06 липня 2017 року м.Житомир справа № 806/1645/17
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шуляк Л.А.,
секретар судового засідання Алексюк Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення 17871,47 грн.,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з перерахованої йому суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 21 календарний рік податку з доходів фізичних осіб та військового збору;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з перерахованої йому суми одноразової грошової компенсації за неотримане речове майно податку з доходів фізичних осіб та військового збору;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу протиправно утримані з суми одноразової грошової допомоги разі звільнення з військової служби за 21 календарний рік податок з доходів фізичних осіб в сумі 6775,30 грн. та військовий збір в сумі 564,61 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу протиправно утримані з суми одноразової грошової компенсації за неотримане речове майно податок з доходів фізичних осіб в сумі 9721,44 грн. та військовий збір в сумі 810,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що наказом від 28 лютого 2017 року №8 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 8 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини (наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років). Одноразова грошова допомога у зв'язку зі звільненням позивачу була нарахована в сумі 37640,56 грн., а фактично виплачена в сумі 30300,65 грн. оскільки, відповідачем неправомірно утримано з суми грошової допомоги податок з доходів фізичних осіб в сумі 6775,30 грн. та військовий збір в сумі 564,61 грн. Крім того, грошова компенсація за неотримане речове майно становила 54007,99 грн., але фактично виплачена в розмірі 43476,43 грн., тому що відповідачем неправомірно утримано з цієї суми податок з доходів фізичних осіб в сумі 9721,44 грн. та військовий збір в сумі 810,12 грн. Позивач вважає, що відповідач, утримавши податок з доходів фізичних осіб та військовий збір при виплаті грошового забезпечення, порушив законодавство України, а тому за захистом своїх прав звернувся з вказаним позовом до суду.
Позивач в судове засідання з'явився. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити його адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, письмових заперечень не надав.
Дослідивши надані позивачем документи та доводи викладені в адміністративному позові, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 24 березня 2017 року командира Військової частини НОМЕР_3 м.Житомира ОСОБА_1 , відповідно до пункту 8 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" через сімейні обставини (наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років). З 24 березня 2017 року вважати його таким, що справи та посаду здав та вибув у другу частину щорічної основної відпустки за 2016 рік в м.Житомир по 28 квітня 2017 року. З 28 квітня 2017 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 та всіх видів забезпечення (а.с.10).
Листом від 12.06.2017 №943 тимчасово виконуючий обов'язки командира Військової частини НОМЕР_1 надав відповідь на звернення ОСОБА_1 про те, що сума нарахованої одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби становить 37640,56 грн., утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 6775,30 грн., військовий збір у сумі 564,61 грн., фактично перерахована сума позивачу складає 30300,65 грн. Також, зазначив, що позивачу сума нарахованої грошової компенсації за неотримане речове майно становить 54007,99 грн., з вказаної суми утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 9721,44 грн., військовий збір у сумі 810,12 грн., тому фактично перерахована позивачу сума склала 43476,43 грн. (а.с.13).
Не погодившись з такими діями відповідача по утриманню з нього податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 січня 2005 року №17), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.
Згідно пунктів 3 - 5 цього Порядку (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, МНС, податкової міліції.
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Тобто, така компенсація здійснюється у розмірі фактично сплаченого податку на доходи фізичних осіб, що утримується з доходів такої категорії громадян, та в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених основними розпорядниками коштів у Державному бюджеті України.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, на день виключення зі списків особового складу військової частини звільненому з військової служби військовослужбовцю має бути виплачено грошове забезпечення.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом "Грошове забезпечення військовослужбовців".
Виходячи з наведеного випливає, що позивач має право на виплату компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення при звільненні з військової служби, а тому така сума підлягає стягненню з відповідача.
Посилання відповідача на втрату позивачем права на таку компенсацію, оскільки він з 29.04.2017 не має статусу військовослужбовця, суд відхиляє, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день виключення зі списків особового складу і проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача.
З огляду на викладене, дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з перерахованих ОСОБА_1 сум одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 6775,30 грн. та грошової компенсації за неотримане речове майно податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9721,44 грн. є протиправними.
Що стосується утримання з виплачених позивачеві сум військового збору, то суд зазначає наступне.
Законом України від 31 липня 2014 року №1621-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" підрозділ 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України доповнено пунктом 16-1, яким було передбачено, що тимчасово, до 01 січня 2015 року встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені у пункті 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Таким чином, оскільки військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах і не є найманими працівниками, а проходять військову службу, тому грошове забезпечення, яке вони отримують, не відповідає визначенню заробітної плати і вказані доходи не оподатковувалися військовим збором.
Разом з цим Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01 січня 2015 року, було внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, згідно з якими оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України. Об'єктом оподаткування військовим збором визначено доходи, зазначені в статті 163 Податкового кодексу України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу.
Відтак, оскільки доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця включалися до оподатковуваного доходу як інші доходи, такі виплати оподатковувалися військовим збором на загальних підставах.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 07.03.2017 №806/4936/15.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з ОСОБА_1 військового збору при виплаті одноразової грошової допомоги в сумі 5564,61 грн. та при виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 810,12 грн. та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 виплатити вказані вище утримані суми військового збору не підлягають задоволенню.
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивач належними доказами підтвердив правомірність частини своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстави для висновку про повну правомірність дій відповідача.
Керуючи статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з перерахованих ОСОБА_1 сум одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за неотримане речове майно податку з доходів фізичних осіб.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 утриманий податок з доходів фізичних осіб з сум одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 6775 (шість тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 30 коп. та грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 9721 (дев'ять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 44 коп.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст постанови виготовлено: 13 липня 2017 р.