Єдиний унікальний номер 233/2056/17 Номер провадження 22-ц/775/1254/2017
Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Азевич В.Б.
Категорія 27
12 липня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Азевича В.Б.,
суддів: Мальованого Ю.М., Тимченко О.О.,
за участю секретаря Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2017 року, -
06 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно з договором без номеру від 03.03.2009 року, укладеним між банком і відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 1 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов цього договору він складається з заяви позичальника, довідки про умови кредитування, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою. Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, у зв'язку із чим станом на 28.02.2017 року утворилася заборгованість в сумі 11 187,74 грн., яка складається: 1 274,72 грн. - заборгованість за кредитом; 8 904,08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 508,94 грн. - штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, банк просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вважає, що суд першої інстанції незаконно відмовив у позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності. На думку позивача, суд неповно, не всебічно та не об'єктивно дослідив всі обставини справи, не надав належної оцінки доказам у справі, існуванню невиконаних обов'язків відповідача перед банком по сплаті заборгованості, та не врахував строк дії картки та користування карткою. Так, відповідачу ОСОБА_2 під час укладення договору видавалась картка № 5577212901485329 строком дії 12/11 - до останнього дня грудня 2011 року, по закінченню дії якої надавалась картка № 5211537409699811 строком дії 11/15 - до останнього дня листопада 2015 року, що не було спростовано відповідачем у справі. Тобто, вважав, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду в межах строків загальної позовної давності у 3 роки відповідно до ст. 257 ЦК України.
Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву з клопотанням розглянути справу за відсутності представника банку.
Відповідач просив відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.03.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір без номеру, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 1 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до умов цього договору він складається з Заяви, якою ОСОБА_2 виявив бажання оформити на своє ім'я кредитну картку у ПриватБанку, Умов і правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на це підписом у заяві.
При укладенні договору сторони керувались частиною 1 ст. 634 ЦК України.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що стороною відповідача не спростовано.
В порушення умов договору, ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач кредитні зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 28.02.2017 року позивачем нарахована заборгованість в розмірі 11 187,74 грн., яка складається з: 1 274,72 грн. - заборгованість за кредитом; 8 904,08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 508,94 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості останнє внесення суми в рахунок погашення кредиту було здійснене відповідачем 30.03.2014 року, в той час як позивач звернувся до суду 06 квітня 2017 року, тобто із пропуском строку позовної давності, питання про його поновлення не ставив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом з порушенням строку позовної давності, про застосування якої відповідачем було заявлено клопотання.
З вказаним висновком суду першої інстанції можна погодитися, з огляду на таке.
У справі, яка переглядається, суд встановив, що 03 березня 2009 року відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою, згідно з якою позичальник отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» з базовою процентною ставкою 2,5 % на місяць і на залишок заборгованості (або 30% на рік) (а. с. 35).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Про застосування позовної давності відповідач заявив клопотання, подавши відповідну заяву від 12.06.2017 року (а. с. 42).
Висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13.
Відповідно до цього висновку для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Аналогічна правова позиція щодо початку перебігу позовної давності викладена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.
Зокрема, Верховний Суд України зазначив, що оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Оскільки за умовами договору (а. с. 38) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у сумі 7% від суми заборгованості до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи (а. с. 5 зворотня сторінка та а. с. 56), останній місячний платіж відповідач сплатив 30.03.2014 року, а банк звернувся до суду з позовом 06.04.2017 року, то висновок суду першої інстанції про звернення банку з позовом поза межами позовної давності є обґрунтованим.
У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції не бере до уваги довід апеляційної скарги щодо обчислення початку перебігу позовної давності, починаючи з останнього дня листопада 2015 року.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.
Отже, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.Б. Азевич
Судді: Ю.М. Мальований
ОСОБА_3