Єдиний унікальний номер 227/244/17 Номер провадження 22-ц/775/1028/2017
Єдиний унікальний номер 227/244/17
Номер провадження 22-ц/775/1028/2017
Головуючий у 1 інстанції Тимофєєва Г.Л. Доповідач Біляєва О.М.
Категорія 30
11 липня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Біляєвої О.М.,
суддів Кішкіної І.В., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Ротар Я.Б.,
прокурора Сєрової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області, Добропільського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України; треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування скарги зазначає, що відмовляючи у позові, суд не урахував визнання відповідачем відділом державної виконавчої служби Добропільського районного управління юстиції неправомірності дій державного виконавця щодо стягнення аліментів у іншому розмірі, ніж був визначений судом. Діючим законодавством, а саме ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, не передбачено необхідність оскарження дій державного виконавця до пред'явлення позову про відшкодування шкоди. Не є правильним висновок суду про недоведеність факту заподіяння моральної шкоди, оскільки недоотримання позивачем грошових коштів у зв'язку з неправильним стягненням аліментів, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя, є належним доказом.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.
Прокурор Сєрова Н.С. просила відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені. Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.
Колегія суддів під час розгляду справи в апеляційному порядку перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, і дійшла висновку щодо відхилення апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби (п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах").
У справі встановлено, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на двох дітей: дочку ОСОБА_5, народження 20 жовтня 2004 року, і сина ОСОБА_6, народження 27 вересня 2009 року, у розмірі 1/6 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 3 жовтня 2012 року до повноліття дітей (ас. 8-9). На підставі вказаного рішення 21 листопада 2012 року видано виконавчий лист № 2/0514/1987/2012, у зв'язку з цим 14 грудня 2012 року відкрито виконавче провадження, а 20 грудня 2012 року - звернуто стягнення на заробітну плату боржника (ас. 10-11, 13, 14).
Згідно з листом відділу ДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції № 3419 від 24 квітня 2015 року, у постанові про звернення стягнення на доходи боржника було помилково зазначено розмір стягнення 33% (ас. 17).
У зв'язку з набранням законної сили рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2015 року про зміну розміру аліментів з 1/6 на 1/3 частину доходів боржника виконавчий лист № 2/0514/1987/2012 відкликаний.
На підставі звернення ОСОБА_1 Добропільський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 08 липня 2016 року визначив суму переплати за виконавчим листом № 2/0514/1987/2012 - 31007 грн 63 коп. (ас. 23-24).
Постановою в.о. начальника Добропільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 09 листопада 2016 року дії старшого державного виконавця ВДВС ОСОБА_3 при примусовому виконанні зазначеного виконавчого документа визнані неправомірними в частині допущення технічної помилки (ас. 26-28).
У наступному постановою начальника Добропільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про проведення перевірки виконавчого провадження від 15 березня 2017 року скасовано розрахунок від 08 липня 2016 року, яким визначений розмір переплати; постанову про результати перевірки виконавчого провадження від 09 листопада 2016 року; зобов'язано старшого державного виконавця Курган Н.Р. перевірити правильність відрахувань підприємством із заробітної плати ОСОБА_1 (ас. 114-116).
На час розгляду справи правильність відрахувань підприємством із заробітної плати ОСОБА_1 не перевірена.
Крім того, у частині другій статті 82 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було закріплено право боржника оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 рішення, дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання виконавчого документа № 2/0514/1987/2012 в установленому законом порядку не оскаржував; дії державного виконавця або його постанова про звернення стягнення на заробітну плату позивача протиправними компетентним органом не визнавались.
Відтак, встановивши обставини у справі, належно оцінивши надані сторонами докази та з урахуванням норм ст. 1173 ЦК України, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення сум відшкодування майнової і моральної шкоди, зокрема у визначеному позивачем розмірі, з державного бюджету України через Головне управління Казначейства у Донецькій області.
Доводи апеляційної скарги (неврахування судом визнання відповідачем відділом державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного управління юстиції неправомірності дій державного виконавця щодо стягнення аліментів у іншому розмірі, ніж був визначений судом; що діючим законодавством, а саме ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, не передбачено необхідність оскарження дій державного виконавця до пред'явлення позову про відшкодування шкоди) не спростовують висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, оскільки факт завдання шкоди, у тому числі розмір шкоди, має бути підтверджений належними і допустимими доказами.
Крім того, колегія суддів відхиляє довід скарги про неправильність висновку суду про недоведеність факту заподіяння моральної шкоди. Посилання ОСОБА_1 на те, що недоотримання позивачем грошових коштів у зв'язку з неправильним стягненням аліментів, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя, є належним доказом, безпідставні, оскільки зазначені обставини не свідчать про вину Добропільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у заподіянні такої шкоди, яка має бути доведена у встановлений законом спосіб.
Установивши, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскарженого рішення; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М.Біляєва
Судді І.В.Кішкіна
ОСОБА_7