13 липня 2017 року Житомир справа № 806/1758/17
категорія 6.2
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 23.0 га на території Брусилівської селищної раби Брусилівського району (бувшої Водотиївської сільської ради) згідно клопотання від 24.04.2017;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 23.0 га на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району (бувшої Водотиївської сільської ради) згідно клопотання від 24.04.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 квітня 2017 року звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 23 га. з земель резерву та запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років. Вказав, що за результатами розгляду даного клопотання на адресу позивача надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23 травня 2017 року №Г-6133/0-4929/6-17, яким йому повідомлено, що в поданому пакеті документів відсутня будь-яка інформація стосовно бажаного строку оренди на вказану у клопотанні ділянку. На думку позивача, відмова відповідача не є належним чином мотивованою.
Позивач в судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні та вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився. подав до суду заяву про розгляд справи в письмовому провадженні та письмові заперечення. В обґрунтування свого заперечення зазначив, що при розгляді звернення діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією, законами України та підзаконними нормативно правовими актами.
Суд вважає за можливе розгляд справи проводити у порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 квітня 2017 року ОСОБА_1 подано до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 23.0 га з земель резерву та запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, яке було зареєстроване у Головному управлінні Держгеокадастру у Житомирській області.
Додатками до клопотання вказано: доручення, лист від 14.04.2017, графічні матеріали, копії паспорта та ідентифікаційного коду (а.с. 6).
Відповідач листом від 23 травня 2017 року №Г-6133/0-4929/6-17 повідомив ОСОБА_2 про те, що в поданому пакеті документів відсутня будь-яка інформація стосовно бажаного строку оренди на вказану у клопотанні ділянку. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало визначитися з строком дії оренди та повторно звернутися з клопотанням відповідного змісту (а.с. 7).
Не погоджуючись із наданою відповідачем відповіддю та вважаючи, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області проявляє протиправну бездіяльність шляхом ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до статті 14 Основного Закону, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно зі ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частиною другою статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
За змістом частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).
Згідно зі ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області подано клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 23,0 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області за результатами розгляду вказаного клопотання листом від 23.05.2017 №Г-6133/0-4929/6-17 повідомило ОСОБА_1 про те, що не в змозі задовольнити таке клопотання, оскільки, в такому клопотанні не визначено строку оренди такої земельної ділянки, що протирічить вимогам ч.1 ст.93 Земельного кодексу України.
Проте, твердження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не відповідає обставинам справи, оскільки, в клопотанні позивача від 24.04.2017 вказано бажаний строк оренди земельної ділянки - 49 років.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що оскаржувана відповідь Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.05.2017 №Г-6133/0-4929/6-17 не містять підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, за наявності яких можливо було б відмовити позивачам у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою, тобто не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 23.0 га на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району (бувшої Водотиївської сільської ради) згідно клопотання від 24.04.2017, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню у такій формі, яка обрана позивачем.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.04.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 23.0 га на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району (бувшої Водотиївської сільської ради), з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.05.2017 №Г-6133/0-4929/6-17 в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 23.0 га з земель резерву та запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2017 року у відповідності до вимог Земельного кодексу України та з урахуванням обставин, встановлених у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л.А.Шуляк