Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 липня 2017 р. Справа №805/1825/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., при секретарі судового засідання Филиппенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” (далі - Підприємство) у якому просили стягнути адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 633 093,22 гривень та пеню у сумі 22 238,88 гривень.
Зазначали, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік має було працевлаштовано 115 осіб (інвалідів), проте, фактично, працевлаштовано 53 особи. Посилаючись на те, що у 2016 році Підприємством не виконані приписи Закону України від 27 квітня 1991 року № 875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон № 875) щодо створення належної кількості робочих місць для інвалідів, а адміністративно - господарські санкції, визначені Законом, добровільно не сплачені просили стягнути з Підприємства адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 633 093,22 гривень та пеню у сумі 22 238,88 гривень.
Відповідач проти позову не заперечує, просив розглянути справу без його участі.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі.
Відповідно до приписів статті 33 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.
Згідно з частиною восьмою статті 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
Згідно із статтею 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Державне підприємство “Шахта ім. М.С. Сургая” зареєстроване в якості юридичної особи, код за ЄДРПОУ 40695853, зареєстровано у Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
За інформацією, яка надана Фондом, у 2016 році Підприємством до Фонду надано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік повинно було бути працевлаштовано 115 інвалідів, проте, фактично, працевлаштовано 53 інвалідів.
На підставі цього, позивачем здійснено розрахунок суми позову щодо стягнення з Підприємства адміністративно-господарських санкцій та пені за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 4 655 332,10 гривень.
Згідно Інформації за показниками звіту за формою 10-ПІ, станом на 16 січня 2017 року на Підприємстві загальна кількість працівників складала 2 878 осіб. Працевлаштовано інвалідів 53 особи при нормативі 115 осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство надало суду довідку від 01 червня 2017 року, відповідно до якої підтверджено факт наявності заборгованості за адміністративно-господарськими санкціями у розмірі 4 633 093,22 гривень. Крім того, відповідачем зазначено, що заперечення щодо адміністративного позову відсутні. Таким чином, відповідач фактично визнав адміністративний позов.
За таких обставин, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цього позову. При цьому виходить з такого.
Відповідно до преамбули Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон № 875) цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
У відповідності до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 18 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.
Відповідно до статті 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що на відповідача покладено лише обов'язок створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості, у порядку, встановленому законодавством.
Суд зазначає, що доказів на підтвердження здійснення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів та щодо пошуку інвалідів для працевлаштування відповідачем, в т.ч. інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів (звіт форми № 3-ПН) до суду не надано.
Відповідно до статті 51 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.
Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. Суд приймає визнання адміністративного позову відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-20, 69-72, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” (код ЄДРПОУ 40695853) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13492430) адміністративно - господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році, у розмірі 4 633 093 (чотири мільйони шістсот тридцять три тисячі дев'яносто три) гривні 22 копійки та суму пені у розмірі 22 238 (двадцять дві тисячі двісті тридцять вісім) гривень 88 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Аляб'єв І.Г.