22-ц/775/415/2017(м)
265/865/17
Головуючий в 1 інстанції Міхєєва І.М.
Доповідач Лопатіна М.Ю.
Категорія 27
Іменем України
12 липня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Лопатіної М.Ю.
суддів Принцевської В.П., Биліни Т.І,
при секретарі Зал Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2017 року,
В лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі: ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що відповідно до укладеного договору без номера від 20 січня 2011 року, ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 31 грудня 2016 року в загальній сумі 35 319,92 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 3243,12 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 26 742,79 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3175,92 грн., а також штрафів в розмірі 500грн.(фіксована частина) та 1658,09 грн. (процентна складова).
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 20 січня 2011 року, що утворилась станом на 31 грудня 2016 року в сумі 16 950,00 грн. В решті позову відмовлено. Розподілено судові витрати, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1600,00 грн..
З вказаним судовим рішенням не погодився позивач та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом та задовольнити позов в цій частині в повному обсязі, а в решті - рішення залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо незаконності підвищення банком відсоткової ставки, з огляду на те, що умови кредитного договору, укладеного між сторонами, встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни тарифів, зокрема відсоткової ставки за користування кредитними коштами, шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору і ця процедура була банком дотримана.
Представник позивача, діюча за довіреністю ОСОБА_2, в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Відповідач у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що між сторонами 20 січня 2011 року був укладений кредитний договір без номера, у відповідності до умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 3600,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, що встановлені договором.
Після укладення зазначеного договору банком застосовувалась процентна ставка за користування кредитними коштами в розмірі 20,40 % річних, з 01 вересня 2014 року позивач підвищив процентну ставку, в результаті чого вона склала 34,80 % річних; з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року - проценти за користування кредитом нараховувались банком в розмірі 43,20 % річних.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 порушував узяті на себе зобов'язання за кредитним договором та не сплачував своєчасно тіло кредиту та відсотки за його користування, є підстави для стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками за користування кредитом та пені за порушення грошового зобов'язання.
Разом з тим місцевий суд виходив з того, що спосіб збільшення банком відсоткової ставки не відповідає вимогам закону, а тому проценти за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача за ставкою, передбаченою сторонами під час укладення кредитного договору.
Відмовляючи у стягненні пені за період з 14 квітня 2014 року, суд керувався положеннями статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно якої на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Погодитись з висновками суду першої інстанції в частині часткової відмови у стягненні відсотків за користування кредитом не можна з огляду на наступне.
Оскільки судове рішення оскаржується тільки в частині стягнення відсотків, в решті рішення суду апеляційним судом не перевірялось.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону в частині часткової відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків не відповідає.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі, та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що 20 січня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір без номера, який складається з Анкети-заяви останнього, Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку.
ОСОБА_3 -заяви ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та згоден з наданими йому в письмовому вигляді Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, що складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (п.4 Анкети-заяви).
Згідно з пп. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. ОСОБА_3 договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, установленого банком.
Під час дії кредитного договору, укладеного між сторонами, кредитний ліміт банком змінювався. Так, 30 грудня 2011 року кредитний ліміт складав 300,00 грн., в той же день він був збільшений банком до 3600,00 грн., 11 грудня 2013 року - знижений до 3130,00 грн., а 01 вересня 2014 року знижений до 34,80 грн. (а.с. 4-5, 109).
У відповідності до Тарифів банку, які також є складовою кредитного договору, укладеного між сторонами, клієнт користується кредитними коштами з базовою процентною ставкою у місяць в розмірі 1,70 % ( 20,40 % річних), яка нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів в році, а також зобов'язаний погашати заборгованість в розмірі 7% заборгованості, але не менш ніж 50 грн. та не більш ніж залишок боргу до 25 числа кожного місяця, який йде за розрахунковим (а.с.7).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Кредитору забороняється збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за кредитним договором (або встановлений кредитним договором порядок сплати змінюваної процентної ставки) за відсутності згоди на це позичальника.
Як роз'яснено у п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному ч.6 ст.1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить ст.1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (не укладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Згідно Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, які є складовою кредитного договору, укладеного між сторонами, розмір винагороди за послуги банку, є невід'ємною частиною договору. Перелік може змінюватися та доповнюватися, про що клієнт повідомляється у відповідності з цими Умовами (п.1.1.1.91). Винагорода банку сума зобов'язань держателя платіжної картки з оплати установлених банком тарифів, в тому числі процентів за користування кредитом (п.1.1.1.17).
Крім того, банк має право проводити зміни тарифів а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням, без попереднього повідомлення клієнта (п.1.1.3.2.3 Умов та Правил).
Згідно п. 1.1.3.2.9 Умов та Правил, банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активації додаткових послуг, контактних даних, Умов та Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості по кредиту, про акції, що проводяться банком тощо) встановлювати контакт з клієнтом, використовуючи різні канали зв'язку: направлення SMS-повідомлень на мобільний телефон клієнта; авторизація за допомогою мобільного телефону і ОТР-паролю; поштовий лист; телеграма; повідомлення по електронній пошті; повідомлення в банкоматах та терміналах самообслуговування; друкувати на чеках терміналів; інші засоби комунікації .
Крім того, клієнт банку зобов'язаний отримувати виписки про стан карткового рахунку та про операції, що проводяться по картрахунку (п.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг).
Згідно п. 1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі незгоди зі зміною Правил та/або Тарифів банку, позичальник зобов'язується звернутись до банку для розірвання договору та погасити заборгованість, що виникла перед банком, в тому числі заборгованість, що утворилась протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю.
Отже, з огляду на умови даного кредитного договору, укладеного між сторонами, можна дійти висновку, що сторони погодили змінюваний тип процентної ставки за користування кредитом та порядок повідомлення позичальника про її зміну. При цьому ОСОБА_1, підписавши Анкету-заяву, погодився з такими умовами, розміром процентів за користування кредитом та порядком його зміни.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, ухвалюючи рішення про зменшення розміру заборгованості по процентам за користування кредитом, суд не використав процесуальні можливості згідно із наведеною нормою закону і не запропонував позивачеві надати всі наявні докази, що призвело до помилкового висновку про те, що змінюючи процентну ставку за кредитним договором, банк не додержався установленої цим договором процедури повідомлення позичальника.
Представником позивача, за його клопотанням, в суді апеляційної інстанції до матеріалів справи були долучені виписка по особовому рахунку відповідача, роздруківка SMS - повідомлень про підвищення процентної ставки за кредитом на номер телефону клієнта та накази банку про зміну тарифів банку (а.с.93-109).
Так, згідно наказів Дирекції банку №СП-2014-6915682 від 18 серпня 2014 року про зміну тарифів банку у зв'язку із зміною ринкової ситуації, збільшення процентної щомісячної ставки відбулось до 2,90% ( 34,80% річних) з 01 вересня 2014 року та №СП-2015-6552838 від 18 лютого 2015 року про зміну тарифів банку у зв'язку із зміною ринкової ситуації, процентна щомісячна ставка була збільшена до 3,60 % (43,20 % річних) з 01 квітня 2015 року ( а.с. 93-100).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, у відповідності до даних наказів з часу укладення договору відповідачу до сплати нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 20,40 % річних, з 01 вересня 2014 року - 34,80% річних, з 01 квітня 2015 року за ставкою 43,20% річних, в результаті розмір заборгованості по процентам за користування кредитом станом на 31 грудня 2016 року становить 26 742,79 грн. (а.с.4-5).
Банк виконав умови договору та завчасно за 15 днів проінформував відповідача про зміну відсотків по кредиту шляхом направлення SMS - повідомлень на номер клієнта, про що свідчать копії витягів про їх відправлення від 15 серпня 2014 року та 15 березня 2015 року (а.с. 101-102). В свою чергу, відповідач свій обов'язок з отримання виписок про стан карткового рахунку та про операції, що проводяться по картрахунку не виконав (п.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг), а також не пред'явив вимоги банку щодо незгоди з підвищенням процентної ставки та розірвання кредитного договору.
Отже, враховуючи викладене, збільшення розміру процентної ставки ПАТ КБ «Приватбанк» відбулось у строки та спосіб, що передбачені кредитним договором.
Однак, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про неправомірність підвищення банком процентної ставки за користування кредитом.
Крім того, місцевий суд необґрунтовано виходив з того, що закріплене в договорі право банку змінювати процентну ставку є несправедливою умовою, оскільки правила зміни відсоткової ставки, погоджені сторонами, не встановлюють дискримінаційні положення стосовно споживача, зокрема, утримують вимоги до банку щодо завчасного повідомлення позичальника про зміну відсоткової ставки, а також можливості у останнього заявити про свою незгоду зі змінами та розірвати договір.
Таким чином, підстав вважати незаконним нарахування позивачем процентів за користування кредитом відповідачу за підвищеними ставками у справі не вбачається, тому позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 26 742,79 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на наведене, оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо безпідставної відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою, а тому, рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнутої суми заборгованості за кредитним договором, який повинен дорівнювати 30 385,91 грн. та складатись з тіла кредиту в сумі 3243,12 грн., процентів за користування кредитними коштами в сумі 26 742,79 грн. та пені в сумі 400 грн.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені банком і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1760,00 грн..
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2017 року в частині розміру стягнутої суми заборгованості за кредитним договором змінити.
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 20 січня 2011 року, яка складається з тіла кредиту в сумі 3243,12 грн., процентів за користування кредитними коштами в сумі 26 742,79 грн. та пені в сумі 400 грн., всього 30 385,91 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1760,00 грн..
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: