.м.т. Слов»яносербськ Слов»яносербського району Луганської області помер ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявник надала свідоцтво про смерть від 13.06.2017 року, видане на території, яка є тимчасово окупованою територією України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень (а.с.8).
Згідно з ч. 3 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені та смерть. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, укладення та розірвання шлюбу, зміна імені та смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Оцінюючи надані заявником документи про смерть ОСОБА_2, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про смерть особи, виданого установою, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки суд розуміє, що можливість збору доказів смерті особи на окупованій території може бути істотно обмежена, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 57-64, 197, 212-215, 234, 235, 256, 257-1, 367 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи - Красилівська сільська рада Бахмацького району Чернігівської області, Бахмацький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року в с.м.т.Слов»яносербськ Слов»яносербського району Луганської області.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги через Бахмацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.
Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода