11-сс/775/223/2017(м)
264/3158/17
11-сс/775/223/20157м)
264/3158/17-к
Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 липня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
цивільних позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу цивільних позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого суді Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06 липня 2017 року про відмову у задоволенні їх клопотання про арешт майна за кримінальним провадженням № 42013051000000043, внесеним до ЄРДР 29.04.2013 р. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, -
Слідчим СВ Кальміуського ВП МВП ГУНП у Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42013051000000043 29.04.2013 р. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України за фактом шахрайства посадових осіб ПАТ «ММК ім.Ілліча», які шляхом обману заволоділи акціями орендарів Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча.
29 червня 2017 р. цивільні позивачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулися до суду з клопотанням про арешт майна, для забезпечення цивільного позову, заявленого в рамках кримінального провадження. Просили накласти арешт на реєстраційну ліквідаційну справи ПрАТ «Ілліч-Сталь», на акції ПрАТ «Ілліч-Сталь» та на інші акції, якими воно володіє, накласти арешт на всі лицеві рахунки ПрАТ «Ілліч-Сталь». Посилалися на те, що в рамках кримінального провадження ними було подано цивільний позов до ПрАТ «Ілліч-Сталь» та ПАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки внаслідок шахрайських дій посадових осіб вказаних підприємств було незаконно проведено приватизацію ПАТ «ММК ім.Ілліча» та заволодіння корпоративними правами і майном підприємства. ПрАТ «Ілліч-Сталь» несе майнові зобов'язання по сплаті часток учасникам орендного підприємства «ММК ім.Іллча». На даний час для забезпечення позовних вимог необхідним є накладення арешту на все підприємство ПрАТ «Ілліч-Сталь».
Ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя у задоволенні клопотання цивільних позивачів про арешт майна було відмовлено.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно скасувати. Зазначають, що суд поверхово розглянув їх клопотання про арешт майна, не зважив те, що досудове розслідування проводиться не тільки за ст. 190 ч. 4 КК України, а ще і за ст. 225, 233, 235,353,364,365,366, внесеними до ЄРД за №12016050800002845, 12016050800002846, 12016050800002847 від 19.11.2016 р. Вважають безпідставними висновки суду про те, що кримінальне провадження здійснюється лише за фактом незаконного заволодіння акціями іншого підприємства -ПАТ « ММК ім. Ілліча», а не на ПРАТ « Ілліч - Сталь».
Вислухавши доповідача, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які просили апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При постановленні рішення слідчий суддя правильно керувався ст. 170 КПК України, за якою арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати що воно є доказом злочину , підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, втрати, відчуження та ін.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення
(цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Таке майно повинно відповідати критеріям, зазначеним в ст. 167 ч.2 КПК України, а саме якщо є достатні підстави вважати, що воно 1) підшукано, виготовлено, пристосовано чи використано як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберігли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схилення особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, в тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно ст. 173 ч.2 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів , що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння;4) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову; 5) наслідки арешту майна для інших осіб; 6) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На думку колегій суддів, слідчий суддя за результатами розгляду клопотання слідчого навів в ухвалі переконливі доводи про те, що майно зазначене у клопотанні цивільних позивачів не відповідає критеріям, передбаченим ст. 170, 167 КПК України, реєстраційні та ліквідаційні справи підприємства не відносяться до категорії майна , яке можна було б відчужувати, звернути на них стягнення в рахунок відшкодування шкоди, ризиків втрати цих документів заявники також не навели, оскільки документи стосовно реорганізації підприємства зберігаються в установленому законом порядку. Матеріали судового провадження не містять даних про те, що документи, на які ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили накласти арешт визнані слідством речовими доказами за ст. 100 КПК України, а також даних про розмір шкоди яка підлягає відшкодуванню заявникам, якщо вона була заподіяна, відомостей про висунуту підозру будь-кому з посадових осіб підприємства чи іншим особам. Доводи, наведені цивільними позивачами в клопотанні про накладення арешту на майно ПрАТ «Ілліч-Сталь» також обґрунтовано визнані судом безпідставними, оскільки такі вимоги не відповідають вимогам розумності та співмірності щодо законних інтересів інших осіб господарчої діяльності підприємства та його працівників.
Всі наведені доводи у сукупності, проаналізовані судом, колегія суддів вважає обґрунтованими, такими що свідчать про відсутність майнових ризиків та ризиків знищення речей та документів, які були предметом розгляду клопотання про арешт майна, апеляційні твердження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не спростовують наведених висновків та не можуть вплинути на постановлення іншого процесуального рішення за їх клопотанням.
Керуючись ст.405,407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого суді Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06 липня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання цивільних позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про арешт майна - залишити без зміни.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Судді: