233 № 233/3301/17
13 липня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С.
за участю секретаря Колеснікової М.М.,
особи, які брали участь у справі:
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту народження особи, -
Заявник, ОСОБА_2, 10 липня 2017 року звернувся до Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області з заявою про встановлення факту народження дитини 22 червня 2017 року у м. Макіївка Донецької області - тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, матір'ю якої є його дочка ОСОБА_3. У заяві вказано, що ОСОБА_3 22 червня 2017 року у медичному закладі м. Макіївка Донецької області народила дитину жіночої статі. Але у зв'язку з тим, що факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, вони не можуть отримати свідоцтво про народження в органах ДРАЦС. З метою державної реєстрації своєї онуки, просив суд встановити факт народження дитини жіночої статі, ОСОБА_1, яка народилась 22 червня 2017 року у м. Макіївка Донецької області - на тимчасово окупованій території, матір'ю якої є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьком дитини просив у відповідності до ч.1 ст. 135 СК України записати ОСОБА_4.
У судове засідання заявник не з'явився, надавши заяву з проханням розглядати справу за його відсутності.
Представник заінтересованої особи - Костянтинівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про час та місце засідання був належним чином повідомлений, однак до судового засідання не з'явився.
Суд, з'ясувавши позицію заявника, дослідивши докази у справі, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.7 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Статтею 125 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. А відповідно до ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно із ст.7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Судом встановлено, що заявник - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, є громадянином України та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Артемівська), буд. 269, що підтверджується копією паспорту.
Заявник ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії VII-НО № 452986 (актовий запис № 825 від 18.09.1989 р., складений Червоногвардійським відділом ЗАГС м. Макіївки Донецької області).
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка міста Макіївка Донецької області, є громадянкою України, місце проживання якої зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, кв.СевернийАДРЕСА_1. З 12.11.2014 року по 12.05.2015 року місце перебування ОСОБА_3 було зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_7 (Артемівська), буд. 269, що підтверджується копіями паспорту та довідки від 05.11.2014 р. № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщено особи, виданої УСЗН Костянтинівської міської ради.
Судом не встановлені відомості щодо перебування ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі та відповідно відомості про батька дитини.
22 червня 2017 року у пологовому відділенні Перинатального центру м. Макіївка, що розташований в м.Макіївка Донецької області по вул.Леніна, 140-2, ОСОБА_3 народила другу дитину - дівчинку, на підтвердження чого до заяви було долучено медичне свідоцтво про народження № 431 від 22 червня 2017 року. При цьому, оскільки документ, що підтверджує факт народження онуки заявника, виданий медичною установою на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, він є недійним і не створює правових наслідків.
Судом також оглянуто, надані заявником на підтвердження своїх вимог копії обмінної карти пологового відділення лікарні, довідки для призначення і виплати державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виданої КУ "Центральна районна лікарня" м. Костянтинівка, світлини породіллі з дитиною.
Рішенням за № 15.19-33-1578 від 07 липня 2017 року Костянтинівським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області заявнику ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації народження дитини ОСОБА_3 з причини пред'явлення документа, що підтверджує народження дитини, який не відповідає формі, визначеній діючим законодавством України.
Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч.2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
В силу ч.ч. 1, 3 ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Щодо прохання заявника зазначити у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України батьком дитини ОСОБА_4, а також присвоїти дитині ім'я суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 144 СК України передбачено що реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.
Відповідно до ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Отже, суд не зазначає ім'я дитини та відомості про її батька, оскільки це може зробити мати дитини під час реєстрації народження.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Клопотання осіб, які беруть участь у справі, з вимогою про подання оригіналів письмових доказів до суду не надходило. Отже, суд дійшов висновку, що подані копії документів є належними та допустимими доказами по справі та підтверджують обставини, викладені у заяві.
З огляду на викладене, суд вважає що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник, його дочка та її дитина, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження його дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянкою України, другої дитини жіночої статі, яка народилась 22 червня 2017 року у м. Макіївка Донецької області, Україна, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати свідоцтво про народження дитини, видане державним органом України.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 6, 15, 208, 212-215, 218, 234-235, 256-259 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 задовольнити.
Встановити факт народження другої дитини жіночої статі 22 червня 2017 року у м. Макіївка Донецької області, Україна, у матері - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце народження - м. Макіївка, Донецької області Україна, громадянки України.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя