10 липня 2017 року м. Житомир справа № 806/1138/17
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черняхович І.Е.,
секретар судового засідання Господарчук І.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представник відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання розглянути заяву,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, викладеній у листі від 01.03.2017 №М-11695/0-2052/6-17 неправомірними.
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 16.02.2016 ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області та прийняти законне рішення за наслідками розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач у грудні 2016 року звернувся до відповідача з заявою на отримання земельної ділянки у власність на території Троковицької сільської ради Черняхівського району, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Проте, відповідач листом відмовив позивачу у отриманні вказаної земельної ділянки. ОСОБА_3 вважає, що його права та законні інтереси порушенні, а тому звернувся до суду за їх захистом.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив, що під час розгляду поданих позивачем документів було виявлено, що зазначена земельна ділянка накладається на ґрунтову дорогу, яка передбачена для проїзду до інших земельних ділянок. Відтак, з метою раціонального використання земель, відповідачем було відмовлено у розроблення проектної документації на земельної ділянки у власність та запропоновано визначитись з іншим розміщенням земельної ділянки. Представник відповідача зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області діяло у відповідності до чинних нормативно - правових актів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення у розгляді справи, суд з'ясував наступне.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858), Постановою Кабінету Міністрів України про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.01.2015 №15 (далі - Положення №15).
Судом встановлено, що 16.12.2016 ОСОБА_3 звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадасту у Житомирській області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області (а.с. 42). Проте, відповідач листом від 01.03.2017 №М-11695/0-2052/6-17 відмовив позивачу у наданні дозволу (а.с. 12 - 13). Зокрема, у вказаному листі зазначено, що зазначена земельна ділянка накладається на ґрунтову дорогу, яка передбачена для проїзду до інших земельних ділянок. Відтак, з метою раціонального використання земель, відповідачем було відмовлено у розробленні проектної документації на земельну ділянку та запропоновано визначитись з іншим розміщенням земельної ділянки. Аналогічна позиція була викладена в листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 28.04.2017 №29-6-0.334-4858/2-17 на запит представника позивача (а.с. 28 - 29).
Крім того, листом Держаної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.03.2017 №31-28-0.27-3998/2-17 на скаргу ОСОБА_3 від 28.02.2017 вх. №4171/0/15-17 повідомлено, що Головне управління Держгеокадастру розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному законодавством (а.с. 14).
Одними з принципів земельного законодавства (відповідно до пунктів б, г статті 5 Земельного кодексу України) є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.
Положеннями пункту б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності розмірі для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно підпункту 31 пункту 4 Положення №15 визначено, що Держгеокадастру відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Положеннями частини 3 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Статтею 59 Закону №858 передбачено, врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає в прогнозуванні та забезпеченні комплексного розвитку соціальної та інженерної інфраструктури території.
Врахування приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування, у тому числі на умовах оренди, земельних ділянок і в захисті їхніх прав на землю.
Як вбачається з довідки Виконавчого комітету Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області № 1002 від 03.07.2017, на земельній ділянці, яка планується для відведення фактично будь яка дорога відсутня (а.с. 37). Проте, з викопіювання з планово - картографічних матеріалів Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області видно, що на земельну ділянку, на яку претендує позивач, накладена ґрунтова дорога.
Відповідно до абзацу 7 Закону №858, масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об'єктами, об'єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об'єктами тощо).
Таким чином, вході судового розгляду було встановлено, що спірна земельна ділянка розділена ґрунтовою дорогою, а тому у разі передання її одним масивом у користування позивачу можливе порушення прав та законних інтересів власників або користувачів інших земельних ділянок. Відтак, спірна земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об'єктами, об'єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву). Отже, якщо розташування земельної ділянки не відповідає схемі землеустрою - економічних обґрунтувань використання та охорони земель, у затвердженому законом порядку, передача такої землі не можлива.
Отже, позовна вимога щодо визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що виразилися у відмові в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, викладеній у листі від 01.03.2017 №М-11695/0-2052/6-17 - не підлягає задоволенню.
Оскільки відповідач, відмовляючи ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, діяв в межах чинного законодавства, - позовна вимога щодо повторного розгляду заяви від 16.02.2016 ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання розглянути заяву - відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І.Е.Черняхович
Повний текст постанови виготовлено: 13 липня 2017 р.