Єдиний унікальний номер 242/3874/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1020/2017
Головуючий у 1 інстанції Пирогова Л.В.
Доповідач Тимченко О.О.
Категорія 52
13 липня 2017 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Тимченко О.О.,
суддів: Корчистої О.І., Хейло Я.В.
за участю секретаря: Яворського О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_2, на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2015 року позивач звернувся до суд з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 06 березня 2012 року між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 26-Н/12/24/ЮО-KL. За умовами кредитного договору ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай» відкрито відновлювальну кредитну лінію в доларах США, в межах якої позичальнику надано кредитні кошти в сумі 20 000 000,00 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором між банком та відповідачем було укладено договір поруки від 06.03.2012 року із змінами та доповненнями. Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим станом на 30 червня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 23 135 150 доларів США 72 центи та 8 367 500 грн. 04 коп., із яких: заборгованість за кредитною лінією - 19 973 750,00 доларів США, проценти за користування кредитною лінією - 3 151 400,72 доларів США, пеня з прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією - 5 714 450,68 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією - 2 653 049,36 грн. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором 26-Н/12/24/ЮО-KL від 06 березня 2012 року в сумі 23 135 150 доларів США 72 центи та 8 367 500 грн. 04 коп. та судові витрати.
Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ Сбербанк ( раніше ПАТ«Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_1, третя особа: ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість за кредитним договором № 26-Н/12/24/ЮО-KL від 06 березня 2012 року у розмірі 23 135 150 доларів США 72 центи та 8 367 500 грн. 04 коп., яка складається із заборгованості за кредитною лінією у розмірі 19 973 750 доларів США 00 центів; процентів за користування кредитною лінією у розмірі 3 161 400 доларів США 72 центи, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією у розмірі 5 714 450 грн. 68 коп., пені за прострочення повернення заборгованості за відсотками у розмірі 2 653 049 грн. 36 коп. та судові витрати у розмірі 3 654 грн.
З зазначеним рішенням не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки на час розгляду справи був зареєстрований у м. Київ та не отримував жодного повідомлення. Також судом не враховано, що дана справа не підсудна Селидівському міському суду Донецької області. Вважає, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме наявності суми боргу в зазначеному розмірі. Судом не досліджено ту обставину, що відповідач не отримував вимогу про дострокове погашення кредиту, а вона була йому лише направлена. Також судом не враховано, що за цим кредитним договором було укладено декілька договорів поруки, а тому вважає, що підстави для стягнення суми заборгованості за кредитним договором у повному обсязі з нього як з солідарного боржника відсутні. Судом також не перевірено наявність у банку ліцензії на здійснення операції з валютними цінностями та не перевірено строк дії поруки.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник третьої особи - в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), яка мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам рішення суду у повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позичальник належним чином не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитною лінією, процентів за користування кредитною лінією, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, пені за прострочення повернення заборгованості за відсотками.
Проте повність погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 06.03.2012 року між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 26-Н/12/24/ЮО-KL, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 20 000 000,00 доларів США.
Відповідно до п. 1.1 умов кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором.
У порушення умов договору, відповідач зобов'язання належним чином не виконав в наслідок чого станом на 30 червня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 23 135 150 доларів США 72 центи та 8 367 500 грн. 04 коп., із яких: заборгованість за кредитною лінією - 19 973 750,00 доларів США, проценти за користування кредитною лінією - 3 151 400,72 доларів США, пеня з прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією - 5 714 450,68 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією - 2 653 049,36 грн. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором 26-Н/12/24/ЮО-KL від 06 березня 2012 року в сумі 23 135 150 доларів США 72 центи та 8 367 500 грн. 04 коп.
Згідно до ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай» за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 06.03.2012 року із змінами та доповненнями, відповідно до п. 4.1 якого боржник (ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай)» та поручитель (ОСОБА_1О.) відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно ч. 1, 2 статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки .
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.
У зв'язку з порушенням боржником строку погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 8.3 договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши позичальнику 10 квітня 2015 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 20 квітня 2015 року.
Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя
Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.
Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову», як умови чинності поруки.
Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі 6-53цс14.
Оскільки днем, встановленим кредитором для дострокового погашення кредиту, є 20 квітня 2015 року,а банк подав позов до суду 10 вересня 2015 року, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за кредитним договором пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідача не провинений сплачувати заборгованість за кредитним договором в повному обсязі, як солідарний боржник, є безпідставним. Як вбачається з матеріалі цивільної справи кожен з поручителів окремо поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник. Згідно п. 5.1.1 ст. 5 Договору поруки від 06 березня 2012 року, у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором 1, Основним договором 2 кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя. Так вимога була направлена відповідачу 27 квітня 2015 року (т. 1 а. с. 58,59).
Згідно з пунктом 8.3 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості, а також інші права, передбачені законодавством України та кредитним договором, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених договором.
10 квітня 2015 року у зв'язку з невиконанням ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай» своїх зобов'язань за кредитним договором і наявністю заборгованості станом на 27 березня 2015 року ПАТ «Сбербанк» надіслало повідомлення-вимогу до ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай» про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом протягом 10 календарних днів з дня відправлення повідомлення. Граничний строк виконання цього зобов'язання, установлений банком - 20 квітня 2015 року (т. 1 а.с. 50-57).
27 квітня 2015 року ПАТ «Сбербанк» надіслало ОСОБА_1 повідомлення - вимогу про погашення протягом 10 днів з дня відправлення йому повідомлення простроченої заборгованості всієї боргової суми за кредитним договором. (т.1 а.с. 58-71).
Вищевказана заборгованість ні ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай», ні ОСОБА_1 в установлений для виконання строк не була сплачена.
10 вересня 2015 року банк пред'явив до ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 30 червня 2015 року, з урахуванням процентів за кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про порушення правил підсудності, оскільки згідно ч. 9 ст. 110 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). На момент звернення банком до суду останнім відомим місцем проживання відповідача є адреса : м. Донецьк, вул. Артема, 92/24, що відноситься до Ворошиловського району міста Донецька. Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 Селидівському міському суду Донецької області відзначена підсудність справ Ворошиловського районного суду Донецької області.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом 1 інстанції не перевірено наявність у позивача ліцензії на здійснення операції з валютними цінностями, оскільки на офіційному сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=17175451) є ліцензія на здійснення ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» операцій з валютними цінностями. Тобто дана інформація є загальновідомою та не потребує доказування.
Розмір заборгованості, підтверджується наданим позивачем розрахунком, який відповідає умов укладеного кредитного договору, та не був спростований відповідачем.
Тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитною лінією у розмірі 19 973 750 доларів США 00 центів; процентів за користування кредитною лінією у розмірі 3 161 400,72 доларів США є вірним, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги, щодо розгляду справи у відсутність відповідача, який не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, а також, що судом першої інстанції не було з'ясовано його місце реєстрації, яке він змінив двічі у 2015 році.
Статтею 77 ЦПК України визначений обов'язок сторони та іншої особи, які беруть участь у справі, повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Тобто саме відповідач повинний був повідомити суд про зміну місця проживання, а матеріали справи такого повідомлення не містять, тому у суду першої інстанції повідомляв відповідача за зазначеним у позовній заяві зареєстрованим місцем проживання.
Факт розгляду справи у відсутності відповідача не впливає на висновки суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог і враховуючі те, що відповідачем суду апеляційної інстанції не надано будь - яких інших доказів, які спростовують висновки суду, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Між тим апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з відповідача пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 14 квітня 2014 року по 30 червня 2015 року .
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Отже, при обчисленні розміру стягуваної заборгованості за кредитними договорами з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, суди повинні враховувати вимоги статі 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 березня 2017 року у справі № 6-2879цс16
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р до зазначених населених пунктів належить Донецьк.
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.
Згідно із пунктом 1 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1, який був зареєстрований у м. Донецьку з 15 липня 2008 року до 12 серпня 2015 року, нарахована пеня за прострочення повернення заборгованості за Кредитною лінією за період з 04 лютого 2014 року по 25 січня 2015 року у розмірі 5714450 грн.68коп., та пеня за прострочення сплати процентів за користування Кредитною лінією за період з 19 квітня 2014 року по 25 січня 2015 року у розмірі 2653049грн.36 коп. Таким чином є підстави для застосування вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до стягнення пені за період з 14 лютого 2014 року.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що необхідно стягнути з відповідача пеню за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, нараховану за період з 04 лютого 2014 року по 13 квітня 2014 року у розмірі 33 881 грн. 78коп., в іншій частині позовні вимоги про стягнення пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3654,00грн (т. 1 арк.спр.4).
Враховуючи, що апеляційний суд задовольнив позовні вимоги частково в загальній сумі 23 135 150 доларів США 72 центи (що на момент подання позову складало 508279261грн.32коп.) + 33 881грн.78коп, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог у розмірі 3 595,06грн.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 14 квітня 2014 року по 30 червня 2015 року - скасувати.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 листопада 2015 року в частині визначення загальної суми заборгованості, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією та судового збору - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Сбербанк» заборгованість за кредитним договором № 26-Н/12/24/ЮО-KL від 06 березня 2012 року у розмірі 23 135 150 (двадцять три мільйони сто тридцять п'ять тисяч сто п'ятдесят) доларів США 72 центи та 33 881 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 78 коп. , яка складається із заборгованості за кредитною лінією у розмірі 19 973 750 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот сімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят) доларів США 00 центів; процентів за користування кредитною лінією у розмірі 3 161 400 (три мільйони сто шістдесят одна тисяча чотириста) доларів США 72 центи. та пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, нарахованої за період з 04 лютого 2014 року по 13 квітня 2014 року у розмірі 33 881 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн.78коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Сбербанк» судовий збір у розмірі 3 595(три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн.06коп.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: